Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
6), смотрити (181г, 3596), процвитад (217а); о АввЪ Марке(л)и (Пат. С 58). Зрщка засвщчеш також зворотш випадки - 3aMi-на л1тер е, и лггерою Ътипу ншленЫе (Изб. 1073 9 зв.), пръвед-оуть (159 зв.); въсхотЬ (Изб. 1076 158); вЪдЬним (6А 8), и прЬшьдъ (о(т)тоудоу (27), боудЬте готови (61 зв.); шЪствиемъ (Будилович Зд), пръпадаьйштоу (Юг), еуаньгЬлим (61а), въ пЪ(са)ниихъ (83а), нЬльзЬ (1196), аньгЬльскыд (134), нЬ... о пророцЬхъ, ни о иномь ннкомь (2266); утоплЪнъ (Высоцкий I № 11, XI ст.) та iH.
Плутання на писыш лггер е, и, Ъ часто в т!й самШ пам'ятщ i в тотожних фонетичних умовах, найв1ропдшше, св1дчить про те, що перехщ Ъ > i в п1вденноруських говорах на XI ст. ще не завершився, i звук Ъ у цей час на всьому схщнослов'ян-ському мовному ареал1 як1сно ще вщр1знявся вщ етимолог1ч-них t, е.
Пам'ятки XII - XIII ст. швденноруського походження в1дбивають дальший розвиток тенденцп переходу 1s > i на 61льш1й частшп ареалу протоукраТнських говор!в, про що св1дчать численн1 написания и замють Ъ та Ъ зам1сть и: а) вси (6Г 1144 Амф. I 375), не Bci (II 862), в попели (€Г 1144 Ягич 1884 : 88); въсихъ (Ап. X 87), четыри лъта (93), въ тьмници (93 зв.), на лици (181) побидилъ геси (Выг. сб. 9 зв.), расмот-ривъ (66 зв.); оусмихающе сд (Усп. сб. 61), видилъ (91 зв. 171), въсмикшъсд (129), ослипаахоу (199); свъдитьльство (6Г 1266-1301 1 зв. 5), никоторых (12 зв.), примоудрость (35, 61), витры (48); св'Ьдиныл (Голоскевич 6 зв.), приже (63 зв., 84 зв. 106, 120 зв.), (c) оучиньи (13, 43), никии (50), прид нимь (77), въ обитали (121 зв.); призрити (€фр. Сирин 34 зв.), долго-терпиливоу (58 зв.); съвЪдительство (60р. 26, 92, 119 зв.), не вси (27 зв.), Ъша вси (36 зв); линивыи (бПут. 151), соскаже-нило (153); съвЬдит'Ьль (6Т № 5 175, 182 зв); св'Ьд1тельству1еть (6Х 4), вЪдили (37); расмотривъ (ЖС 225), въм-Ьсти (317)
i т. п.; б) прЪшьдъ со(т)тоудоу (6Г 1144 Амф. I 29), и дамь тобЪ ключЪ (249); прЪидЬть (6Д 11); ищЪте (6Т № 7 33 зв., 40), възр-Ьте (39 зв.); велЪцЪи (Усп. сб. 82), нЪколи (232 зв.) - николи (273 зв., 289); пр-Ьтворъ (6Г 1266-1301 11), фарЬс-Ьи (17,37,42), пр'Ьшельцд (50 зв.), Дьонисью (158);
112
исконЪ (Голоскевич 1 зв., 10 зв.), собъдълъ (58); со(т) мъра (=отъ мира) (60р. 114 зв.), съзадь (6Т Л1" 5 83), оубъЪмъ (165) i т. п.
Взаемозамша на письм1 л1тер Ъ- и у пам'ятках XII -
XIII ст. стала звичайним явищем. Це переконливо свщ-чить про те, що, в1ропдно, вже на початок XIII ст. у б1ль-mocTi швденноруських говор1в, на 6a3i яких тод1 формува-лася украшська мова, звук % вже остаточно перейшов у монофтонг i в усьому ареалу KpiM тзшшого niBHi4Horo нар1ччя (середньо- i схщнопол1ськ1 roeipKH) та деяких roeipoK май-бутнього швденно-захщного нар1ччя, незалежно вщ наголосу й консонантного оточення, осюльки цей nepexifl завершувався уже в умовах hoboi динам1чноТ акцентолопчно! системи, що встановилася в швденноруських говорах, очевидно, рашше, шж в шших давньоруських Д1алектах. Але цей факт, звичай-но, не виключае можливосп кнування й iHuinx рефлекав давнього t> [Филин 1972 : 175].
Змшування на писыуй Л1тер Ъ - и в ранн1х пам'ятках староукрашськоТ мови XIV - XV ст., засвщчене дуже часто, вщбивае монофтонг i як живомовну рису. Наприклад, и за-М1сть Ъ: всихъ (ЛГВ 732), видивъ брата (768), оутиши землю (791); приданыл (бЧПок. 234), придъ тобою (237); в мири (ХС 4 зв.), свЪдительствова (11); didycz, wsim, zwidawszy (Гр. 1376-1377, Купчинський 62), nikotoryj, wsimi, sinozatmi, lisy (63); окаменило, придъ ними (бПол. 16 зв.), припон\савса (79 зв.); св'Ъдители (Никольский 24), призри (86 зв., 139 зв.), заповиди (100); примудрость (6Л 96), приломивъ (97 зв.); св-Ьдитель (бЛавр. 21, 287 зв., 298), биситсд (125), приданые (161 зв.), гришници(178), заприти(184); на рицЪ(Чуд. зб. 21 зв.), раздили (112), осинить (129), свидЬные (297 зв.); свидци (Гр. 1370, Розов 18), велили (Гр. 1392, Купчинський 64), всихъ (Гр. 1393, Розов 49), wirny, ditom (Гр. 1395, Купчинський 64), розыхал, розьизд, выихали (Гр. 1404, Розов 68), на рици, синожатми, крипость (Гр. 1407 72); свЬдительство (бЛук.
2 зв.); по в-Ьри (6КС 26 зв.), (о(т)вшца (197 зв.); оусимъ, оусими (Гр. 1411, Русашвський I 74), мисто, соби, пасика, оусих (Гр. 1432 89), лисъ (Гр. 1446 100), на ДнистрЬ (Гр. 1448 101), хоти(лъ), дитками (Гр. 1454, Розов 163) i т. п.; Ъ зам1сть и: патрЪархъ (ЛГВ 729), до ptKb (787), ВолодимЪрь (889); ВЪкЬн-тыл (бЧПок. 246); нЪкто "н1хто" (ХС 2); приидоста же и вЪдЪста (бПол. 30); въ купЪл'Ъ (Никольский 19 зв.), прЪ вра-жЪхъ (55), долженъ оумрЪть (107), прЪд-Ьша! (111 зв.); по дол'Ьшнии коньць (Гр. п1сля 1349, Пещак 27); евангълш (6Л 152 зв.); побЪдЬти (Чуд. зб. 102), едЪнЪмъ (254); нЪзы (Гр. 1349, Розов 3) i т. п.
8 8-1270
113
3.3.1.4.2. Рефлексы фонеми Ь у центральных, твтчних та твн1чно-сх1дных давньоруськых говорах
На вщмшу вщ гпвденноруського д1алектного ареалу, у б1ль-mocTi Bcix шших давньоруських roBopiB перетворення голосноТ фонеми Ъ, що також вщзначалася фонетичною нестшюстю й багатьма артикуляцшно-акустичними вар!антами, вщбу-валося переважно ще до занепаду старо1 акцентуацшноТ систе-ми (вона тут, очевидно, збер1галася значно довше, шж на шв-дш), через що, як правило, залежало вщ акцентних умов та в1д консонантного оточення.
