Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
Чергування в - у на початку слова е одшею з характер-них сшльних рис сучасних украТнськоТ та б1лоруськоТ мов (в останнш воно передаеться через у - у)у на вщмшу в1д ро-ciftcbKOi мови. Щоправда, в давшй псковсько-новгородськ1й писемност1 засвщчена взаемозам1на л1тер в - у як у префж-сах, так i в прийменниках. Пор., наприклад: Паулинка
(Кбфр. 21), Паулоу (176), оуторник (522 зв.), лавра - лаоура (ПНЧ 160 зв.), ноугородцемъ (ГВНиП Кя 83 1294-1304), завт-рендт (6Н 147), у праздьникъ (159 зв.), оукусивъщю (Пдк.
214
Пар. II 36 зв.), оузвеличисд (107 зв.), утораго присествин\ (Пс. Т № 29 52 зв.), у Захарии i в Калиница (Гр. НБ № 278
II п. XIV ст.), поехалеоу городъ (№534 II п. XIV ст.), а оуздлЪ товара - взалЪ товара (№ 249 руб. XIV-XV ст.), у вашей вълости (№ 307 I п. XV ст.), ноугородци (ГВНП № 98 1471); пор. також у двшських грамотах XV ст.: вчастка, вчастокъ (№ 7), оу кочкомъ созери, оу воротномъ поли (Шахматов И), у Федора в Ларивонова (№ 30), оу Бориса i в ОндрЪАна (№ 112) i т. п. [Шахматов 1903 : 83]. У деяких випадках таю написания можуть бути пояснеш особливостями мови писар1в - вихщ-щв з ареалу б1лаб1ального w [пор.: Шахматов 1903 : 163]. Але в быьшосп випадюв змшування в - у, без сумшву, вщбивае вщповщне д1алектне явище (характерний принаймш для niBHi4Horo ареалу давнього псковсько-новгородського Aia-лекту б1лаб1альний w). Отже, типолопчну под1бшсть деяких псковсько-новгородських roBopiB до украТнськоТ та б1лорусь-коТ мов щодо наявносп б1лаб1ального \услщ пояснювати збе-реженням у них праслов'янськоТ артикуляцшно-акустичноТ особливосп цього звука.
4.2.9. АСИМ1ЛЯЦ1Я ЗВУКА J
У ход1 занепаду зредукованих у середиш слова приголосш pi3-ноТ артикуляци опинилися поруч i пщ час вимови стали впли-вати один на одного, унаслщок чого в ycix давньоруських говорах виникли pi3Hi асимьляцшш процеси в нових трупах приголосних (регресивна i - значно рщше - прогресивна аси-м1лящя): др. съдоровые -> здоровье, оузъкии оускии, бъче-ла бджола i т. п. Результата цих процес1в, успадковаш вс1ма сучасними схщнослов'янськими мовами, становлять одну з Тх сшльних типолопчних рис [детальшше див.: 1стор1я укр. мови 1979 : 205-208]. Проте HOBi сполуки палатал1зованих передньоязикових приголосних д\ ж\ з\ л', н\ с\ т\ ц\ ч\ ui' з наступним /, коли м\ж ними занепав короткий голосний i на з1ткненш основи або кореня i3 закшченням, у давньоруських говорах розвивалися не однаково: у швшчних i шв-шчно-схщних говорах, як правило, nepBicHi сполуки збереглися, а в швденно-захщних говорах (ареал майбутшх украТнськоТ та бшоруськоТ мов i крайшх захщних росшських roei-рок, зокрема захщних белгородських, курських, орловських, бкчьшосп брянських, захщних калузьких, смоленських, захщних калшшських, i швденних псковських) [Филин 1972 : 326] вони в штервокальнш позици зазнавали ютотних перетво-рень: / асимшьовувався попередшм приголосним, який за рахунок цього в ряд1 roBopiB ставав подовженим: суд* ija -> cyd'jq суд'а або суд'д'а суд':а4 събож* ije сбож']'е ->
215
зббж'е або зббж'ж'е -> зббж*:е, зел'уе -> зёл']'е зьл'е або зм'л'е -> 31л':е, жит* ije жит']'ё -> жит'ё або жит'т'ё -> -> жит':ё, ноч* ijy нбч'}у нбч*у або нбч'ч'у нбч':у i т. п. Цей процес виявився особливо послщовно в сполученнях пала-тал1зований передпьоязиковий + / Mi>K голосними в 1менниках середнього роду на -е: володшне, знание, камтне, наанне, промшне, розумшнб, тертнне, хрещённе i т. п. Згодом у швденно-схщних украТнських говорах, на вщмшу в\л ycix iH-тих схщнослов'янських, вщбулася також аналогшна змша кшцевого е > 'а: знанн'й, камшн'а, терпшн'а i т. п. [1сто-р1я укр. мови 1979 : 210].
Причину асим1ляцп приголосного / лише в швденно-захщ-ному ареал1 давньоруських roBopiB слщ шукати в анатомо-ф1зюлопчшй природ! та особливостях артикуляцп пом'як-шених приголосних перед j. На основ1 експериментального вивчення ступеня палатал1заци приголосних у сучасних ук-раТнськш та б1лорусьюй мовах можна припустити, що "в шв-денно-захщних говорах давньоруськоТ* мови приголосш д\ т\ л\ н\ з\ с\ ц\ можливо, також i ж\ ч\ их\ були звуками сильно палатал1зованими, Т'х артикулящя наближалася до середньошднебшноТ, а в деяких i зб1галася з нею, що й сприяло асим1ляци ними подальшого середньошднебшного j. У и швшчних i схщних говорах артикулящя передньоязикових, що характеризувалася меншим ступенем палатал1заци, яюсно була б1льш вщмшною вщ артикуляцп звука j, таким чином, вона не створювала умов для виникнення процесу асим1ляци цими приголосними наступного j, що шсля занепаду зредукованих став безпосередньо вимовлятися шсля них" [1стор1я укр. мови 1979 : 212. Див. також: Андреева 1964 : 17-18]. 'иД У швденно-захщних давньоруських говорах низький сту-niHb палатал1зацп мал и лише губш приголосш та р, в артикулящТ* яких не було тих рис, що зближували б ТТ з артикуля-щею середньошднебшного /*, через що вш не асим1льовувався попередшми губними та р. Пор. укр. б*ю, в*юн, п'явка, с1м*я, nip*я; бр. б*ю, п'яука, сям*я, надвбр'е та iH. Проте в деяких швденних гов1рках приголосний р вщзначався сильним ступенем палатал1заци, що артикулящйно зближувало його з наступним j i створювало умови для процесу прогресивноТ асим1ляци у новш rpyni р': укр. дов1рря, знев1рря, м1жг1рря, пов1рря, подвгрря, п1рря, MamippK) тощо [1стор1я укр. мови 1979 : 212-213].
