Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
У писемних пам'ятадх шдбиття явшца прогрееивнрУ адимЬ
218
ляцп пом'якшеним приголосним наступного j зрщка трап-ляеться з кшця XII-поч. XIII ст.: в безаконьньи (Усп. сб. 152), печалю и лестью (6Буч. 6) i значно б1льше - в старо-украТнських та в староб1лоруських пам'ятках, починаючи з
XIV ст. Наприклад: ст.-укр. nadania (Гр. 1322, Пещак 20); богомоле (Гр. 1376, Розов 22); габаня, нароженя (Гр. 1388, Пещак 86, 88); осоуженню (Никольский); печатю (Гр. 1422, Русашвський I 66), с даню (Гр. 1434 90); широкостю и дол гостю (Гр. 1459, Розов 171), уживанд (172); обвиненю (Ап. К 138), досветчене (159), згоршеня (210), поздоровлене (360), зъеднаня (375), жите (404), взятя (461), знищене (566), будоване (659); обличемъ (бНег. 12), ролк\ (15), моцю (48), по пограничу (64); важеню (АЖ 1582 39), огледане, оказанемъ (42), оповедане (1583 51), росказанемъ (59), держанм (1584 90), збоже, збожю (101), попалене, спустошене (109), обличе (118), обвоженю, печатю (121), писаны, вызнане, презренна (154) i т. п.; ст.-бр.: въ запомненю (Гр. 1389, Пещак 102), нароженя (103), выживе-ню (Гр. 1396 129); беззаконие (ССк. I 20); хоте(н)д (36. 262 22), захоте(н)е (86 зв.), вЪда(н)е о весе(л)е (87 зв.); поНченемъ (Будны 2 зв.), по з'глаже(н)ю (3), въ тер'пени (45 зв.); камен'ё (Тяпинський 4 зв.), коренА (4,17 зв.); печатю (Ст. 1588 28), збо(ж)д (39); восНженю, зебра(н)е (Пс. XVI И), згорше(н)е (51), поколе(н)а (81 зв.), оу выхвалд(н)ю (103), нееде(н)емъ (109), раз-мышлд(н)е (124) i т. п. [див. ще: Карский 1955 : 292-293].
Подовження (подвоення) приголосних у позицн тж голос-ними стало також нормою сучасних украТнськоТ та биюруськоТ мов: укр. весьлля, взуття, зьлля, знания, життя, маззю, на-сшня, бр. галлё, збожжа, калоссе, ламачча, насённе, развбддзе, смёцце i т. п. Нормативною для сучасноТ украТнськоТ мови е також замша кшцевого е на а в наз. вщм. одн. 1менниюв сер. роду типу знания, життя, що в1дбулася в п1вденно-сх1дних та в деяких шших украТнських говорах, найв!рогщн1ше, mjx впливом форм род. вщм. цих самих {менниюв та за аналопею до форм наз. в1дм. однини !менник1в типу теля, лота [1стор1я укр. мови 1979 : 210; Филин 1972 : 324-325].
4.3. ПОМ'ЯКШЕННЯ
И ДАЛЬШЕ СТВЕРДШНЯ ПРИГОЛОСНИХ
Значна перебудова фонетико-фонематичноТ структури слов'янських мов i д1алект1в, у тому числ! й сх1днослов'янських, вщ-бувалася внаслщок стверд1ння i пом'якшення приголосних. Виникнувши як окрем1 сп1льносх1днослов'янськ1 або perio-нальн1 фонетичн! вияви, пом'якшення й ствердшня приголосних поступово все бкльше стало стимулюватися розвитком протистаэл^ння приголосних за ознакою meepdicmb - м'я-
% 19
к1сть, яка вже шсля занепаду зредукованих ъ i ь набула фонематичного значения (кореляшя приголосних за твердютю - м'яюстю). Сшльним i тотожним для Bcix сх1днослов'янських мов виявилось перетворення нашвм'яких передньоязикових приголосних д, з, л, н, с, т у м'яю приголосш, зокрема й перед а з колишнього е. Пор. р. дело, зелье, лето, тень, сёно, радость, укр. дио, зиля, л1то, тшь, сто, раднсть, бр. дзёла, зёлле, лёта, цень, сёна, радасць). 1нш1 фонетичш змши, пов'я-заш з пом'якшенням i ствердшням приголосних, в1дзнача-лися виразними локальними особливостями.
4.3.1. ПЕРЕХЩ СПОЛУК ГЫ, КЫ, ХЫ В ГИ, КИ, ХИ
У давньоруських говорах задньоязиков1 g, к, х, а в швденно-захщному ареал! - й фрикативний у та фарингальний h були непалатал1зованими, через що вони могли сполучатися лише з голосним ы, а не i. Пор.: оученикы (€Р 1а), погыбьшимь (16); не погыбнеть (60 8 зв.); грЪхы (Изб. 1073 29, 57), по-гыбЪль (36 зв., 65 зв., 103 зв.), высокыхъ (147 зв.); дроугыи (Изб. 1076 94, 129), тоугы (146 зв.), покывашть (150 зв.); са-погы (6А 73), ногы (154); благыи (Высоцкий I № 4 XI ст.); грЪхы (бТур. 17); владыкы (Будилович 506), мъногымъ (67а), оухыштрдеть (109д); погыбнеть (Пс. Чуд. 6 зв.); въсхытити (Пат. С 60), погыбли (64), кыдати (167 зв.); в рукы (Гр. НБ Лгз 9 XI ст.), кънагыни (№ 109); кънигы (Мин. сент. 1095 148); въ вЪкы (Апр. 57), ногы (71), секыра (185), хыщнТцТ (6Г 1144 Амф. I 71), гыб'Ьль (441); хыщьникъ (Ап. X 149 зв.), врагы (170), кымь (171); гыбель (ПНЧ 114 зв.), хытрость (123, 125 зв.); глоухыхъ (Усп. сб. 1146), великыи (116в), кыпдщоу (151 в), погыбоша (249а); гыблющимъ (Ап. 1220 10), мзыкы (160); расхытити (60р. 11), погыбноуть, въ м'Ьхы (29), оученикы (54 зв.); лоньскыхо (Гр. НБ № 218 XIII ст.), пакы (№ 227), хытроу (ЖОН 156), Волгы (160 зв.); многыми, высокыми, великыми (СПРЗ 245 зв.), хытрй (246 зв.) i т. п. Написания гм, /см, хи трапляються в давньоруських пам'ятках лише вза-позичених словах з грецьких оригшал1в та у власних 1менах шшомовного походження [Филин 1972 : 304; IcTopifl укр. мови
1979 : 247-248].
Проте вже з XII ст. у твденноруських пам'ятках написания гм, /см, хи замкть гы, кы, хы поширюються незалежно вщпоходження слова. Пор.: киихъ (6Юр. 2 зв.), великии (173); небесшмъ (6Г 1144 77); никии (6Д 51 зв.), секира (257 зв.); покивающе (6Т № 7 207); великии (Усп. сб. 56), киликъ (221), китъ (334); не погибнеть (Голоскевич 3 зв.), ю(т) роуки (19), долги (62) расхигьть (109); великии (6Т № 5 170), людьскищ
