Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Жовтобрюх М.А. -> "История украинского языка. Фонетика" -> 85

История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.

Жовтобрюх М.А., Русанивский В.М., Скляренко В.Г. История украинского языка. Фонетика — Наукова думка, 1979. — 372 c.
Скачать (прямая ссылка): istoriyaukrainskogoyazika1979.djvu
Предыдущая << 1 .. 79 80 81 82 83 84 < 85 > 86 87 88 89 90 91 .. 196 >> Следующая


Звук [у] розвинувся з [g] внаслідок утрати проривнрм змикання при його артикуляції, А пересунення назад місця утворення задньоязикового [у] зумовило виникнення фарингального [Ь]. Отже, розвиток від аадньоязйкового проривного до фарингального фрикативного відбувався в такій послідовності: [g] [у] [h]. Чао виникнення на східнослов'янському грунті задньоязикового [у], властивого південноросійським говорам та білоруській мові, та фарингального [h], поширеного в українській мові, визначити важко. Переконливих доказів,-що вони розвинулися Ще Ь окремих діалектах спільнослов'янської мови в пізніший період її історії, як припускали П. Ф. Фортунатов, О. О. Шахматов, Т. Лер-Сплавінський, М. С. Трубецькой, не існує 174. Разом з тим зовсім йе переконливою видається й аргументація на користь гіпотези цро занадто пізнє виникнення цих приголосних у східнослов'янських мовах, віднесення часу їх появи на писемний період розвитку давньоруської мови чи навіть на період її розпаду й формування окремих мов східнослов'янських народностей, тобто на той час, коли [у] й [h] стали вже досить помітно відбиватися в писемних пам'ятках.

У мовознавчій науці давно стала загальновизнаною істина, що

гп Див.: Bulitsch S. Slavische Miszellen^ Indogermanische Forschungen, Lfg 5, Strasbourg, 1895, S. 389 і далі.

172 Див. Novdk L. Neznamo nemecke vplyvy na zapadnoslovansktf, vychodno-slovansky a mad'afsky konsonantismus.— Linguistica slovaca, 1939—1940, s. 1—2f s. 109.

m Див.: Филин Ф. Я, Происхождение русского, белорусского и украинского языков, с. 249.

*74 Докладно див. Селищев А. M. Старославянский язык, ч. 1, с. 290—294; Бернштейн С% Б, Очерк сравнительной грамматики славянских языков, с» 293— 297.

66 задньоязиковий [у] і фарингальний [h] між собою генетично зв'язані і що виникнення їх на східнослов'янському грунті становить єдиний процес, про що свідчить і те, що говори білоруської мови поряд із звичайним для неї [7] широко знають також і [h], а в деяких говорах української мови відомі перехідні артикуляції між [7] і [h], в окремих з них можна спостерігати навіть задньоязикове творення цього звука або фарингальне з незначним наближенням до задньоязикового175. Очевидно, південноросійський і білоруський задньоязиковий [7] зберігає перший ступінь у процесі зміни спільнослов'янського проривного [g] на фрикативний приголосний, а український фарингальний [h] — другий.

Грунтуючись на діалектних свідченнях, дехто з учених висловлює припущення, що фрикативний [7] раніш усього, ще в XI — першій половині XII ст., розвинувся на території середнього Подніпров'я, басейну Десни й Сейму та басейну Оки, крім її нижньої течії; на цій території вже з XI ст. між князівствами встановилися різного типу політичні й економічні зв'язки, утворюється їх відносна єдність, що сприяло суцільному поширенню на ній певних інновацій 176. ___

Одним з найдавніших прикладів, що засвідчує вимову фрикативного [7] у східних слов'ян, є написання кьнїхьчии (Ізб. 1073, 232) замість кънигъчии — кънижникъ. Міститься це написання в пам'ятці, переписаній давньоруським писарем з староболгарського перекладу грецького оригіналу, тобто в такій, в якій з особливою старанністю йрагнуть не відхилятися від орфографії тексту, з якого відбувається переписування. І якщо таке відхилення все ж трапляється під впливом рідної мови переписувача, то це значить, що відбите в орфографічній помилці фонетичне явище цій мові глибоко притаманне, давно узвичаєне, закріплене суспільною практикою, Отжет й написання літери х замість г у названій пам'ятці засвідчує глибоку притаманність давньоруському переписувачеві фрикативної вимови приголосного* [7], глухим еквівалентом якого виступає задньоязиковий фрикативний [х].

Фрикативну вимову задньоязикового [7] засвідчує в X ст. написання у праці К. Багрянородного «Про управління державою» (949 р.) іменника ярах — поріг, вжитого в ній двічі: 'Oarpo?ooviJT-paft і BouA,vrircpa%. Правда, написання Jtpd^ викликає різні тлумачення, зокрема, окремі дослідники розглядають його як одиничний приклад, ізольований факт, що не має суттєвого значення, а дехто вважає, що літера X у ньому відбиває не слов'янську, а грецьку вимову17?. Але в зіставленні з аналогічними фактами з пам'яток

176< Див.: Брок О. Очерк физиологии славянской речи. Спб., 1910, с. 57; Бровченко T> Л. Сравнительный анализ фонем украинскою и английского языков. Автореф. канд. дис., 1952, с. 13.

176 Див.: Аванесов Р. Я. Зазнач, праця, с. 45.

хгг> Див.: ТолкачееА. И. О названии днепровских порогов в сочинении Константина Багрянородного «De administrando imperio».— В кн.: Историческая грамматика и лексикология русского языка. M., 1962, с. 57*

167 давньоруської писемності XI ст. та пізнішими свідченнями відповідних діалектів таке написання виступає не ізольовано, а в системі тих доказів, що проливають світло на вимову [у] у давньоруській мові того часу. Отже, припущення, що така вимова насамперед виникла на території Середнього Подніпров'я, видається досить переконливим, але немає сумніву й у тому, що виникла вона не в XI ст., а значно раніше, ще в дописемний період історії давньоруської мови, принаймні окремим діалектам Подніпров'я задньоязиковий фрикативний [у] був відомий уже в IX—X ст.
Предыдущая << 1 .. 79 80 81 82 83 84 < 85 > 86 87 88 89 90 91 .. 196 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed