История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
У мовах південних слов'ян та чеській і словацькій, тобщ_в_тих, у яішх довгота звукосполучень or, ol, er, el зосереджувалася на голосному, короткий сонант, втрачаючи складотворчість, не виділив^ після себе голосного, а знову став вимовлятися в одному складі з попереднім голосним[^^икнення~^критого складу відбулося іііля-хом пересї^шівш^шло^ог^п^ цьому дошїійгі^^змінибся в~|а]г tort trat, tolt -^llatTtert tret, telt tlet.
Отже, розвиток сполучення голосних [о], [е] з сонантом [г], [II між приголосними відбувався в різних групах слов'янських мов неоднаково і, очевидно, не одночасно.
У неслов'янських індоєвропейських мовах, що не знали тенденції до відкритого складу, відповідні сполучення голосного з сонантом у позиції між приголосними звичайно збереглись, напр.: гр. nopxos (порося), лат. porcus (свиня, порося); гот. hairto (серце) — ст.-сл. Cprbdat укр. середа, лат. cordis (серце); нім. Bart (борода), Garten (сад), Helm (шолом), Milch (молоко), анг. milk (молоко); лит. sarka (сорока), varna (ворона), karvc* (корова), vartai (ворота), gardas (тин, огорожа), gajva (голова), saldiis (солодкий), derva (ліс) — ст.-сл. дрЬво, укр. дерево та ін.
Про походження східнослов'янського повноголосся й співвідносних з ним звукосполучень у мовах південних та західних слов'ян висувається в науковій літературі й ряд інших гіпотез, іноді
142 Див.: Lo§ J. Prast. tort > pol. tbrot? — Symbolae Grammatical in honorem J. Rozwadowskі, 2. Krakow, 1928, s. 373—374.
143 Див.: Rozwadowski J. Historyczna fonetyka czyli glosownia fezyka polskie-
go.-— «Encyklopedia Pol. Ak. Um», т. 2. Краків, 1915, s. 388; Milewski T. Przeczyn-ki do fonetyki lechickiej.— RF, t. 14. Warszawa, 1929, s. 585; див. також Сели-щевА. М. Старославянский язык, ч. 1, с. 171.
157
і більш або менш обгрунтованих, а часто й зовсім не обгрунтованих, причому таких, що суперечать одна одній. Так, А. Мейє розвиток tort, tolt, tert, telt пов'язує з процесом спрощення дифтонгів, відомим не тільки слов'янським мовам, а й деяким неслов'янським індоєвропейським мовам. У слов'янських мовах цей процес виявився, ширше, охопивши як дифтонги з другим компонентом [і], [и], так і дифтонги з компонентом [rj, [І]причому реалізація його не скрізь була однакова. Східнослов'янські діалекти в дифтонгах з [г], [1] зберегли давній голосний, але після сонанта виник під впливом тенденції до відкритого складу новий «голосний того ж тембру» 145, хоч на початковому етапі він був дуже коротким. У південнослов'янських мовах, як і в чеській та словацькій, давній голосний дифтонга занепав, а після сонанта виник новий голосний; за своїм характером довгий, який і розвинувся в fa] та [є]. Аналогічний процес пережили польська та лужицькі мови, з тією лише відмінністю, що новий голосний після сонанта в них не подовжився ш. Отже, на думку А. Мейє, жодної перестановки голосних у tort, tolt, tert, telt не відбувалося. Однак умов, що спричинилися до відмінних рефлексів цих сполучень у різних словенських мовах, гіпотеза А. Мейє не розкриває.
Р. Нахтігал, навпаки, для мов південних і західних слов'ян перестановку голосних вважав обов'язковою, як для східних — обов'язковим розвиток . другого голосного після сонанта147. Т. Торнбйорнссон, а пізніше за ним і JI. В. Матвєєва-Ісаєва перестановку голосного припускали не тільки в мовах південних та західних слов'ян, а й у мові східних слов'ян 148, хоч таке припущення ніхто з сучасних дослідників уже не поділяє.
Гіпотеза Ф. Мареша грунтується на припущенні, що в традиційних tort, tolt, tert, telt, в яких (як і в tblt, tblt та ort, olt) сонанти
сполучалися з попереднім низьким і високим голосним (аг, аг, Si,
al, yr, уг, yl, уі), відбувалася, внаслідок діяння закону відкритого складу, монофтонгізація дифтонгів з другим компонентом [г], [1] подібно до того, як і дифтонгів з i/u та m/n, що виявилось у виникненні складотворчих [r], []] й перетворенні давнього голосного в фонологічно несамостійний елемент, а також спричинилося до появи після сонанта нового голосного елемента (tarat, talat...), теж фонологічно несамостійного. ,Звукосполучення з фонологічно несамостійними елементами не могли бути стійкими, й тому вони в різних слов'янських мовах Підпадали подальшим неоднаковим
ш Див.: Мейе А. Общеславянский язык, с. 46.
146 Там же, с. 54.
146 Там же, с. 55.
147 Див.: Нахтигал JI. Славянские языки, с. 46.
148 Tornbiornsson Т. Die gemeinslavische Liquidametathese. 1—2, Uppsala,-1901—1903; Матвеева-Исаева JI. В: Лекции по старославянскому языку. JI., 1958,< с. 48—50* '
158 перетворенням ш. Фонологічний аспект у зіпсуванні історії tort, tolt, tert, telt, запропонований Ф. Марешем, наштовхує, безперечно, на пошуки нових шляхів у розв'язанні поставленої проблеми, проте його гіпотеза, як справедливо зауважує Ф. П. Філін, не спирається «на індуктивне вивчення мовних фактів», а побудована «на основі деяких абстракцій, виведених шляхом дедукції, які й підводяться під відомі факти», саме тому вона і позбавлена «конкретної доказовості» 150.
