Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Жовтобрюх М.А. -> "История украинского языка. Фонетика" -> 84

История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.

Жовтобрюх М.А., Русанивский В.М., Скляренко В.Г. История украинского языка. Фонетика — Наукова думка, 1979. — 372 c.
Скачать (прямая ссылка): istoriyaukrainskogoyazika1979.djvu
Предыдущая << 1 .. 78 79 80 81 82 83 < 84 > 85 86 87 88 89 90 .. 196 >> Следующая


Дехто додержується діаметрально протилежного погляду, вважаючи, що тоді, коли відбувалася метатеза в tort, tolt, дифтонгічні сполучення в початковому складі ще не змінювались. Метатеза в них належить до пізнішого часу 163. Аргументується таке припущення тим, що давньословацькі діалекти рефлексацію tort, tolt, tert, telt переживали разом з давньочеськими, "а ort, olt відособлено від них уже тоді, коли почала формуватися словенсько-словацька ізоглосна спільність. Заперечувати проти цього, звичайно, немає

160 Филин Ф. П. Образование языка восточных славян, с. 230.

161 Див.: Булаховський JI. А. Порівняльно-історичні розвідки в ділянці українського наголосу.— Мовознавство, 1936, № 7, с. 65 і далі; його ж. Отражения так называемой новоакутовой интонации древнейшего славянского языка в восточнославянских, с. 3—4.

*62 Селищев А. М. Зазнач, праця, с. 170.

^3 Диб.: Бернштейн С. Б. Очерк..., с. 220.

164 підстав. На території, про яку тут ідеться, подібна хронологічна послідовність у рефлексації дифтонгів [or], [оі] цілком можлива. Але немає будь-яких підстав і для того, щоб поширювати це гірипу-щення на всю слов'янську територію в той час, коли спільнослов'янська мовна єдність була вже порушена. У різних давньосло-в'янських діалектах рефлексація початкових [or], [оі] хронологічно могла і не збігатися, але вона не могла й далеко відхилятися в часі від розвитку цих дифтонгів у позиції між приголосними.

§ 52. Походження фарингального [Н]. Питання про те, коли саме виник у мові східних слов'ян фарингальний [h], і досі розв'язується по-різному. Деякі вчені його появу відсувають аж на XIV ст.164, інші ж виникнення південно-російського задньоязикового [7] і українського та білоруського фарингального [h] відносять ще до спільнослов'янського періоду 165, проти чого рішуче заперечував О. М. Селіщев 166.

До доісторичної доби відсував появу українського [hj Є. К. Тимченко 167. На думку А. Ю. Кримського, в давньоруських діалектах на території поширення сучасної української мови в XI ст. «звука [g] не було», а вимова фрикативного [у] чи [h] безсумнівна 168.

Р. ПАВанесов та В. В. Іванов виникнення фрикативного [у], з якого пізніше розвинувся український [h], датують XI — першою половиною XII ст.169 І. В. Абаєв, спираючись на те, що ареал розповсюдження слов'янського [у] і [h] збігається, за деякими винятками, з ареалом скіфської топоніміки, скіфської археології та скіфських впливів на території східного слов'янства, висунув припущення, що цей звук у слов'янських мовах засвоєний «із скіфсько-сарматської мови, у якій споконвіку була фонема у» 17°. Проте його гіпотеза серед дослідників історії слов'янських мов прихильників собі не здобула.

Неоднаково розв'язуються питання і про генетичні зв'язки фрикативного [у] чи [h] з проривним [g], а також питання про відношення східнослов'янських [7], [h] до аналогічних звуків у чеській, словацькій, верхньолужицькій мовах та західних говорах

164 Див.: VaiUant Andre. Grammaire komparee des langues slaves, vol. 1. Paris, 1950, p. 32—33; Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков, с. 296.

165 Див.: Фортунатов Ф. Ф. Краткий очерк сравнительной фонетики индоевропейских языков, с. 435; Шахматов А. Л. Очерк древнейшего периода истории русского языка, с. 35—36; Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов, с. 78.

166 Див.: Селищев А. М. Зазнач, праця, с. 190.

167 Див.: Тимченко Є. К. Курс історії українського язика, с. 59.

168 Див.: Крымский А. Украинская грамматика, т. 1. M., 1907, с. 119.

169 Див. Аванесов P. /. Лингвистическая география и история русского языка.— Bonp. языкознания, 1952, № 6, с. 45; Иванов В. В. Краткий очерк исторической фонетики русского языка, с. 59.

170 Абаев И. В. О происхождении фонемы [7] (h) в славянском.— Проблемы индоевропейского языкознания. M., 1964, с. 121; його ж. Скифско-европейские изоглоссы.— Проблемы сравнительной грамматики индоевропейских языков. Научная сессия. Тезисы докладов. M., 1964, с. 72.

165 словенської мови. Окремі вчені вважають, що процес виникнення фрикативного [у], [h] був спільнослов'янським, інші ж, навпаки, розглядають його як незалежний у кожній мові або в групі близьких мов. Так, С. Булич свого часу висунув гіпотезу про спільнослов'янське поширення фрикативного приголосного [у], який пізніше в одних мовах зберігся, в деяких змінився в [h], а в інших — в проривний [g]171. Аналогічне припущення повторив JL Новак, на думку якого, фрикативний [у] виник після IV ст. і був властивий консонантизму спільнослов'янської мови. Проривний [g] в окремих мовах з'явився вже після розпаду спільнослов'янської мовної єдності 172. , 1

Однак гіпотезу про первинність слов'янського [у] і вторинність [g] сучасне мовознавство повністю заперечує. Більшість славістів, хоч далеко не всі, додержується того погляду, що зміна [g] в [у] і [h] відбувалася в різних слов'янських мовах незалежно, і відносять цей процес на пізній час розетку тих мов, яким він властивий. Проте з позиції пізнішого походження і незалежного розвитку в кожній мові фрикативних приголосних [у], [h] важко, як справедливо зазначає Ф. П. Філін, пояснити компактність географічної зони, що вони її займають 173.
Предыдущая << 1 .. 78 79 80 81 82 83 < 84 > 85 86 87 88 89 90 .. 196 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed