Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
220
(204 зв.); кимъ (6Х 97 зв.), нЪкии (105, 106), другии, слуги (140 зв.) i т. iH. TaKi написания свщчать про те, що принаймш з середини XI ст. у швденних давньоруських говорах унаоги-док появи тенденцп до пом'якшення задньоязикових давньо-руський д1алектний процес злиття ы, i > и, який уже давно вщбувався в шших позищях, охопив i сполуки гы, кы, хы. Перехщ гы, кы, хы у га, ка, розпочався з того часу, якзад-ньоязиков! стали нашвпалатальними, тобто вщтод1, коли створилися Ti caMi умови, в яких вщбувалося злиття ы, i > и. Характерно, що й сам процес перетворення гы, кы, хы > га, ка, лги в ареальному й структурному вщношеннях був дуже под^бний до змши ь/, i > и. Обидва щ фонетичш процеси не охопили деяких крайшх швденно-захщних roBopiB а там, де вони реал1зувалися, в обох випадках дали найр1зномаштшии вар1анти: г'и, к'и, *V, г'/, /c'i, *'г, г'е, /с'е, х'е\ г?, ке-, х?, та ш. Згщно з АУМ (т. 1, к. 21; т. 2, к. 20, 21), у сучасних украТнських говорах рефлекс га, ка, хи у коренев1й морфем! (гйнути, к^йшу, х^йтраг) переважае на всьому мовному ареалу проте засвщчеш й шил звукосполуки: а) гЧ в Коренева морфем! (г'1нута) i у флекси (ворог'I, плуг' I) виступае в середньополюьких roBipKax схщшше р. Стир, спорадично - в захщношшських, надбузьких, лемшвських roBipKax, Ki, x'i в кореневШ морфем! (к'Шу, x'impui) - у надбузьких, за-х!днопол!ських, у середньополюьких схщшше межир1ччя Стиру й Гориш, у швшчних волинських Твденшше умовноТ лшп Луцьк - Ровно, у закарпатських ужанських та лемюв-ських roBipKax; Ki, x'i в наголошених закшченнях прикмет-ник!в i займенник!в (йак'и, лих'и) -у середньополшьких сх!дн!ше р. Стир, у деяких швшчних волинських, спорадично - у наддшстрянських i надсянських roBipKax; Ki, x'i в ненаголошених закшченнях прикметниюв (шарок'и, глибо-кп)-у середньопол1ських, швшчних волинських швденшше умовноТ лшп Луцьк - Ровно, спорадично - у захщних по-дШьських, наддшстрянських, гуцульських та бойювських roBipKax. На .Швобережж1 рефлекси га1, ка1, ха1, г"ги, кьи, x'iu, г"1, K'i, x'i у коренях сл1в (гй'нути, кй1дати, xutmpul), у закшченнях 1менниюв наз. вщм. множ. (вороги}, воукй{, пастухи!) i в закшченнях прикметниюв чол. роду наз. вщм. одн. [д6уги{(1), шир6ки1(1), лихй{(1)] засвщчеш в швшчних схщнополюьких roBipKax м\ж Дншром i Сновом та в крайшх швшчно-схщних чершпвських, у швшчних сумських roBip-ках i окремими остр1вцями - у схщнш частиш схщношшсь-ких roBipoK уздовж правобережжя Сейму, у перехщних вщ схщнополюьких до середньонаддншрянських roBipoK швден-н!ше Шжина в межах ЧершпвськоТ облает! та на схщнш КиТвщиш швшчшше м. Переяслав-Хмельницький; б) реф-
221
леке ге у кореневш морфем1 (aSnytnu) 1 у флексп (ворогё, плугё) засвщчено в захщнопол1ських, спорадично - у надсянських, буковинськйх, гуцульських, лемювських гов1рках, к'е, хе в кореневш морфеш (кешу, x'empui) - у захщнопол1ських, захщних подиьських, наддшстрянських, буковинських, гуцульських i бойювських гов1рках; в) старе закшчення гы, кы, що не зазнало шяких змш, у кореневш морфем1 (гынути) \ у флекси (ворогы, плугьь) залишилось у закарпатських (мара-мороських, боржавських, схщних верховинських), у захщних бойювських та в лемювських roBipKax; кыу хы в кореневш морфем1 (кышу, хытрий), у наголошених i в ненаголошс н ix зак!нченнях прикметниюв та займенник1в (лихьй, якш, ши-рокьи, глибокиХ) збереглися лише в закарпатських боржавських i марамороських roBipKax.
Р1зноман1тн1сть рефлекс1в гы, кы, хы > га, ки, хи пояс-нюеться, з одного боку, нер1вном1ршстю розвитку тенденцп до змши ыу i > и, а, з другого - р1зним ступенем палатал!-заци задньоязикових та фрикативного у у р1зних давньоруських говорах.
На вщмшу вщ процесу перетворення ы, i > и, властивого лише предкам украТнських roBipoK, палатал1зац1я задньоязикових g, fe, х та фрикативного у охопила значно ширший ареал. Найв1рогщшше, протягом друго*1 половини XII ст. перехщ сполук гы, кы, хы >г1, Ki, xi поширився й на протобьлорусью говори, а в середиш XIII ст. нова орфоешчна норма досягла новгородського д1алекту й поступово стала тут переважати [Филин 1972 : 305]. Пор. у захщноруськш писемносп XIII ст.: ризкии, латинескии, латинескимь, кнагини, латинеск'ш, риз-кимь, ризьскими, латинескими, лихии, роускимь, латинскими (Дог. См. А 1229); с наимьники (Пс. 1296 26 зв.), ближники (74 зв.), други (75), ближики (78), аки (116, 240, 252 зв., 253), праздьники (139 зв.), исъкщашасд (152), великим! (221) i т. п. [Соболевский 1907 : 130]. У середньоруських (московських i ростово-суздальських) пам'ятках XIV ст. (давший не збереглися) пом'якшеш гортанш вже мають статус факультативно'1 норми [Соболевський 1907 : 131; Князевская 1957 : 290-291; Филин 1972 : 305-306], тому \'х палатал1зац1я в цих говорах вщбулася, в1рогщно, протягом XIII ст. У давшй псковсько-новгородськ1й писемност1 сполуки ги, ки, хи заевщчеш з дру-го1 половини XIII ст.: оу Ладопги, Гришки, сапоги, дроугии (Гр. НБ № 141 II п. XIII ст.); нЪкимъ (КН 564), праздьники (565); мишки (Гр. НБ № 47 руб. XIII-XIV ст.), поруки (№ 59), со(т) Микифора (№ 346), сото Юрки (№ 357), секите (№ 391), бЪлки (№ 136 XIV ст.), Овдокиму (№ 169), други (№ 288); паки (бПск. I 5, 25, 29, 65), не погибнеть (5 зв.), въехитити (19, 189), книги (28), оузкими (32), оученики (75,
