Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
40
косого хя >(s' - s'), а згодом - i сполучень gv, kv унасль дою друго! палатал1заци задньоязикових перед голосними пе-реднього ряду (приблизно в I-II ст. н. е.); тзшше ui вщмш-ност) пщсилились неоднаковим розвитком груп dj, tj, dl, tl, помЦкшених губних приголосних (b\ р\ m', v'- Ы, pi, ml, vl), пфчаткового je- тощо [Филин 1962 : 174-205; 1стор1я укр. мови 1979 : 119-122].
На юнець I ст. до н. е. к!льюсть вщмшних захщних i схщних isoivioc праслов'янськоТ мови зросла наспльки, що виникли дв1 ч1тко протиставлюваш зони праслов'янсько*1 мовноТ територп - захщна i схщна - з пром1жними перехщними говорами [Бернштейн 1961 : 69, карта 4; Седов 1979 : 54, мал. 8]. Межа тж дими зонами, очевидно, часто змшювалась, але в оснсвчому проходила по Захщному Бугу й приблизно зб1галася з межею м'хж пшеворською та зарубинецькою культурами. Територ1ально обмежений швшчний ареал пшевор-ськоТ культури, здавна втягнутий у сферу формування бал-тшського мовного союзу, слщ гадати, вже з nepuioi* чверт! I тис. н. е. вид1лився в межах захщнопраслов'янськоТ д1алект-ноТ зони лише йому властивими д1алектизмами, як, наприклад, вщомим i в балтшських мовах переходом dl, tl > gl, kl, нерегулярною т. зв. третьоТ палатал1защ*1 задньоязикових приголосних, а також рефлексом пел. zdj > zg\ що шзшше стали ха-рактерними i для новгородського д1алекту [Furdal 1961 : 33].
Культура Поенешти - Луканлвка (III ст. до н. е.- друга половина I ст. до н. е.) на Дшстр1 й Прут1 (на територп су-часноТ Прикарпатсько*1 Укра'ши, Молдав!! та Румуш*1) виникла, найв1рогщшше, на основ1 м1сцевого гето-дакшського субстрату внаслщок припливу р!зноетшчних племен СередньоТ й П1вшчноТ бвропи, насамперед шзньопоморсько1 (захщно-балтшськоТ) культури та германських елемент1в [Этн. карта
1985 : 24; Археология УССР 1986 : 43]. Той факт, що на особ-ливостях uiei культури спостер1гаеться пом^ний вплив культури пшеворських племен, може евщчити про наявшеть серед поенешто-лукаплвського населения також i слов'ян. У зв'яз-ку з цим привертае увагу поетшний приплив у Прикарпаття населения з Швшчно-Схщно? та Центрально? бвропи, зокрема i з Bicno-QnepcbKoro межир!ччя, що тривав протягом усього ранньоримського перюду аж до кшця II ст. н. е. [Вакуленко
1985 : 16; Этн. карта 1985 : 24-26]. За таких обставин поява в Карпатсько-Дшстровському perioHi ранньослов'янського населения з д1алектами захщнопраслов'янського типу вже в той час щлком в!рогщна. В майбутньому воно не раз поповню-валось новими потоками переселенщв i3 захщно1 частини праслов'янського етномовного ареалу. Специф1чш ripcbKi умови життя сприяли консервацп мовних особливостей слов'ян
41
цього perioHy i формуванню "карпатизм1в", що з часом, мабуть, стало одшею з причин виразно! своерщносп карпатських i прикарпатських roBopiB. OKpeMi Тхш MOBHi особливосп, в тому чисти й фонетичш, вказують на ix спордаешсть з деякими захинослов'янськими д1алектами, про що йтиметься даль
1.3. ЕТНОМОВНА СИТУАЦ1Я
В СХ1ДНОСЛОВ'ЯНСЬКОМУ АРЕАЛ1
В ПЕРШ1И ПОЛОВИН1 I ТИС. Н. Е. РОЗПАД ПРАСЛОВ'ЯНСЬКО! ETHOMOBHOI 6ДН0СТ1
3 I ст. н. е. розпочалася масова м1гращя слов'янських племен Середньо1 Наддншрянщини (мабуть, шд натиском сарма-TiB) на швшчний схщ, де вони розселялися по л1вих притоках Днтра на землях з переважаючим на той час балтшським населениям, зливаючись з балтами в одних випадках i асимь люючи ix в шших [Третьяков 1974 : 9]. На рубеж1 I-II ст. н. е. слов'янський вплив поширився на басейни Десни, Сожа i могшпвську течто Днтра, а в II-III ст. слов'яни з'явля-ються i в басейш ВерхньоТ Оки [Топоров, Трубачев 1962 : 244, карта 9; Трубачев 1968 : 270; Никонов 1968 : 201; Третьяков 1974 : 9]. Ihllh групи слов'янських племен у I-II ст. н. е. вирушили на швденний захщ i освоТли середню течш П\в-денного Бугу, нашарувавшись тут на сарматський i частково на фракшський субстрат [Хавлюк 1974].
^ Розселення слов'янських племен на верхньонадднтрян-ських та верхньоокських землях спочатку не внесло докорш-них змш у MicueBy етномовну ситуащю. Щ плсмзна, як правило, зазнавали асим1ляц11 з боку балт1в i, таким чином, ио-повнювали балт1йське населения цього краю. У басейш Верх-ньоТ Оки в межах давньоТ верхньооксько1 культури епохи зал!за п1д впливом зарубикецького слов'янського населения в IV-VII ст. н. е. формуеться балтшське плем'я голядь, ар-хеолог1чним в1дпов1дником якого е мощинська культура i рештки якого, зпдно з руським л1тописом, ще в XI-XII ст. жили по притощ Оки - р. Протв1 [Третьяков 1970 : 66; Седов 1970 : 38-48; 1977 : 35; 1982 : 41-45]. Лише з появою нових м1грацшних потошв сп!вв1дношення слов'ян i балт1в поступово стало м!нятися.
На автохтонних балтшських землях балти й слов'яни часто жили черезсмужно або й змшано, в чому виявилась своерщшсть слов'янськоТ колон1зац11 п1вденно-схщного балт!йського ареалу. Досить тривала (протягом юлькох сто-л!ть) i переважно мирна MirpauiH слов'ян у середовище балт1в,
42
ix поспйне сусщство на величезних територ1ях з рухомими межами в тотожних природно-географ1чних i схожих сусшль-но-економ1чних умовах спричинилися до неминучого взаемо-проникнення i взаемозбагачення слов'янськоТ та м1сцевоТ культур i, без сумшву, до активноТ рол1 балтшського субстрату в слов'янському етно- i глотогенез! в цьому ареалу тобто до того глибокого й багатогранного вияву балто-слов'ян-ських взаемовплив1в [Седов 1977 : 36], що за умов вшськово-насильницькоТ колошзацп був би неможливий.
