Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Жовтобрюх М.А. -> "История украинского языка. Фонетика" -> 90

История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.

Жовтобрюх М.А., Русанивский В.М., Скляренко В.Г. История украинского языка. Фонетика — Наукова думка, 1979. — 372 c.
Скачать (прямая ссылка): istoriyaukrainskogoyazika1979.djvu
Предыдущая << 1 .. 84 85 86 87 88 89 < 90 > 91 92 93 94 95 96 .. 196 >> Следующая


Аналогічні зміни відбулися й у всіх інших слов'янських мовах, хоч рефлекси [ъ] і [ь] не скрізь однакові. Так, у польській, чеській і словацькій мовах обидва зредуковані в сильній позиції змінилися на [е]: п. sen, dzien; ч. mech(4-mbXb),sen, den, слвц. sen, den. У верх-ньолужицькій і нижньолужицькій мовах, як і в давньоруській, [ъ] змінився в [о], а [ь] — в [е]: в.-луж. son, d?en, н.-луж. son, zen. У сербохорватській мові обидва зредуковані змінилися в [а], в болгарській — [ъ] розвинувся в сучасний голосний [ъ], а [ь] — в [е]: с.-х. мах (діал.), сан, дан, палац (великий палець), блг. мъх, сьн, ден, палец (великий палець). Діалекти словенської мови щодо рефлексів [ъ] і [ь] неоднорідні, в одних із них [ъ] і [ь] у сильній позиції змінилися в [а], як у сербохорватській мові (san, dan), в ін-щщс.— в [е], як у більшості західнослов'янських (sen, den).

\ Процес занепаду зредукованих у слабкій позиції й перехід їх у голосні повного творення в сильній відбувався в давньоруській мові послідовно. Деякі незначні відхилення від ньоґо спостерігаємо лише в окремих її діалектах, тому вони могли не охоплювати всієї давньоруської мовної території; наслідки подібних відхилень здебільшого й відклалися не в усіх сучасних східнослов'янських мовах. Так, зредукований [ъ] у сильній позиції закономірно розвинувся в о у словах лоб, рот, мох (ч- лъбъ, рътъ, мъхъ), у слабкій позиції цёй голосний занепав: лъба лба, ръта рта, мъха мха. Саме таку зміну зредукованого [ъ] у наведених словах повністю відбиває сучасна російська мова: лоб — лба — лбы, рот — рта — рты, мох — мха — мхи. Однак ці ж слова, певно ще до занепаду зредукованих, у деяких давньоруських діалектах за аналогією до називного відмінка однини зазнали пересування наголосу у формах усіх непрямих відмінків однини, у зв'язку з чим зредукований [ъ], що був раніше в слабкій позиції, став вимовлятися як зредукований сильний і не занепав, а змінився в голосний повного творення [о]: лъбълобу лъба-+- лъба-^лоба, рътъ-+ рот, рътй-* ръта-+- рота, мъхъ мох, мъха мъха моху. У відмінкових формах множини за аналогією до однини розвинувся звук [о] із ненаголошеного [ъ] перед складом з голосним повного творення, тобто у слабкій позиції: лъбй лоби, рътй роти, мъхй ->¦ мохи. Наслідки зміни [ъ] в іменниках лоб, рот, мох, викликаної аналогійними впливами, послідовно відклалися в українській мові й непослідовно в білоруській, пор. блр. лоб — ілба, мн. ілбьі, але мох — моху і імху, мн. імхі, рот — рота, мн. раты.

Аналогійним пересуваннйм наголосу пояснюється також зміна [ь] на [е] у непрямих відмінках однини та в усіх відмінках множини іменника лев: лЬвъ-+лев; льва-*- льва-^лева, львй ліви-+- леви.

176 У давньоруському іменнику дъска у формі називного відмінка однини зредукований [ъ] був у слабкій позиції і мав занепасти, а в знахідному відмінку наголос падав на склад з [ъ], отже, зредукований у ньому стояв у сильній позиції й закономірно змінився в [о]: дъску ->- доску. Під наголосом вимовлявся [ъ] у цьому слові також у формі називного відмінка множини (дъсш) і теж змінився в [о]: досш. За аналогією до знахідного відмінка однини і називного множини розвинувся звук [о] на місці [ъ] і в називному відмінку однини (дъскй доска), хоч фонетичних умов для цього й не існувало. В окремих східнослов'янських діалектах аналогія до інших відмінкових форм зумовила не тільки розвиток [о] на місці [ъ] у слабкій позиції, а й пересування в цьому слові наголосу: пор. рос. доска, укр. дошка.

Питання про час занепаду зредукованих у давньоруській мові в науковій літературі розв'язувалося по-різному. О. О. Потебня, наприклад, вважав, що голосні [ъ] і [ь] в окремих позиціях не зникли ще в XIII — XIV ст. і навіть пізніше 184. На думку А, Ю. Кримського, процес занепаду зредукованих розпочався в XII ст., але відбувався дуже повільно й не у всіх говорах одночасно: у південно-західних діалектах української мови він завершився в XV ст., а в східноукраїнських — в XVII ст., хочіу деяких архаїчних говорах навіть тоді вони могли ще існувати 1^jO. І. Соболевський, навпаки, відносив занепад зредукованих у давньоруській мові до значно ранішого періоду, вважаючи, що уже в другій половині XI ст. вони «зникли із вимови і перестали вживатися в живому говорі» 186, а Г. А. Хабургаєв припускає, що в східних говорах давньоруської мови занепад зредукованих завершився ще до XI ст. 187 П. О. Бузу к занепад зредукованих датував XI—XII ст., хоч припускав, що в окремих говорах цей процес міг відбуватися ще й пізніше, в XIII ст.188

Аналіз фактів, засвідчених у давньоруських писемних пам'ятках, дає підставу для висновку, що в XI ст. зредуковані голосні [ъ] і [ь] у мові східних слов'ян ще не зникли, а існували як самостійні фонеми. Переконливим доказом того, що в XI ст. і навіть на початку XII ст. зредуковані в давньоруській мові не зникли, становить насамперед досить поширена заміна в пам'ятках староболгарського походження, переписаних тоді в Київській Русі, закінчень -оть, -ешь, характерних для староболгарської мови в орудному відмінку однини іменників -о-основ чоловічого й середнього роду,
Предыдущая << 1 .. 84 85 86 87 88 89 < 90 > 91 92 93 94 95 96 .. 196 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed