История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
169 звуконаслідувальних та афективного значення фонема /g/збереглася, як-от укр. гелготіти, еерготати. джерготати [gelgot'ity], [ger-gotaty], [dzergotaty] І под. Це полегшило пізніше запозичення з інших мов слів з Igl 18Ч Внаслідок виникнення. Iyf або IhI опозиція за ознакою проривність — фрикативність у системі задньоязикових фонем вирівнялась: IkI — /х/, /g/ — Iyl або Igl — /h/. Однак на рівні дзвінких вона реалізується як лексично дуже обмежена, оскільки її проривний член (IgI) функціонує лише в словах звуконаслідувальних, афективних і деяких запозичених з інших мов.
ЗВУКОВІ ЗМІНИ ДАВНЬОРУСЬКОЇ мови ПИСЕМНОГО ПЕРІОДУ (XI—XIIl СТ.)
1 ФОРМУВАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКО! МОВИ
§ 53. Фонетична система давньоруської мови кінця X — початку
XI ст. Другий, або писемний, період давньоруської мови обіймає час від,кінця X — початку XI ст. до кінця XIII ст. Саме цей період в її історії є прямим і безпосереднім попередником української мови, як російської та білоруської.
Фонетична система давньоруської мови кінця X — початку XI ст. і кількістю звуків, і їх диференціальними ознаками, функціональним навантаженням та діапазоном сполучуваності ще значно відрізнялася від фонетичної системи власне української мови.
Голосні фонеми. У складі голосних на той час було 10 основних звуків, або фонем: передніх п'ять — /і/, /є/, /е/, /ь/,
/а/1 непередніх п'ять — /у/, /и/, /ъ/, /о/, /а/182. Схематично їх можна передати в такій таблиці (табл. 2).
Артикуляція звуків, у яких реалізувалися передні голосні фонеми /і/, /е/, ІьІ та /е/, нічим суттєвим не відрізнялася від тієї, що була їм властива й у ранній східнослов'янський період. Але щодо характеру сполучуваності з попередніми приголосними окремі голосні цієї групи набули деяких відмінностей. Так, фонеми /і/ та IeI у словах, запозичених з інших мов, у той час головним чином з грецької, стали вживатись не тільки після передньоязикових приголосних, а й після задньоязикових: гигсись ,(Ізб. 1073, 68), штось (18), кирила (Ізб. 1076, 4), геанЪ (ЄО, 1056—57, 28), гена-
ш Див.: Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов, С: 78—79.
182 \Г »
У писемних пам ятках давньоруської мови голосні звуки позначалися такими літерами: [іі — ї, [ё] — ъ; [ej — е; [ь]—ь; [а] — А; [у] — ы; [u] — оу, у, я; [ъ] — ъ; [о] — о, со; [а] — а, ю, А.
і 70
Таблиця 2
Ступінь підняття Сфера творення
'передня непередня
Верхній Середній Нижній /і/ /ё/. /ь/ /е/ /а/ /у/, M N /о/ /а/ dum (Ізб. 1076, 229, зв.), гєсоргиа (238), кедръ (83), кєнтоуриона (ЄО, 1056—57,45), архиерЪш (Ізб., 1076, 119),хероувимомъ (260 зв.). У позиції абсолютного початку слова обмежилось уживання [е] в сполученні з попереднім [j]: озеро -?- *jezero.
Давньоруській мові кінця X — початку XI ст. відома також голосна фонема /а/, яка реалізувалася в звукові переднього ряду низького підняття [а], що розвинувся з голосного [g]. Позиційно вона була обмежена і сполучалася лише з попередніми приголосними фонемами, вираженими напівпом'якшеними й пом'якшеними звуками та [jj: вгнути [v'anut'i], П/йть [p'at'b], члсть [c'ast'b], прикоти [pr'ijat'i].
У складі голосних непереднього ряду відбулося, як уже згадувалося, розширення функцій голосної фонеми /и/за рахунок втрати давнішого Iql та розширення функцій фонеми /о/ за рахунок початкового /je/ і нової фонеми /о/ в повноголоссі: дубъ (ч- МдЬъ), одинъ (ч- *jedinb), ворона (-<- *vorna).
У системі вокалізму давньоруської мови кінця X — початку XI ст. сім голосних були звуками нормальної довготи — [і], [е], [aL [у]» [uL [°]» fa]> °ДИН дифтонг — [ё] та два зредукованих, або надкоротких, звуки — [ь], [ъ]. Всі вони мали фонематичне значення, оскільки кожен з них міг протиставлятися іншим у тотожних фонологічних умовах і виконувати дистинктивну функцію, напр.:
/і/ — /е/ ; силъ (род. відм. мн. від сила) — селъ (род. відм. мн.
від село); /і/ — /є/ 2 видЬти — вЬдЬти; /і/ — /ь/ : вьси — вьсь;
/і/ — /а/ : житель (Ізб. 1076, 12)—ж/ьтєль (жнець; ж/мпєлемь,
Ізб. 1076, 256); /і/ —/иІхинь (Ізб. 1076, 208) — оунъ (240); /і/ — /У/ J бити — быти; /і/ — /о/ : миръ — моръ\, /і/ — /ъ/ ; ни — нъ (частка); /і/ — /а/ і жиръ — жаръ; /е/ — /ё/! не — кб;
Je/ — /ь/ : поле — поль (род. відм, мн.);
/е/ — /а/ s вевлъ — вАвлъ;
/е/ — /u/ J межь (прийм.) — мужь;
/е/ — Iyftne (частка) — ны (займ.);
/е/ — /о/ г велъ — еолъ;
fei — /а/ і ложе т- ложа;
/е/і—/ъ/:камене (наз. відм. мн.)—каменъ (род. відм. мн.); /ё/ — /ь/:конЬ (зн. відм. мн.) — конь; /ё/ — /а/ t вЬче «— вАче (приел.);
/ё/ — /и/ : дубЬ (місц. відм. одн.) — дубу (дав. відм. одн.); /ё/ — /у/;дубЬ (міси. відм. одн.) — дубы (ор. відм. мн.) /ё/ /о/ : дивЬ (місц. відм. одн.) — диво; /ё/ — /а/ ; дубЬ (місц. відм. одн.) — дуба {род. відм. одн.);
17t /ё/ — /ъ/ : дубЬ (місц. відм. одн.) — дубъ;
/а/ — /ь/ : часть — чьсть;
/а/ — /а/: (дієприкм.) — мЬра (іменник);
/а/ — /u/ : чмдо — чі/до;
/а/ — /у/: мм — мы;
/а/ — /о/ : вязь — возъ;
/а/ — /ъ/ : илі/А — имъ\
/и/ — Iyl: дому (род. відм. одн.)—доми (наз. і зн. дв.);
