История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Розклад довгого Itl на два приголосних ItI і Is], а отже, й виникнення чергувань Itl — Isll Idl — Is] в аналогічній позиції відоме також деяким іншим індоєвропейським мовам (лит. mesti — mgta, vesti — veda), але в кожній з них цей фонетичний процес відбувався на власному грунті, незалежно від інших мов.
Довгий Isl на спільнослов'янському грунті не розвинувся в нове звукосполучення, його зміна виявилася лише в утраті ним своєї довготи: jessei -> jesi — д.-р. tecu.
Перерозподіл приголосних між складами зумовив появу в одному складі також звукосполучень Igt'l, Ikt'], перше з яких внаслідок асимілятивних змін перейшло в Ikt'], тобто злилось з другим. Подальша асиміляція викликала палаталізацію приголосного Ikl, тобто перехід [kt'I у [k't'l, а потім і зміну [k't ] в [t't'l, що вимовля-
лося як It':], отже: Igt'] Ikt'] ^ Ik't'] [t't'] Itr:]; Ikt']-* Ik't'] [t't'l ->It':].
Рефлекси [t':l із [kt'] в слов'янських мовах збіглися з рефлексами Itr:], що походить із звукосполучення Itj]. У східнослов'янських мовах [t':] через проміжну стадію It'5'] розвинувся в їй'], у західнослов'янських — через проміжну стадію [t'c'l в Ic'], у південнослов'янських — в iS't'L IRJ- Д--Р' ночь (-?- *noktis), укр. ніч, рос. НОЧЬ, блр. НОЧ, П. ПОС, Ч. пос, блг. HOWiy С.-Х. Hoh — лат. noctis (род. відм. від пох *nocts), лит, naktis; д.-р* печь (ч- *pektis), укр. піч, рос. печь, блр. печ, п. ріес, ч. рес, блг. пещ, с.-х. пей; д.-р. дъчи (*dbkt-), рос. дочьд укр. дочка, д.-р. мочи (ч- *im>gti), рос. мочь, але могу. Сполучення приголосних [гт] і [кт] в інфінітиві сучасної української мови (могти, берегти, пекти, сікти), як і в північних говорах російської мови,— явище вторинне, розвинулось воно нефонетичним шляхом; пор. укр. півд.-зах.^мочи, беречи, печи, січи.
Процес зміни It':] в східнослов'янський Icf], західнослов'янський"4 Іс'1 і південнослов'янський [St'], IHl відбувся не раніше того часу, коли в спільнослов'янській мові вже виразно визначились відповідні діалектні зони.
107 § 27. Занепад приголосного в кінці складу. Приголосний, що стояв у кінці слова, у зв'язку з діянням закону відкритого складу не міг зберегтися, і він звичайно втрачався. У цій позиції найчастіше вживався приголосний [s], рідше — [t], [dl, [г], [п].
Кінцевий звук [s] міг стояти: а) в наз. відм. одн. іменників чол. роду основ на -й, -б, -ї: *domus domb — д.-р. домъ, лат. domus; *vlkos ->- *vlkb — ст.-сл. влькъ, д.-р. вълкъ,укр. вовк, д.-інд. vrkah (ч- *vrkas), гр. Xoxos, лат. lupus, лит: vilkas; *sunus ->• sym>, д.-р. сынъ, лит. sunus; *gostis ->• gostb — д.-р. гость, лат. hostis, гот. gasts;
б) в наз. відм. одн. іменників середи, роду (-о-основи); *slovos->-slovo — д.-р. слово; *nebos ->• nebo — д.-р. небо, д.-інд. nabhah (ч- nabhas), гр. ve<pos;
в) в наз. відм. одн. іменників жін. роду (і-основи): *brnis-> *Ьогпь — ст.-сл. брань, д.-р. боронь (уже бо ста туръ на боронь.— Задонщина, Изв. AH, VI, 1858, 350), лит. barnis;
г) в наз. відм. одн. прикметників чол. роду: *novos поуъ — д.-р. новъ, гр. vsos, лат. novus, лит. naujas; *gotovos-*gotovb— д.-р. готовъ, лат. gatavas;
д) у 2 ос. одн. дієслів нак. сп.: *berois ->- beri—д.-р. бери; д.-інд. bhare^ (ч- bhares), гр. фєроіБ;
е) в 2 ос. одн. аориста: *neses ->• nese — д.-р. несе, гр. !(pepes; *reces ->- гесе — ст.-сл. рече.
У кінцевому звукосполученні -os під впливом попереднього велярного приголосного відбулося посилення лабіалізації [о], і
воно змінилося на -us, в якому [й] закономірно перейшов у зредукований Ы: *glvos ->- *zivos ->- *zivus ->- *zivb — д.-р. живъ, лит. gyvas. Проте іменники середнього роду зберігали в такій позиції звук [о], не змінюючи його в [й] ->• [ъ], певно, під впливом вказівного займенника то, в якому [о] розвинувся з індоєвропейського [al: *tad -)- to — д.-р. то, д.-інд. tad 73. Кінцеві Itl і [dl вживалися: а) в род. відм. одн. іменників о- основ: *vlkat vlka, д.-р. вълка., д.-інд. yrkat; б) в наз.-зн. відм. займенників одн. середи, роду: *tad to — лат. istud; в) в 3 ос. одн. аориста: *neset -»• nese — д.-р. несе, д.-інд. abharat; *recet гесе — ст.-сл. рече; г) у 3 ос. одн. дієслів нак. сп.: *beroit ->• beri, д.-р. бери, д.-інд. bharet; д) у 3 ос. мн. простого аориста: *padont*padon (->¦ padg)— ст.-сл. падлі; *idont ->- *idon (->• idg) — ст.-сл. ид&\ е) у 3 ос. мн. сигматичного аориста: *videsnt *videsbnt ->¦ *videsbn ->¦ *vides? — ст.-сл. ви-дЪим.
Приголосний [г], як кінцевий, вживався в наз. відм. одн. іменників приголосної основи mati, *dukti (->¦ *dbkti) — ст.-сл. мати,
дъчи, укр. мати, дочка, гр. дор. цатцр, Фоуатт]р, лат> mater, пор. укр. матір (зн. відм.) ч- materb.
73 Див.: Фортунатов Ф. Ф. Лекции по фонетике старославянского (церковнославянского) языка.— Избр. труды, т. 2. M., 1957, с. 183.
108 Кінцевий [п] втрачався не в усіх позиціях, а лише після зредукованих [ъ], [ь], як це, наприклад, маємо у формах знахідного відмінка однини іменників й, і та o-основи: *medun *medbn -*¦ medb — д.-р. медь; *kostin ->• *kostbn ->¦ kostb — д.-р. кость. В іменниках -о-основи посилилась лабіалізація [б], що зумовило перехід його в [й], який закономірно змінився на Ы, отже [on] Ійп] [ъп]: *vozon ->- *vozun *vozbn ->• vozb, д.-р. возъ.
