Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
84], а и творцями були нащадки населения в1сленського perioHy пшеворськоТ культури, що становили окрему локаль-ну групу, правобережна частина населения киТвськоТ культури, neBHi групи слов'янського населения чернях1вськоТ культури Наддшстрянщини та шших слов'янських i неслов'ян-ських угруповань [Седов 1972 : 128; 1979 : 117; 1982 : 19;
Русанова 1976 : 84; Баран 1978 : 5-33; Этн. карта 1985:84-
4 8-1270
19
85]. Культуру празько-корчацького типу сл1д вважати не св1д-ченням повторного вщродження слов'янсько!' едносп, а результатом "поширення популярно! моди у вщповщних умовах" [Трубачев 19856 : 12] на pi3Hi групи слов'янських i частково неслов'янських племен. Як гадають сучасш дослщники [Седов 1976 : 106-107; 1979 : 117; 1982 : 19; Кобычев 1973 : 77], ареал празько-корчацькоТ культури в загальних рисах вщ-повщае територи розселення склавШв, вщомих за повщом-ленням готського юторика 1ордана [Иордан 1960 : 72].
Схщна частина культури празько-корчацького типу переважно в межах шзшшого схщнослов'янського ареалу (Над-дшпрянщина, Пол1сся, Волинь, Наддшстрянщина й Прикар-паття) мала сво!* м1сцев1 особливосп й дютала в археолог!!' назву житомирсько!*, корчацько!*, або житомирсько-корчацько! [Третьяков 1966 : 252; Русанова 1976 : 135-136]. Корчацыи пам'ятки VI-VII ст. стали основою культури VIII-IX ст. типу Луки Райковецько!* [Русанова 1973 : 13; Археология УССР 1986 : 174-191], локальш р1зновиди яко! набули по-ширення в 30Hi Правобережного "Шсостепу - на Волиш, на правобережж1 Середньо! Наддншрянщини,- вщ верх1в'!в За-х1дного Бугу й до Середнього Днтра, включаючи район Киева [Седов 1972 : 92; 1979 : 119], а згодом - i в Прикар-narri й на Закарпагп, на Наддшстрянщиш [Приходнюк
1980 : 123], i влилися безпосередньо в давньоруську культуру [Седов 1970:71].
У л1состепов1й смуз! Середньо! Наддншрянщини, включаючи середш теч1*1 Сули, Пела i Ворскли, за участю нових колошзащйних потошв слов'янського населения з niBH04i (насамперед населения кшвсько! культури) в ареал1 шдаль-сько-дншровського вар1анта чернях{всько1 культури в другш половиш V-VI ст. н. е. виникла спорЦнена з ним культура пеньшвського типу, пам'ятки яко! заевщчеш також у Над-пор1жж1, по Дншру м\ж Тясмином i Россю, а також у Прут-сько-Дшстровському межир!чч1 i в басейш Нижнього Дунаю, куди пеньювщ поступово розселилися з Люостепу i зустрь лися й подекуди зм1*шалися з склавшами [Хавлюк 1963 : 187-201; 1974:181-215; Третьяков 1966:252; 1970:91- 93; Седов 1970:65-66; 1979: 112; 1982: 19, 26-28; Баран
1978 : 18, 30; 1983 : 191; Сухобоков, Юренко 1978 : 133; Приходнюк 1980 : 121; Седов 1982 г 19-20, 28; Археология УССР
1986 : 153-167]. У пеньшвський перюд тривала слов'яшза-щя 1ранських племен, ослов'янеш нащадки яких шзшше стали важливим етшчним компонентом полян. Слов'яни пень-мвсько! культури - це анти, про яких повдомляють lop-дан та Прокопш Кессаршський [Рыбаков 1981в : 42; Седов 1982 : 28; Приходнюк 1983 : 191; Этн. карта 1985 : 91]. 3 на-
50
селениям пеныивськоТ культури пов'язуються "антсью скар-би" другоТ половини VI - початку VIII ст. [Спицын 1928], як! Б. О. Рибаков назвав "старожитностями pyciB" [Рыбаков 1953; 1982 : 69-73].
Етношм рус (hrus) уперше згадуеться в cipiflcbKift xponiui
VI ст. н. е. [Пигулевская 1952 : 42-48] стосовно якогось населения в швшчному НадазовЧ, можливо, окремого племеш, етшчна атрибущя якого невщома. Найв1ропдшше, роси в другш чверт! I тис. н. е.- це одне з 1ранських племен Серед-ньо*1 Наддншрянщини в ареал! сучасних пдрошм1вз коренем рос- типу Рось, Роста, Роставиця та in., яке, можливо, входило в антський племшний союз. У npoueci слов'яшзаци м!сцевого {раномовного населения етношм рос (рус, русь) разом з шшими мовними елементами був сприйнятий слов'янами [Седов 1982 : 111-112]Щлком в!ропдно, що спочатку росами (русами) називалося не все слов'янське населения цього регюну, а лише вшськов1 дружинники - творщ вузькоТ аристократичней дружинно*1 культури, представлено! у "старо-житностях J)yciB" зброею, поясними наборами та своериними жшочими йрикрасами, на вщмшу вЦ широко! (географ1чно) демократично! пеньювсько! культури [Рыбаков 1980 : 37; 1982 : 75, 98; див. ще: Мачинский 1981 : 129; ЕСГН 1985 : 117-124].
Той факт, що нова сощальна верства воТшв-дружинниюв як реальна вшськова, а згодом - i пол1тичиа сила з своТм укладом життя, побутом, звичаями й характерними ознаками матер1ально1 та духовно! культури найрашше (очевидно, з юнця V ст.- протягом першо! половини VI ст.) сформувалася серед антського сусшльства в умовах слов'ящыранського симбюзу, пояснюеться щлком конкретними !сторичними причинами: сусщство i кривав1 сутички ант!в з численними воро-жими степовими коч1вниками вимагали постшно! бойово! го-товност! й професШно! виучки.
На початку VII ст. анти зггкнулися з аварами i, за припу-щенням багатьох дослщниюв, були повшстю ними розгром-леш, осюльки етношм анти у писемних джерелах шсля цього бьльше не згадуеться. Проте археолопчш даш ршуче запере-чують щ погляди: у культурних нашаруваннях пеньшвських поселень шяких сл\д}в аварського погрому не виявлено [Седов 1982 : 28]. Поселения ант1в та Ух нащадюв м\ж Дшпром i Дунаем простежуються протягом усього VII ст. i в наступ-
