Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
1962 : 198-199, 1982 : 93]. Проте icHye думка, що цей ареал був значно ширшим i включав весь Правобережний Jlicocren аж до Середньо1 Наддшпрянщини [Седов 1962 : 202, мал. 3;
1982 : 92-93].
За свщченням арабського географа ал-Масуд1, у VII ст. н. е. м1ж племенами, що входили в дул1бський союз, виникли чвари, i вш розпався 3. Племена вщособились, частина Т'х eMi-грувала в р1зних напрямах i згодом увшшла до складу як схщних, так i захщних слов'ян [Баран 1972 : 133-134]. У схщнослов'янському ареал1 нащадки 1сторичних дул1б1в були представлен! однорщною культурою типу Луки Райко-вецькоТ, яка в межах давньоТ празько-корчацькоТ культури складалася з чотирьох територ!альних груп, розд1лених л!-сами й болотами, i стала основою ранньо! культури швденно-зах1дного регюну схщних слов'ян - давньоруських л*1топис-них плем1нних союз1в волинян (бужан), деревлян, полян i частково - дрегович!в [Седов 1982 : 92-93].
2.2.2. ВОЛИНЯНИ, ДЕРЕВЛЯНИ, ДРЕГОВИЧI
Частина схщнослов'янських племен - носив празько-корча-цькоТ' культури, що в VI-VII ст. н. е. входила в дул1бський племшний союз, за свщченням лггопису, спочатку називалася бужанами: "Се бо токмо словЪнескъ языкъв руси: ...бужане, зане сЬдоша по Бугу, посл^же же велыняне" (ПВЛ28); "Ду-л-Ьби живяху по Бугу, гдЬ ныне велыняне" (ПВЛ 30). Нова назва волиняни остаточно закршилася ni3Hiuie, очевидно, аж шсля IX ст., оскиьки в записах т. зв. Баварського географа у 873 р. ще зустр1чаеться етношм busani (бужани) [Седов
1982 : 94].
Перв1сна територ1я волинян легко встановлюеться за ар-хеолопчними даними: в1д бол1т у басейш ВерхньоУ Прип'ят1
3 Л1тоБИсна розповщь про те, що в першш половин! VII ст. на дул!б-ський союз племен напали авари (обри) "и примучиша дулвбы, сущая словБны, и насилье творяху женамъ дулвбьскимъ" (ПВЛ 30), очевидно, стосуеться не волинських, а паннонських дул1б!в [Королюк 1963 : 24-31; пор. також: Седов 1982 ; 92J.
54
до вододьлу MiJK басейнами Прип'ят! й Дшстра i в!д Захщного Бугу до межир!ччя Горин! й Случ! [Кухаренко 1968 : 44). BiporUHO, у VIII-IX ст. волиняни перейшли через Прип'ять i осво1ли ареал майбутньоТ Берестейщини [Седов 1982 : 96]. Згодом цей ареал увшшов до складу Волинського княз1вства, i мщш зв'язки Берестейщини з Волинською землею не при-пинялися до включения до складу Литовського княз1вства в 1319 р. [Седов 1982 : 119]. KpiM цього, волиняни в X-XI ст. проникали й дал1 на швшч аж до Шмана, заселивши разсм з шшими слов'янськими племенами ареал т. зв. ЧорноТ Pyci [Штыхов 1973 : 31-34; Малевская 1973 : 38; Алексеева 1973 : 242].
У дул!бському союз1 племен бужани-волиняни, очевидно, поадали провщне м!сце (за повщомленням ал-Масуд1, одне з слов'янських племен, що називалося "валинана", колись панувало над шшими племенами - Гаркави 1870 : 135-138). ГПсля розпаду дул1бського племшного об'еднання волиняни вщилились в окремий союз племен. Схщшше вщ них оформив-ся деревлянський племшний союз, до якого, мабуть, пере-мютився центр сусшльно-економ1чного розвитку схщних слов'ян швденно-зах!дного репону.
Назва союзу племен деревляни вщповщае Тхньому геогра-ф!чному середовищу: за давньоруським лггописом, "деревля-не, зане сЪдоша в лЪсЪхъ" (ПВЛ 24). Конкретно вони займали ареал, окреслений межею, що проходила швденшше Прип'ят!- правобережжям р. Случ, де л1сова смуга вцдаляла деревлян В1Д волинян - на швдш через лши у межир1чч1 Тетерева i Роставищ та через болотисту течда р. Здвиж - на швшч, перетинаючи Тетер1в приблизно в гирл! р. 1рша - через р. Уж нижче гирла р. Неринь i через р. Словечну в гирл! р. Ясенець [Седов 1982 : 104]4. Племшним центром деревлян був 1ско-ростень (ниш м. Коростень Житомирсько! облает!).
Розташоваш в безпечнш л!сов1й 30Hi з сприятливими гео-граф!чними й господарськими умовами, деревляни швидко зросли чисельно i змщшли й довго не хотми шдкорятися ки-1вському князевь У 833 р. князь Олег змусив деревлян пла-тити йому данину, а в 907 р. деревлянсыи во*1ни в склад! ки1*всько1 дружини брали участь у поход! на В!зантио. Шсля смерт! Олега деревляни знову спробували повернути co6i не-залежшеть i перестали платити данину кшвському Князев!. Спроба 1горя в 945 р. приборкати непошрних сусЩв закш-чилася для нього трапчно. Лише княгиня Ольга жорстокими
4 Ця археолопчна межа м\ж деревлянами й волинянами по р. Случ HHHi в основному зб!гаеться з д!алектним розмежуванням середньошшсь-кого говору швшчного нар!ччя украУнськоГ мови на зах!дн! ft центральн! середньогкшсыи гов1рки.
55
методами шдкорила деревлян i остаточно приеднала Тхне уд1льне княз1вство до Киева. Проте небажання коритися киТв-ському Князеву сл1д гадати, школи не заважало деревлянам шдтримувати Ticni економ1чш й культурш стосунки з КиТв-ською Руссю на паритетних засадах.
Втративши шштичну незалежшсть, деревляни ще довго збер1гали cboi етнограф1чш особливоеп й cboi звичаь Навггь у другш половши XI i в XII ст., коли характерний для полян обряд поховання в шдкурганних ямах поширився на сусщшх землях дрегович1в i радимич1в, Bin майже не проникав на зем-л\ деревлян, за винятком району по р. Уборть, де, очевидно, жило змшане р1зноплемшне населения, та сум!жно1 деревлян-сько-полянськоТ смуги [Русанова 1966 : 27]. i*"i Дрегович!, зпдно з л1*тописом, "сЪдоша межю Припетью и Двиною" (ПВЛ 24). Проте з археолопчних джерел ниш вщомо, що це - ареал шзшшого розселення дрегович!в, а Тхня прабатьювщина м^тилася значно швденшше. Предки дрегович!в (тобто "жител1в болт - пор. др. дрегва, бр. дрыг-ва "болото, трясовина") у VI - на початку VII ст. займали незначну територио на правобережж1 Прип'ятського Полнея вщ нижшх течш Стиру й Гориш, де згодом був заснований центр дреговицького союзу племен м. Туров, до Днтра [Седов
