История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Зміна [є] на [і] перед наголошеним [і] дуже часто порушується діянням аналогії. Так, у дієсловах *zameniti, *lepiti, *mesiti, *bezisi, *gresiti, *smesiti і под. фонетичні умови для переходу [ё] в [і] існують, однак такого переходу не сталося, що зумовлено аналогійним впливом інших форм цих же дієслів (пор. д.-р. замЬняю, лЪплю, бЪгу, грЪшу, смЪшу і т. ін.), а~ часто також і впливом одно-кореневих іменників (д.-р. бЪгъ, грЪхъ, смЪхъ).
Несталість наголосу в складі з [і] теж може обмежувати зміну перед ним [є] на [і]: пор. д.-р. зЬнйца і з'ёница, укр. зіниця, рос. зеница, с.-х. зеница, блг. зеница. Зберігся голосний [ё] перед складом з наголошеним [і], що походить з [ы] після задньоязикових: д.-р. снЪгирь із снЪгырь, укр. снігур, рос. снегирь. Зміна [є] на [і] в 'позиції перед складом з наголошеним \і] відбувалася раніше, ніж перехід [ы] в [і] після задньоязикових ш.
130 Словарь української мови за ред. Б* Д. Грінченка дає мизинець (т. 2, 1908, с. 422).
131 Див.: Булаховский JI. А. Курс русского литературного языка, т. 2, 1953, с. 88—89.
153 Позиційна трансформація [е] в' [іJf що відбулася ще на ранньому етапі розвитку давньоруської мови, не внесла будь-яких кількісних змін до фонемного складу її вокалізму, дещо лише розширилося ^функціональне навантаження в ній фонеми /і/. Г/ § 50. Розвиток повноголосся. Однією з найважливіших східнослов'янських ізоглос є повноголосся 132, під яким розуміють звукосполучення [ого], [оіо], [еге], [еіе] ([еіо]) між приголосними, тобто ^orot, tolot, teret, telet (telot) ш: korova, molotb, bereza, selomb. Східнрслов'янські повноголосні звукосполучення розвинулися з спільнослов'янських tort,,tolt. tertT telt: укр. борода, д.-р. борода ч-*bord-; укр. корова, д.-р. корова +- *?orv-; укр. молот, д.-р^ молоть ч- *molt-; укр. береза, д.-р. береза+-* berz-; укр. полон, д.-р. полонъ ч- * реї п-; укр. ожеледь, ожеледиця zz Id-ч-*geld-.
У спільнослов'янській мові сполучення [ог], [оі], [ег], [еі] у позиції перед приголосними і між приголосними являли собою дифтонги, першими компонентами яких був голосний повного творення, а другим — сонопний [г"| або [1]- Характер цих дифтонгів у різнихпзупах слов' янськшидоіРК^^ тому й по- -
дальша їх дбля теж різнилася. У південнослов'янських мовах спїльнослбв'янськтПШ, tolt, tert, telt відповідають звукосполу* чення trat, tlat, tret, tlet: ст.-сл. брада, крова, млатъ, брЪза, плЪнъ, жлЪдица, млъко, ^xwrbмъ; блг. брада, крава, млат, бреза, плен, мляко, шлем; с.-х. брада, крйва, млйт, бреза, плен, млеко, шлем. Аналогічні відповідники властиві й чеській та словацькій мовам: ч. brada, krava, mlat, brezina (березовий гай), mleko, plen, слвц. krava, mlat, breza, mlieko.
В інірих західнослов'янських ловах відповідно до спільнослов'янських tort, tolt, tert, telt вживаються звукосполучення trot, tlot, tret, tlet, напр.: п. broda, krowa, mjot, brzoza, brfceg, zlodz' (дощ зі снігом), mleko, szlem.
Процес зміни tort, tolt, tert, telt у слов'янських мовах досить складний. Найімовірніше, він пов'язаний з способами вираження тривалості складу, що Б^різТШх- ірупал елов'янськихтііалектіьгмсійи неоднаїгаку-ргалізацію1Л4. Б одних їз~них довгота складІвТдафтон-гами [or], [ol], [er], [el] стала виражгРґиея^лосинм^о] або [е], а в інших — сонантом [г] або [г]. іаким чином, винтело^діалектне протиставлення Цих ДифтонгіШ [or], [ol], Jer], [el] і [or], [ol], [er], [еі]. Зарон відкритого складу зумовив розвиток у них складотвЬрчої властивостТсонантїГі разом_з^тим розпад дифтонГівгоскільки "ійіж голосними [о], [е] та сонанттГ]г]7Т ] стала проходиш межа складу. Однак складотворчу властивість [г], [J] слов'янські мови в цій позиції не зберегли. її втрата викликала появу після сонанта нового
^ ^^--------4
Термін повноголосся («полногласие») належить М. О, Максимовичу» Див. його «Исследование о полногласии».— Собр. соч., т. З,- 1880, с, 62.
133 Буквою t позначається будь-який приголосний.
134 Див.: СелищевА. M. Зазндч. праця, с. 168—169; Бернштейн С, Бш Очерк сравнительной грамматики славянских языков, с, 218.
154 голосного в одних мовах і метатезу в групах [ог], [ol], [er], [el] —
в інших. ^-—--
У спільносхіднослов'янській мові, яка успадкувала в цих дифтонгах довгі сонанти, утрата складотворчої властивості [г], [1] супроводжувалась виникненням після них короткого голосного, який потім ^поступово розвивався в голосний повного trnpphwq-tort toTbf=? torot, tblt ->- tolbt ->¦ tolot, tert terbt ->- teret. Роз-виток сполучення telt ускладнився деякими додатковими фонетичними процесами. П(е до того, як розпочинався процес утрати складотворчої властивості сонантів [г], [1] у сполученні з попереднім [о], [е] між приголосними, на східнослов'янському грунті у звукосполученнях telt і tblt відбулася лабіовеляризація голосних [е] і [ь], тобто зміна їх у голрсний [о] через перехідний звук [o] та [ъ] через перехідний [ъ]: telt tolt ->¦ tplt, tblt tblt tblt (*melko->-*molko molko, *уь1къ *уъ1къ уъ1къ, *pelпъ *pol пъ ->-роїпь, *mblcati-> *mblcati->- mblcati). Дехто пов'язує таку зміну з розвитком [1] середнього в твердий приголосний [1] > Інші вбачають її причини в лабіальйій артикуляції [1] у звукосполученнях [telt] і [tblt], яка своїм асимілятивним впливом і викликала відповідну зміну [е] та [ь]. При цьому одні вважають, що така вимова була можлива лише перед твердим приголосним а інші — незалежно від якості приголосного після [1]137.
