Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
105
говорах. У подШьському говор!, що територ!ально е швден-ною перифер!ею нашнтенсившшоТ зони вияву тенденцп до змши е > о, переважають форми з о, але трапляються вкрапления в давшх формах з е в словах типу вечер'imu, черн'ти [див. також: 1стор1я укр. мови 1979 : 269-270]. Збереження давнього е в ycix цих говорах, можливо, шдтримувалось Тх живими контактами з сум1жними захщнослов'янськими мо-вами [1стор1я укр. мови 1979 : 270], осшльки в польських говорах закон переходу е > о, реал1зувавшись лише стосовно давнього е й лише в позици перед твердими губними та со-норними приголосними, рано припинив свою дш, ще до завершения процесу занепаду i вокал!зацп зредукованих, а чеським i словацьким говорам цей закон не був вщомий взагал! [Вступ 1966 : 92]. ,|
Можливо, що в деяких бойк!вських i лемк!вських roeip-ках, де спостер!гаеться перехщ е > о лише в окремих лексемах, а в шших у тш самш позици збер!гаеться е (пор. жена-тий, але жона, пчола; жена, вчера, але пчоли, жолуд - Бандр1вський 1959 : 12, Верхратський 32) цей процес вщбувся шзшше унаслщок вит!снення етимолопчного е або е < ъ го-лосним о внаслщок впливу сус!дн1х говор1в, у яких лаб!ал1-защя е шсля споконв!чно м'яких приголосних перед твердими була послщовно реал1зована ще в давньоруський перюд [1с-тор1я укр. мови 1979 : 270].
Шсля встановлення кореляцп приголосних за твердютю - м'як1стю в переважнш б1льшост! протоукраТнських говор1в не виникло нових умов для переходу е > о: колишня нашв-м'яюсть приголосних перед голосними переднього ряду е, I тут розвинулася в Тх повну твердють. Саме тому в б!льшост1 украТнських roBopiB i в украТнськ!й л1тературн!й MOBi змша е> о закр1пилася лише п1сля шиплячих та j перед твердими приголосними у наголошенш i ненаголошен!й позищях: жо-лудь, чорний, шостий, йому i т. п.
Оск!льки давньорусьш пам'ятки з сучасноТ бшоруськоТ етномовноТ територ!Т майже не збереглися, час переходу е > о в протобШоруських говорах встановити важко. Проте той факт, що сучасш швденш й п!вденно-захщн! б!лоруськ1 говори значною Mipoio збер!гають е п!сля колшших HaniBM^Knx приголосних у словах типу ав'ёс, м'ёд, дал'ёко, н'ес'ём, iдз'ём, з'ел'ёны, сал'ёны, ц'ёмны, с'ёлы, кал'ёсы, пам'ёрла (ДАМБ, к. 29-33), може бути одним з мовних доказ!в Тх генетичноТ спорщненосп з п!вденно-зах!дними протоукраТнськими говорами й свщчити про однотипшсть i синхронн!сть перетворення е> о в усьому цьому ареал!. Характерно, що найбьлыиа кон-центрац!я сл!в з е спостер1гаеться в бШоруських говорах, су-м!жних з украТнськими, 3 украТнським д!ал^ктним масивом
106
(швденшше меж1 по Ясельд1 - Прип'ят1 - Гориш) об'едную-ться також неакакга б1лорусью гов1рки на Берестейщиш й Гомелыциш вимовою о шсля шиплячих i в ненаголошенш позицп: в'ёчор, жонаты, тола.
У писемних пам'ятках з протоб1лоруського мовного ареалу перехщ е>о шсля шиплячих засвщчений з кшця XIII ст., а в пам'ятках староб1лоруськоТ писемносп XIV-XVI ст. на-писань о шсля шиплячих заметь колишнього ненаголошеного й наголошеного е вже досить багато. Пор.: вашомоу, нашомоу (Гр. 1284 I), емъшо, княжо (37 раз1в), хочом (Гр. 1300); наи-милеишого (Стр. 2), хотачо (28 зв.), держачо (29), жона (35), чорнокнижнико(в) (38), по нашому (38 зв.); беспечнейшого (Волхви 39 зв.), чорными (43), чотыры (44 зв.), нинейшого (45), вышо(л), (45 зв.), чоловЪчии (48 зв.), седдчомоу (49), чорныи (53 зв.), чомоу (54 зв.), оу нашои (55), жонки (59), жона, крижовали (62), держачого (66), жонаты (79 зв.); жона, за жоноу, пришо(л), пришо(д)ши (Ж. Ол. 97), тяжокъ, наслас-нейшомъ, пошо(л), пришо(л), идоучого (98), ничого, сосвЪчо-ное, лежачого неговордчого (98 зв.), чомоу (99); жона (С. Ск. I 187), шолудивъ (2 354); шоста (Будны 205 зв.); Ижо (Тяпин-ський 4), шодъши (24 зв.), печорою (29), зажогъ (30 зв.), Ичоные (32), пришолъ (43 зв.), речоное (44); ещо (Ст. 1588 8) i т. п.
3.3.1.3.2. ПерехЮ наголошених 'е>'о теля м'яких перед твердыми приголосными та в Kini{i слова у твтчно-сх1дних давньоруськых говорах
На вщмшу вщ п1вденноруських roBopiB, де перехщ е > о у позицп шсля шиплячих перед наступним твердим приголос-ним вщбувся десь протягом IX-X ст., ще до встановлення кореляцп приголосних за тверд1стю - м'ягистю, у швшчних та в п1вн1чно-сх1дних (ростово-суздальських) давньоруських говорах, що лягли в основу швшчно-захщних roBopiB pocifi-сько1 мови та п1вн!чно-схщного д1алекту б!лорусько1 мови, цей процес в1дбувався шзшше, мол^ливо, протягом XI - пер-шо1 половини XII ст., тобто саме тод1, коли в давньоруськш MOBi виникае корелящя meepdicmb - м'ямсть приголосних, i давьп нашвм'яю приголосн1 в п1вденно-захщному д1алект-ному масив1 поступово тверд1*ли, а в швшчно-схщному - ставали новими м якими приголосними. За таких умов змша е> о перед твердими приголосними вщбувалася тут шсля Bcix палатальних i палатал1зованих приголосних, за винятком roBopiB у верх1в'ях Оки i Дону (колишн! в'ятпцьк1 земл!, де формування кореляцЛ meepdicmb - м'яшть зап1знилося)
JQ7
[Филин 1972 : 201] та деяких говорив швшчнорсхпйського на-р1ччя, де цей процес вщбувався шзшше [Пожарицкая 1961 :
