История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
О. Шахматов вважав, що в стародавній Русі, була одна літературна мова, болгарська за походженням (старослов'янська), що постугговотіабувала^уських рис 23. Вона вживалася переважно як культова, хоч інколїГТШю писалися і твори світського змісту (наприклад, стародавні літописи).
В 40-х роках XX ст. з новою концепцією розвитку літературної мови у Київській Русі виступив акад. С. П. Обнорський. Він доводив, що на Русі була не одна, а дві генетично споріднені літературні мови: старослов'янська і створена на народно-розмовній основі давньоруська. Остання розвивалася незалежно від старослов'янської і лише з XIV ст. відчула на собі її виразний вплив 24. Однак принципові положення цієї концепції зазнали істотної критики. Насамперед треба зважати на те, що слов'янське письмо і перші книги на Русі невіддільні від старослов'янської мови: на Русь вони прийшли одночасно 25. Далі треба брати до уваги і той очевидний факт, що від часу Київської Русі до нас не дійшло жодної пам'ятки., на мові якої не позначився б значний вплив старослов'янщини.
20 Див.: Янкоускі Ф. Псторычная граматыка беларускай мовы, ч. 1, Мінск, 1974, с. 40.
21 Шахматов A. At Краткий очерк истории малорусского (украинского) языка, с. 683.
22 Филин Ф. П. Об истоках русского литературного языка. — Bonp. языкознания, 1974, № 3, с. 3.
?3 Див.: Шахматов A.A. Краткий очерк истории малорусского (украинского) языка, с. 681.
24 Див.: Обнорский С. П. Очерки по истории русского литературного языка
старшего периода. М.— Л., 1946, с. 7, 78.
26 Див.; Филин Ф, П, Происхождение русского, украинского и белорусского языков, с, 91,
16 Найімовірніше припускати, що світська література, особливо юридична («Руська Правда», «Вкладна Варлаама Хутинському монастиреві»; «Договір великого князя Олександра ЯРославовМа Тіевського і новгородців з німецькими послами» та інші грамоти)т розвивалася на народній основі, але в її нормуванні виявлялася орієнтація на старослов'янські словотворчі і граматичні зразки і на засвоєння певної частини старослов'янської лексики^Ртже, мова світської літератури від самого початку її виникнення була літера^. турно нормованою, зорієнтованою, з однопи5окуг на народно-роз-жшну, зокрема_на фольклор"ну7 я я пругого —на літературну ста-роолов'янськузіову^Тому важко не погодитися з думкою Ф. П. Філі-на про те, що в Київській Русі від початку поширення писемності існувало «даїтталні літературні мови. .близькocпopiднeнL-aлe.ca-_ мocтiйнI)P?^ У них виявлялися відмінності на всіх рівнях: 1) фонетичному (наприклад, відповідність ст.-сл. -ра-, -ла- д.-р. -оро-, -оло-: градъ —городъ, младъ —молодъ; відповідність ст.-сл. к д-р. о: \езеро —озеро та ін.); 2) морфологічному: різні флексії орудного відмінка іменників о-основ (плодомъ —плодъмъ), уживання флексії -? у род. відмінку однини іа-основ, що відповідала старослов'янській флексії в цій формі; відмінності у відмінкових формах прв-них прикметників (ст.-сл. поваго —д.-р. нового), у наз. відм. одн. чол. роду активних дієприкметників (ст.-сл. нєсьі —д.-р. нєса) та ін.; 3) синтаксичному: часове речення давньоруської мови, що відповідало старослов'янській конструкції з давальним самостійним та ін.; 4) лексичному: ст.-сл. истина —д.-р. правьда, ст.-сл. адъ —д.-р. пекло, ст.-сл. брань —д. р. воина тощо. •
^У XII—XIII ст. можна спостерігати процес зближення двох літературних мов, що виявлявся в намаганні давніх авторів стилістично розрізняти давньоруські і старослов'янські фонетичні* граматичні і лексичні елементу у межах того самого літературного твору. З цього часу можна говорити про початки витворення на Pyri PflHflnV літррятурнпТ мови, зафіктвянпї R гтям'яткаX -«TTHH'krfurk-времяньныхъ ЛЪТЪ», «Слово О плъку Игорев^», «Молений Дятшу[Д?_ Заточника» та ін. Ііроте цю літературну мову, як і народно-розмовну мову Київської Русі, не можна ще вважати, як це робить дехто з сучасних дослідників 27, ні літературною російською, ні літературною українською, ні літературною білоруською. Це була формована мова формованої давньоруської народності.> * . § 3. Походження і розвиток слов'янської писемності. Письмо на Київській Русі.^Про початки розвитку літературної мови на Русі можна говорити із історично засвідченим зародженням слов'янського письма і поширенням його у східнослов'янських землях (кінець IX —поч. X ст.).ДІдеться про так звану кїіоилииюслов'янський алфавіт, пов'язаний своїм виникненням із іменем візантійського мі-
HS Филин Ф. 77. Об истоках русского литературного языка, с. 3.
Див.: ХюпглЬ'Ворт Г. Спорные проблемы изучения литературного языка в древнерусский период, — Wiener Slawistisches Jahrbuch. 1973, Bd. 18, S. 47.
XT сіонера в Моравії Кирила (Костянтина) Філософа на зламі 60-х років IX ст.
Щоправда, збереглися окремі свідчення, які вказують на існування у слов'ян письма ще до введення азбуки Костянтина. Прямих доказій —факту наявності самого письма —не збереглося, що дає підстави окремим ученим скептично розглядати це питання 28. Проте є все ж ряд непрямих доказів існування у слов'ян письма до кирилиці і вживаної паралельно з нею в богослужбових книгах глаголиці. Найвагомішими з-поміж них є два: згадка про це в «Сказаній о письменЪхъ» Чорноризця Храбра (кінець IX —по-чаток л ст.) і високий ступінь унормоващйГті мови перших слов'янських перекладів святого письма.
