Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
У наш час лггописш вщомосп про полян ютотно допов-нились археолопчними матер1алами. Вони дають Bci шдстави стверджувати, що nepBicHi поляни - це окрема етшчна сшль-н1сть, яка сформувалася в сх^ному ареал1 культури празько-корчацького типу, перекритому шзшше культурою типу Луки РайковецькоТ. Отже, генетично поляни пов'язаш з волиня-нами, деревлянами i дреговичами.
Найяскравша етшчна ознака полян виявляеться в похо-вальному обряд1 (кургани з т!лопокладеннями в ямах), за якою досить 4iTK0 й щлком в1ропдно окреслюеться перв^на полянська територ!я: на заход! и межа з деревлянами проходила через лкювий масив на правому 6epe3i Тетеревав,
в У сучаснШ лшгбогеографи це приблизно межа, що розд1ляе схщш й центральн! середньошшсью roBipKH середньошшського говору швшч-ного нар1ччя укра'Гнсько! мови.
дал! - по Днтру на п!вшч до околиць м. Любеча - на сх!д по Десш до р. Мена; на сход! м!ж полянами й аверянами Mi-стилася смуга незаселених солончаюв, на швденному сход! полянам належали земл! в райош м. Переяслава, а на швдш 1*хня межа проходила по вододшу м\ж правими притоками Дншра - IpniHeM i Россю. Басейн Poci мав змшане слов'яно-тюркомовне населения [Седов 1982 : 108].
Розкопки полянських поселень дають шдставу для при-пущення, що формування полян почалося на правобережнш Кшвщиш [Седов 1982 : 108], зокрема на узбережж1 p. IpniHb та в pafloHi майбутнього Киева, де жило слов'янське населения з керамжою житомирсько-корчацько-колочинського типу [Седов 1979 : 106-107, мал. 20; Рыбаков 1980 : 36; Приходнюк 1980 : 81]. 3 кшця V ст. н. е., коли почалося Велике переселения народ!в i значш маси швшчних переселенцев по-прямували на швдень через полянсыи земл!, для полянських княз1в особливого стратепчного значения набули наддншрян-cbKi висоти i гавань на Почайш поблизу впадшня в Дншро основних швшчних водних apTepift - Прип'ят! та Десни. "Yci човни, плоти й човники-однодеревки, якими л'\сов'\ меш-канщ пливли до степових чорноземних npocTOpiB, мусили не-минуче пройти повз старе торгове Micue б\ля високих 6eperiB Дншра. Слов'янсью княз1 племеш полян одержували в cboi руки могутнш 3aci6 управлшня потоками р!зноплемшних ко-лошспв" [Рыбаков 1980 : 37]. Саме з щею метою на високому 6epe3i Дншра в KiHui V ст. н. е. полянський князь Кий упер-ше побудував укршлення на високш старокиТвсьюй ropi, що й стало MicTOM Кия. Завдяки дуже випдному географ1ч-ному положению на сум1жж1 р1зних сх1днослов'янських племен КиТв з самого початку розвивався як надплемшний центр з етшчно змшаним населениям. BiH зростав за рахунок при-пливу населения з р1зних слов'янських земель [Толочко 1972 : 129-131, 1987 : 16].
KpiM Киева, на полянськш земл! були засноваш Micra Виш-город, Бигород, Васшпв, Переяслав, Любеч. Чершпв м1стив-ся в сум!жнш полянсько-аверянськш смуз!, можливо, i3 змшаним населениям.
Щодо мови е шдстави вважати, що поляни, як i волиняни, деревляни ! дрегович!, в!ропдно, спочатку користувалися сшльним слабо диференцшованим д!алектом "склав1нського" походження [Хабургаев 1979 : 146]. Отже, ранш поляни i в мовному, i в етнограф1чному в!дношеннях мало чим В1др!з-нялися вщ !нших схщнослов'янських швденно-захщних пле-м1нних об'еднань, що сформувалися на спшьшй етшчшй основ!, вираженш apxeoлoгiчнo культурою празько-корчацького типу, а згодом - культурою типу Луки Райковецько!'. Стано-
59
вище pi3K0 змшилося, коли з кшця V - початку VI ст. по-ляни стали посилено проникати на швдень i змшуватися з антськими племенами пеньювськоТ культури, а пеньювсыи племена (спочатку переважно дружинники) все часпше стали з'являтися на землях полян. Узаемопроникненню населения обох цих ареал1в значною Mipoio сприяв зручний водний шлях по Дншру.
Протягом VII-VIII ст. поляни i слов'яни-роси пеньшв-сько1 культури з мщним сюфо-сарматським субстратом оста-точно змшалися; швидкими темпами стали швелюватися l'xHi культурш вщмшносп. Проте в найконсерватившшш галуз1 культури - обряд1 поховань вщмшшсть обох етшчних труп збереглася: як свщчать розкопки полянських кургашв IX-
XI ст., полянам "склавшського" походження властив! кургани з тшоспаленнями померлих за давшм слов'янським звичаем, а слов'яни-роси з ареалу нашнтенсившших слов'яночранських контакт1в залишили кургани з тьлопокладеннями в ямах i3 зрубом (обряд, характерний для сюфо-сарматських племен) [Рыбаков 1948 : 40, 117; Седов 1972 : 118; 1974а : 27; 1982 : 113]. Як вщзначае Б. О. Рибаков, "обидв1 групи переплелися, змшалися, жили в одних i тих самих Micrax, рубалися одна-ковими мечами, ховали покшниюв на одних i тих самих кла-довищах i лише в обряд1 поховання збер1гали звичаТ cboix р1зних предшв" [Рыбаков 1947 : 102; пор. також: Рыбаков 1949 : 53]. Унаслщок складних етногенетичних npoueciB, що вщбувалися в ход1 взаемоди цих двох схщнослов'янських груп, остаточно завершилось формування етшчного комплексу, вщомого з л1тописних джерел пщ 1менем полян. Вони стали називатися руссю, а шзшше цей етношм поширився на Bcix схщних слов'ян.
Участь слов'яшзованого ipaHCbKoro етшчного компонента в етногенез1 полян спричинилась до Тх виразно1 етшчноТ свое-рщностк За антрополопчними ознаками кшвсьш поляни вщ-значаються ослаблениям у них европео'щних рис [Алексеева 1973а : 201-203], чим вони близыи до сюф1в [Кондукторова
