История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
153 Див.: Menges К. Тьмуторокань.— Zeitschrift fur slavische Philologie, 1960, Bd 30, N 1,S. 128—133.
154 Див.: Филин Ф. П. Образование языка восточных славян, с. 250.
156 Там же, с. 252.
160 (222 зв.), вєрємм (185 зв.), ворога (239), перебываешь (68 зв.), беремени (Є. Apx., 1092, 167), бЪлогородьсши (Напис Софії Київської бл. 1091, № 10, 45), деревЪ (ПА? 1307, 48 зв.), берема (254 зв.).
Таким чином, виникнення повноголосся припадає на кінець VIII—IX ст., але другий голосний [о] та [е] в звукосполученні torot, tolot, teret мав ще й пізніше, принаймні до XII ст. включно, деякі артикуляційні відмінності в порівнянні з етимологічним [о] та [е], оскільки він не подовжився у зв'язку з занепадом у наступному складі зредукованого [ъ] або [ь] і, отже, не підпав на українському грунті подальшим змінам, як давні [о] та [е]: морозь ->• мороз, молоть молот, берегь ->• берег, але столь ->- стол стіл, сель ->- сёл сіл.
Сучасні східнослов'янські мови знають і неповноголосні форми, що зайшли до них з старослов'янської, напр.: укр. вражий, златоглавий, рос. глас. время і т. д. Широко представлені вони в давньоруській мові: главы, храните (ПВЛ, 26, договір 912 р.), браиіьно (36), плЪньници (37, договір 945 p.), брань (Ізб. 1076, 202), власи (128), вУїагоу (208), врата (55) та ін. Часто вживаються в староукраїнській літературній мові, як-от: времм (Р., гр. 1388, 39), брегь (гр. 1404, 68), врана, врата (Сл. Леке., XVII, 437), гладь, глась (439), клад язь (458), младый (467), млеко (468), средный (511), врагов (I. Вел., к. XVII — п. XVIII, 55), чревЪ (101), гласит (62), млеко (57), стражь (АПГУ, XVII, II, 30), владЪти (52), древех (III, 143), врагъ (Л. Вел. 1720, 7), градь (10), чрезь (30), глава (26), прахь, брегъ (С., XVIII, I, 34), младый (37), бремя, вредь (40). Окремі неповноголосні форми зайшли до української мови з чеської, наприклад, влада, владар, власний — ч. vlada, vladar, vlastn'i.
§ 51. Рефлекси ort, oit. Початкові спільнослов'янські звукосполучення for], [ol] у позиції перед голосними збереглися в усіх слов'янських мовах: д.-р. ораница (орна земля), укр. орати (гр. dp6(D — орю, лат. аго — орю, лит. arti — орати), орач, оладок, рос. діал. орать, оладья, блр. араць, аладка, блг. ора, орач, с.-х. драти, ораница, п. огас, ч. orati.
У позиції перед приголосним початкові [or], [оі] внаслідок діяння закону відкритого складу зазнали в них важливих змін, хоч рефлекси цих сполучень у різних слов'янських мовах виявилися неоднаково. Звукосполучення ort, olt у мові східних слов'ян дали по два відповідники — одиц з голосним [о], другий — з [а]: д.-р. робота ч-*orbota (нім. Arbeit); д.-р. ролим (укр. рілля) -<- *orlija; д.-р. ровьнь (рос. ровен, західно-діалектне укр. ровінь — рівнина) ч-*огуьпъ (пруськ. arwis); д.-р. рости *orsti; д.-р. роз- (префікс) ч-*orz-; д.-р. лодим (рос. лодка) *oldija (лит. oldija, норв. olda — корито); д.-р. локъть (укр. лікоть, рос. локоть) ч- *olkbtb (лит. alkune); д.-р. ратай ч- *ortaj (лит. artojas), д.-р. рало ч- *ord-Io (лит. arklas), д.-р. лань*-* оіпь (лит. alnis), д.-р. лакомь ч-*о1котъ.
Рефлекси ort, olt у західнослов'янських мовах такі самі, як і в східнослов'янських, пор. п. robota, rola, lodka, Iokiec і radio, rataj,
6 9—240
161 iania, iakomy; ч. robota, robiti, rozum, lodka, loket і radio, !an, lakomy; слвц. robota, robit', rozum, lod'ka і rataj, laket', lakomy*
У південнослов'янських мовах початкові [or], [оі] перед приголосними послідовно змінилися в [га], [1а]: ст.-сл. работа, рало, разумъ, раз- (префікс), равьнъ, роста, ладии/ лакъть, лакомый; блг. работа, ратай, рало, раста, равен, ладил. лакът, лаком; с.-х. работа, рабити, раван, рало, рйст, расти, лаЬа, лакат, лаком, лане; хоч рдбща (каторга),роб (раб), словен. rataj, ladja, laket, lakomi.
Отже, в усіх слов'янських мовах у сполученні ort, olt відбулася метатеза, але в одних випадках вона не вплинула на характер ,артикуляції голосного [о], а в інших викликала перехід [о] в [а]. Подвійна рефлексація ort, olt зумовлена, як припускає більшість учених (П. Ф. Фортунатов, О. О. Шахматов, О. М. Селіщев, Л. П. Якубин-ський, Р. Нахтігал, П. С. Кузнецов та ін.) l?o, характером давньої слов'яйської інтонації. При акутовій (висхідній) інтонації ці звукосполучення змінилися в rat, lat, а при циркумфлексовій (спадній) — у rot, lot. /
Заслуговує також на увагу думка тих учених, які вважають, що давньослов'янське відношення між тривалістю звуків і інтонацією в початкових дифтонгах or, оі перед приголосним, як і між приголосними, збереглося не в усіх слов'янських діалектах. Так, у південнослов'янських діалектах носієм довготи під обома інтонаціями — акутовою і циркумфлексовою — став голосний, звідси ort, olt розвинулося в art, alt, а далі в rat, lat. Правда, в окремих південнослов'янських говорах засвідчуються деякі відхилення в рефлексації ort, olt. У Супрасльському рукописі (XI ст.), що відбиває риси давніх східноболгарських говорів, поряд з рабъ, роздати тощо трапляєтеся написання робъ, розмысливъ, ростворивъ, розвЪ і под.; в окремих солунських говорах македонської мови вживається локот при лакот в іншиі. Умови такої подвійності, як зазначає О. М. Селіщев, не ясні157. Можливо, зв'язки давньої слов'янської часокількості і інтонації в таких говорах у час, коли відбувалася рефлексація ort, olt, ще не втратили своєї сили.
