Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Пивторак Г.П. -> "Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка" -> 5

Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.

Пивторак Г.П. Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка — К.: Наука , 1988. — 280 c.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка): formirovanieidialektika1988.djvu
Предыдущая << 1 .. 2 3 4 < 5 > 6 7 8 9 10 11 .. 132 >> Следующая

Ю
швденно-захщне й гившчне нар1'ччя украТнськоТ мови, Bci говори б1лорусько1 та швшчно-захщш й захщш говори росшськоТ мови 4. Щ ареали вщзначаються вторично засвщче-иою поспйшстю етшчного складу населения, вщсутшстю значних Mirpaujft та Оторичних катакл!зм!в. Ще в1д праслов'-янського перюду тут збер1гаеться наступшсть у господарю-BaHHi, звичаях, етнограф1чних особливостях, декоративно-ужитковому мистецтв1 i в MOBi Micueeoro населения. Звичайно, меж1 окремих етшчних груп та i*x д1алект1в могли частково мшятися залежно вijx р1зних сусшльно-полкичних умов, але 0CH0BHi етномовш ареали, без сумшву, протягом багатьох стол!*ть лишалися незмшними. Це дае нам шдстави широко залучати свщчення сучасних народних roBopiB для реконструкции попереднього д1алектного стану вщповщних ареал1в i ретроспективного анал1зу *ix наступного мовного розвитку.
Для встановлення автохтонносп населения або напрям1в його Mirpauift дуже uiHHi матер!али дае топошм!я. IT справедливо називають найдавшшою пам'яткою мови, живим вщго-лоском далеких епох, лшгвютичною археолопею. Маючи надзвичайну спйюсть, топон!ми переносять нас через вши й тисячолггтя, дозволяють вивчати MOBHi явища минулого в ч\т-ких географ1чно-просторових межах [Никонов 1965 : 14].
2. Основт здобутки пор'гвняльно-1сторичного мовознавства у досл{дженн1 д1алектно1 структуры давньорусько! мови
Дослщження д1алектно1 диференщацп давньоруського мовного ареалу на шдстав1 загально^торичних м1ркувань i з викори-станням традицшних джерел 1сторико-д1алектолопчних до-слщжень - свщчень писемних пам'яток та народних гово-piB - почалося ще в минулому сттигп разом з розвитком втизняного пор!вняльно-1сторичного мовознавства. 3 погля-ду сучасного р!вня досл1джень icTopii давньоруських roBopiB неабиякий штерес становить перспективна щея П. О. Лав-ровського [Лавровский 1852] про давшсть старого новгород-ського д!алекту, що виник ще в дописемний перюд (до реч1, ця думка зустрыа ршучий onip з боку тодшшх ф1лолопв), привертають увагу встановлеш О. I. Соболевським за писем-ними пам'ятками деяю характера особливосп галицько-во-
4 Принапдно зауважимо, що б1лышсть дослдаиюв, використовуючи матер1али АУМ, на жаль, не розр1зняють стародавшх (швшчних, швденно-захщних) i новоутворених (твденно-схЦних) укра'Гнських говор!в, що не-рЦко мае icTOTHe значения i в ряд1 випадк!в знижуе наукову вартчсть доел Цжень.
И
линського, ки1вського, смоленсько-полоцького, псковського i повгородського д1алект1в [Соболевский 1884, 1907 та iH.] i особливо ц1кава загальновщома концепщя походження й роз-витку схщнослов'янських народностей та ix мов О. О. Шахматова [Шахматов 1894, 1915, 1916]. Хоч його поды за фоне-тичними ознаками схщнослов'янськоТ mobhoi едносп на три галуз1 (нар1ччя) - швденну (протоукраТнську), niBHi4Hy (основа п1вн1чного нар1ччя росшськоУ мови) i схщну - середньо-руську (попередник швденноросшського нар1ччя i - разом з швшчними говорами швденного нар1ччя - бьлорусько1 мови) - вважаеться ниш значною Mipoio суб'ективним, а прин-ципи цього подыу недостатньо обгрунтованими [Булаховський 1977 : 172; Филин 1972 : 42-43], наведеш ним численш мовн1 факти збуджували уяву не одного поколшня фхлолопв i спонукали до нових наукових шукань.
На вщмшу в\л О. О. Шахматова, польський славют Т. Лер-Сплавшський [Lehr-Spfawinski 1921, 1928] вважав, що до кшця XI ст. давньоруська мова длилась не на три, а на два фонетично вщмшш д1алекти: територ!ально невеликий швшч-ний i значно ширший за обсягом швденний, з якого шсля XI ст. ч1тко вид1ляеться (знову ж таки переважно за неба-гатьма фонетичними ознаками з довыьною хронолопею) край-нш швденний ареал, i j\b\ д1алектш групи поступово транс-формуються в три схщнослов'янсью мови.
Концепщю Т. Лер-Сплавшського сприйняв i нав1ть пере-б1лылив 11 щншсть М. С. Трубецькой [Trubetzkoj 1925 : 287- 319], проте сам вш намагаеться висв!тлити дану проблему по-новому й шдшти до мови як до системи. Його дослщження вщзначаеться рядом св1жих думок i спостережень, але слщ визнати, що проблема д!алектного членування давньоруськоТ мови i в нього залишилась не виршеною. Концепщя М. С. Тру-бецького зазнала багато в чому справедливо! критики з боку
А. М. Селщева [Селищев 1928 : 33-43], хоч i цей дослщник, дотримуючись в основному схеми "родовщного дерева", при-пустився деяких сумшвних або й зовам неймов1рних твер-джень (наприклад, про швшчнорусыи сполуки kl, gl, про перехщ g > у у про час занепаду зредукованих ъ, ь у швшчно-руських говорах i т. п.).
Починаючи з 30-х poKiB, радянсьш фыологи - досл1дники icTOpii схщнослов'янських мов запропонували ряд гшотез i висновк1в, чимало з яких не втратили наукового значения й ниш. Зокрема, привертае увагу праця Б. М. Ляпунова про найдавшип взаемозв'язки росшсько! та укра1нсько!' мов (ско-рочено опублжована лише в 1968 р.- див.: Ляпунов 1968), де вчений дШшов висновюв, що д!алектне членування було властиве ще праслов'янськш MOBi, що давньоруська мовна
18
сшльшсть також д!лилася на багато д!алект!в, а не на два чи три, як вважали попередш дослщники, що давня Кит-ська Русь i створена в нш культура - це сшльносхщнослов*-янське надбання i т. iH.
Предыдущая << 1 .. 2 3 4 < 5 > 6 7 8 9 10 11 .. 132 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed