История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Окремі вчені еволюцію слов'янських сполучень голосного з сонантом [г], [1] між приголосними, отже і розвиток східнослов'янського повноголосся, пов'язували з характером їх інтонації151, інші, навпаки, її повністю заперечували, а висували, як визначальний фактор у цій еволюції, акцентні відмінності 152.
Отже, єдиної відповіді на питання про умови виникнення східно«^ слов'янського повноголосся досі немає, хоч найбільш вірогідним^ видається пов'язання його генези з тривалістю голосних і сонантів у дифтонгах [ог], [ol], [er], [еі]. '
Розвиток повноголосся у мові бхідних слов'ян можна віднести, певно, на період не раніше кінця ^ИІ — початку IX ст. Про те^ що д0 цього часу в ній вживалися щєіїЄіЮННОГОЛОСНі форми, перб^ конливо свідчать деякі факти її лексичних контактів з неслов'янськими мовами, як, наприклад, тодішні східнослов'янські запозичення до угро-фінських мов: фін. varpu, карельськ, varpu, ест. varblane — д.-р. воробии, рос. воробей, ст.-сл. врабии, блг. врабец, с.-х. врабац; фін. karsta — д.-р. короста, укр. короста, блг. Kpacmar с.-х. краста; фін. parh, карельськ. parh — рос. пороша, діал. пороха; фін. talkoo — д.-р. толока, рос. толока, укр, толока, блг. тлака, с.-х. тлака (примусова праця); фін. taltta, карельськ. taltta — рос. долото, укр. долото; карельськ. palttina — д.-р. полотьно, рос. полотно, укр. полотно, блг. платно, с.-х. платно; фін. varttina, карельськ. varttina, ест. varten — д.-р. веретьно, рос. веретено, укр. веретено, блг. вретено, с.-х. вретЬно та ін. Всі ці й подібні їм слова, на думку О. О. Шахматова, В. Кіпарського та ін., зайшли до угро-фінських мов у VII—VIII ст. Вони послідовно зберігають давні неповноголосні форми.
Відбивають давні неповноголосні форми й ранні лексичні східнослов'янські запозичення до балтійських мов, як-от: лйт. skavar-da — д.-р. сковорода, рос. сковорода, укр. сковорода; лит. karvo-jus — д.-р. коровай, рос. коровай, укр. коровай; латиськ. (діал.)
* 149 Див.: Marel F. V. Vznik slovanskeho fonologickeho systemu a jeho v^voj do konce obdobf slovanske Jazykove jednoty.— Slavia, p. 25, se§. 4, 1956, s. 456— 460.
1J0 Филин Ф. Я. Образование языка восточных славян, с. 236—237.
Див.: Ekblom R. Die ostslavische Pleophonie.— ZfSPh, 1955, Bd21, Lfgl, S. 1—9; Булаховский JI. А. Отражение їак называемой новоакутовой интонации древнейшего славянркого'языка в восточнославянских.— В кн.: Исследования па лексикологии и грамматике русского языка. M., 1961, с. 3—4.
162 Див.: Курилович E. О некоторых фикциях сравнительного языкознания.— Вопр. языкознания, 1961, JVb 1, с. 35—36.
159 karms — д.-р. хоромы; латиськ. kalps — д.-р. холопъ, рос. холоп; лит. сёгрё — д.-р. черепъ, рос. черепок, укр. черепок. Аналогічні слов'янські запозичення давнього часу відомі також і в інших неслов'янських мовах: алб. ЬаИё (болото), рум. balta (болото) тощо.
Важливим аргументом того, що в кінці VIII — на початку IX ст. в слов'янських мовах уже відбувався процес зміни давніх сполучень tort, tolt, tert, telt, є доля в них іменника karl, що походить від імені франкського короля, пізніше імператора Карла Великого (768— 814), яке поширилось у слов'ян саме в цей час і стало загальним, змінившись у східних слов'ян у король — ст.-сл. краль, блг. крал, с.-х. крйл>, словен. kralj, п. krol, ч. kral, слвц. kral.
Виникнення східнослов'янського повноголосся найімовірніше припадає на кінець VIII — IX ст. Цікавий з цього "погляду топонім Тьмуторокань, відомий східним слов'янам принаймні з IX ст. і генетично пов'язуваний з давньотюркським »taman-targan 153. Звукосполучення tart давньоруська мова засвоїла у цьому слові з [ого], що, на думку,Ф. П. Філіна, Становить пряме свідчення відносно точної хрон0логії виникнення і розвитку східнослов'янського повноголосся, віднесення цього процесу на VIII—IX ст. 154 Зважаючи на те, що деякі слова з [er], [or] між приголосними засвоєні слов'янськими мовами ймовірно в IX ст. без-метатези й повноголосся, як це відбивають і найраніші старослов'янські писемні пам'ятки (гр. crap6iov — ст.-сл. сардоникии, гр. crxopntos, ст.-сл. скаръпша, скоръпиш та ін.), він вважає, що в другій половині IX ст. «утворення повноголосся й неповноголосних форм було вже завершено» 155.
У договорах східних слов'ян з греками, складених у першій половині X ст., повноголосні форми засвідчуються досить часто, напр.: боронєша, боронима, волочимъ, поздорову (ПВЛ., 27), золота, полоненыи, полоншникъ, сторону (28, договір 912 p.), Воло-диславль, Передъславинъ (34), волости, вороты, възворотити, городъ, золотникъ, паволокъ (36, договір 945 р.). Правда, договори з греками збереглися не в оригіналах, а в літописних копіях XIV ст., ґгокремі слова могли набути в них іншого фонетичного оформлення, але, зважаючи на велику кількість зареєстрованих у цих договорах прикладів з повноголоссям, вони становлять, безперечно, надійне і безсумнівне свідчення того, що в першій половині X ст. для давньоруської мови повноголосся було вже звичайним звуковим явищем.
Повноголосні форми відбивають, звичайно, найраніші давньоруські писемні пам'ятки: новЪгрродЪ, володимєра (ЄО, 1056—1057, 294), перегънТквъ (265), полонъ (Ізб. 1073, 63), полонкіїємь (69), поросите (251), беремо (Ізб. 1076, 96), вєрєдихь (109), вереда
