История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Згаданий твір Чорноризця Храбра дійшов до икс не в оригіналі, а в пізніших списках. Розповідаючи про виникнення слов'янського письма, автор цієї пам'ятки писав: «ПрЪжде оубо словЪне не имЪахл; кънигъ, ш> чрьтами и разами чьтЪаху и гатаахя, погани суштє. крьстивьшєжє ca римьскыми и грьчьскыми писмєньі н&}?даах&са пьсати словЪньскЯ рЪчь бєзь оустроієниш...» 29 Далі Чорноризець 2?рабр розповідає про те, як Костянтин Філософ, названий Кирилом, був покликаний створити слов'янське письмо. Працюючи над «письменами», він брав «ова оубо по чиноу гречьскыхъ письмєнь, ова жє по словєньстєи рЪчи».
Як відомо, Костянтин Філософ і його брат Мефодій походили із Солуня. Обоє добре знали діалект солунських слов'ян, а також грецьку, латинську, арабську і староєврейську мови. У 862 році . візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевсйго князя Ростислава повинні були вести церковну службу словенською мовою, що мала бути протиставлена латинській мовг німецьких місіонерів. За свідченням джерел, Костянтин перед" від'їздом до Mopa-1 вії розробив слов'янську азбуку і з її Допомогою переклав на слов'янську мову головні християнсько-богослужбові книги. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка (880 р.) Костянтина названо «творцем слов'янського письма» («Litteras denique Sclaviniscas, a Constantino quondam Philosopho repertas») f0
Слов'янське письмо не довго протрималося в Моравії. Папа то дозволяв, то забороняв службу слов'янською мовою. Після смерті Костянтина (869 р.) і Мефодія (885 р.) папа прокляв слов'янські богослужбові книги, і з того часу в західнослов'янських -землях запанувало латинське письмо. З кінця IX І лротягом^Х ст. центром слов'янської писемності стають Болгарія ійербІяТа від
58 Див.: Филин Ф. Я. Происхождение русского, украинского я белорусского языков, с, 3.
59 Цитується за працею: Тодоров Ц. Какой из славянских алфавитов древнее — глаголица или кириллица; какой из этих алфавитов создан Кириллом и Me-фодием? — В кн.: Сборник ответов на вопросы по языкознанию (к IY Междунар, съезду славистов). M., 1958.
Истрин В. А, Развитие письма, M., 1961, с. 273,
18 офіційного введення на Русі християнства (988 р.) —Г Київська Русь.
На час створення перших книг їх мова відзначалася вже високим ступенем виробленості, літературної внормованості. Це дало підставу деяким дослідникам, наприклад Т. О. Дегтерьовій, доводити існування слов'янського письма (а отже, й літературної мови) до IX ст. На їх думку, процес нормалізації старослов янської мови відбувався задовго до виникнення слов'янської писемності, бо за одне століття вона не досягла б такого ступеня літературної впорядкованості. «Старослов'янська мова,— пише Tt О. Дегте-рьова,—не могла нормуватися візантійськими місіонерами одразу ж після запровадження християнського культу в Болгарії, а склалася в своїх основних рисах задовго до цього періоду. Вплив Кирила і Мефодія на цю мову зводився, мабуть, до літературної доробки деяких окремих моментів цієї мови в стилістичному плані, але по суті, вони використали вже готову мову міжплемінного значення, мову, що спиралася в своєму функціонуванні на тривалий писемний досвід слоїГян в ареалі візантійського політичного і культурного впливу» 31 г Про значення цього впливу говорить і Д. С. Лихачов. Він підкреслює, іцо давньослбв'янська література формувалася на базі перекладів з грецької і була своєрідною літературою-посеред-ницею для всіх південних і східних, а частково й західних слов'ян. Як образно висловився вчений, «слов'янські народи не були провінційними самоуками, обмеженими місцевими інтересами і місцевими традиціями. Через Візантію та інші країни вони дихали повітрям світової культури» 32, І цЬ, безперечно, так. Як і слов'янська літера-тура-посередниця, перша слов'янська літературна мова виникала не на гмом^ісщ-^одібно^о будь-якої іншої літературної мови серед-ньовшВДТаваа розЬиІйлася за зразками високорозвинених літературних мов, насамперед грецької — носія візантійської культури^ Але, звичайно, поштовхом до створення літературної мови могло стати тільки винайдення письма, і всі літературні твори старосло-^ в'янською мовою відомі тільки після роботи, проведеної Кирилом і Мефодієм. Якщо слов'янське письмо й Існувало до них, то воно навряд чи могло відігравати велику роль^Згадувані Чорноризцем Храбром «чьрты и рЪзы» були, мож-пиир, піутпгр^фічн^:тямгпвЖ 1 рахівним письмом, видозміненим під впливом грецького і латинського алфавітів 3^кі використовувались слов'янами уже в VII— VIII ст. Це підтверджуєтеся тим, що згідно з дослідженнями І. І. Срезневського, Є. Ф. Карського та інших учених, можливим джерелом кирилиці було грецьке унціальне письмо не IX, а VII— VIII ст.34 У візантійських джерелах є згадки про запровадження
31 Дегтерева T. А. Становление норм литературного языка, М.,% 1963, с. 119.
3? Лихачев Д. С. Развитие русской литературы X—XVII веков. Эпохи и стили. M., 1973, с. 34.
83 Див.: Истрин В. А. Зазнач, праця, с, 278.
