История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Зміна telt ->¦ tolt; tblt tblt охопила не лише східнослов'янські діалекти, а й діалекти, на основі яких сформувалися кашубська та полабська мови, й становить східнослов'янсько-поморсько-полаб-ську ізоглосу. Отже, ця зміна належить до ранніх фонетичних процесів східнослов'янської групи діалектів; її можна датувати приблизно ще серединоюліеШШИ^ е.(Г)днак явище
переходу [е] в [о] і [ь]1в [ъ] перед [1] між приголосними зазнавало обмежень, ? саме позицією, утворюваною шиплячими приголосними. Шиплячі [z'], [cr], [s'], що розвинулись з задньоязикових [g], [k], [х], внаслідок їх першого перехідного пом'якшення, в той період булгі послідовно палатальні, вони зовсім не могли сполучатися з наступним [о], тому після них і не відбулася зміна telt, tblt у tolt, tblt: *§е1тъ, *сь1цъ, *zblh>. \
Таким чином, звукосполучення tolt і ,telt у східнослов'янських мовах дали один рефлекс — tolot : folt ->- tolot," telt tolt tolot: -порГукр. молодий (?- 111тоМъ)Тжоло/со, полон (-*- *melko, *ре1пъ), рос. молодой і молоко — ст.-сл. младъ~і мл^ко, плЪнъ. Лише в позиції після шиплячих з звукосполучення' telt розвинулося telot: д.-р. шеломъ (а любо испити шеломомь Дону.— Сл. о полку Ir., 97), желобъ, ст.-сл. шлЪмъ, жлЪбъ. В іменниках шолом, жолоб сучасної української мови голосний [е] змінився в [о] пізніше.
'iss див>: Бузук П. О. Зазнач, праця, с. 31. 139 Див.: Борковский В. ИКузнецов П. С. Зазнач, праця, с. 72. г V37 Див.: Бернштейн С. Б. О^ерк сравнительной грамматики славянских языков, с. 219.
і
155 Однак є в східнослов'янських мовах кілька слів з повноголосним сполученням [еіе], в яких важко визначити його походження, наприклад, рос. железа (І Псков, літ. під 1360 р.— железа) — ст.-сл. жлЪза, блг. жлеза, с.-х. жлезда, словен. zleza, п. zoiza, в.-луж. і н.-луж. zaizat ч. zl'aza, слвц. zl'aza, у білоруському літописі Аврам-ки 1495 р.— жолоза (163); укр. і рос. пелена — блг. пелена, с.—х. пелена, ч. plena — велика хустка, пелена, слвц. plena — хустка; рос. белена — блг. блян, бленуване — мріяння, д.-чеськ. Ыёп, суч. ч. blin, пор. нім. Bilme; укр. селезінка, рос. селезёнка—ст.-сл. слЪзина, слЪзенъ, с.-х. слезина; укр. селезень, шелест—п. szelest, ч. seiest. Певну відповідь на те, чи в цих і подібних їм словах повноголосна форма -еле- співвідносна з спільнослов'янським telt, дати важко. П. Я. Черних вважає, наприклад, що в слові пелена звукосполучення [еіе] виникло внаслідок збігу кореневого [еі] і суфіксального [е]: *pel-en-a. Отже, воно з спільнослов'янським *telt не співвідносне 138. Слово белена, на думку деяких дослідників, запозичене в російську мову, як і в інші слов'янські, з германських мов 139, хоч проїм такої гіпотези існують і серйозні заперечення 140. Іменник шелест має звуконаслідну основу. Очевидно, повноголосне сполучення еле в східнослов'янських мовах зводити до одного джерела немає підстав.
Спостерігаються й інші відхилення в розвитку сполучення голосного з плавним сонантом у позиції між приголосними. Так, у словах горностай—п. gronostaj, ч. hranostaj, рос. скорлупа (укр. шкаралупа) — ст.-сл. скралупа, ч. skraloup — закономірно мала б розвинутися на східнослов'янському грунті повноголосна форма torot. О. О. Шахматов пояснював збереження в таких словах [ог] впливом наголосу, що стояв безпосередньо після сонанта [г] і спричинився до втрати останнім властивої йому довготи ш.
У північній групі MQR1 яким була властива довгота сонанта в звукосполученні tort, tolt, tert, telt, теж у процесі втрати ним складотворчого характеру після нього виникав новий короткий голосний, що поступово розвинувся в голосний [о] та [е] нормальної довготи, але виникнення в цих мовах нового голосного гч^упроводжувалося редукцією попереднього, що стояв перед сонантом. Таким чином, розвинулися в них звукосполучення trot, tlot, tret, tlet. --—
Доказом того, що в польській мові не відбувалася перестановка голосного [о], [е] в сполученні з плавним [г], [1] й поява вторинного
138 Див.: Черных П. #. Исторйческая грамматика русского языка. M., 1954, с. 84.
139 Див.: Преображенский А. Я. Этимологический словарь русского языка. M., 1910, с. 23; Булаховский Jl. А. Курс русского литературного языка, т. 2, с. 73.
140 Див.: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. M., 1964, с. 147—148.
141 Див.: Шахматов A. At Курс истории русского языка, ч, 2 (літ. вид.). Спб., 1910, с. 33—34.
156 голосного після сонанта супроводжувалась редукцією давнього [о], [е] перед [г], [1], можуть бути такі сполучення, як we glowg, we proch, ze biota і под., в яких звук [е] утворився із [ъ] перед наступним складом із зредукованим: Wb gbjow§ (-*-*golwe) we gjowe, гъ bbtota (+- *bolta) ze biota 142.
Проте в кашубській мові відповідно до tort виникло tart, а в полабській — tort, тобто без нового голосного після сонанта [г]: кашуб. barna, varna, varta, marz, parg, starna, полаб. gorch, gord, korvo, vorta, starna і stoma. Треба зауважити, що полабський голосний [о] тут не становить прямого збереження спільнослов'янського [о], оскільки давній слов'янський [о] в полабській мові змінився на [U]. Умови, за яких після сонанта [г] у кашубській і полабській мовах не розвинувся голосний, а також аналогічні факти, засвідчені старопольською мовою, досі не з'ясовані, хоч не позбавлене підстав припущення, що в давніх діалектах, на основі яких склалися ці мови, відбулося послаблення голосного [о] в сполученні [or], що спричинилося до збігу tort з давнім trt, а значить і спільної з ним подальшої рефлексації143. У цих діалектах, як і в інших західнослов'янських мовах північної групи, у сполученнях tert, tolt, telt розвинувся вторинний голосний.
