История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Проте давньоруські пам'ятки засвідчують не тільки занепад [v] після префікса ob, а зрідка і, навпаки, занепад у цьому префіксі приголосного [Ь] перед [v], напр.: обязано (ЄО, 1056—57, 140) і овдзати (ПВЛ, за переясл. сп., 6454 р., Ср. II, 598). Можна припустити, що ці факти відбивають неоднакову вимову приголосного [v] в різних діалектах східних слов'ян, а саме як [w] губно-губного, чи білабіального, і як [v] губно-зубного.
Іноді випадав проривний [t] у префіксі ot перед наступним приголосним: otstupiti ostupiti —д.-р. оступити.
Втрачався на спільнослов'янському грунті звук [п] у префіксах *уъп-, *sbn- перед початковим приголосним кореня: *vbnprositi ->¦ vbprositі, *sbnbezati-)-sbbezati. Але перед кореневим голосним та перед [j] приголосний [п] у цих префіксах зберігався, оскільки він не закривав складу, напр.: vbnusati, Sbniti, Vbniti (-<- *Sbnjbd-; *vbnjbd-); vbnutri (корінь той, що й у слові утроба), Sbnimati. Аналогічні зміни відбувалися й у прийменниках vbn, Sbn, къп. Перед словом, що починалося на приголосний, звук [п] у цих префіксах редукувався й вони перетворювались на vb, Sb, къ, а перед словом з початковим голосним або [j] приголосний [пі зберігався, проте відбувалася зміна фонетичної межі між словами, оскільки звук [п] від прийменника переходив до початкового складу наступного слова, напр.: *vbn stole->-vb stol§, *sbnsynbmb ->sbsynbmb, *къп syno-Vi къ synovi, але Vbn jego ->¦ Vb njego (д.-р. въ шего, укр. в нього), Sbn ішь-^sb пішь (д.-р. съ нимь), къп jemu къ njemu (д.-р. КЪ Ніему).
Таким чином:
bs
S
ts
gs
ks
kst ->st skn-»sn
але ob - + V ob - +0
70 Мейе А. Общеславянский язык, с. 115.
105 УЪП + пригЛ Vb + приг. къп + приг. I -> къ + приг. ъъп + приг.) Sb 4* Приг.
Виникнення неорганічного вставного голосного в нових групах приголосних, що з'являлися внаслідок переміщення межі складоподілу під впливом діяння закону відкритого складу, відбувалося значно рідше. Переважно такий голосний з'являвся між приголосними в словах іншомовного походження при їх фонетичному освоєнні на слов'янському грунті. У засвоєних з інших мов словах його засвідчують і пам'ятки давньоруської мови, напр.: єхидьна — іехидь-нина (Ізб. 1073, 154), гр. exiova, \р алъмъ (Ізб. 1076, 64) — гр. iJxxA^os; киньсьнЖт (ОЄ, 1056—57, 78) від киньсъ — гр. Ktjvyos, егупыпъ — єгупьтЬ (Ізб., 1076, 237 зв.), гр. Аі^оятоб та ін.
У споконвічних слов'янських словах іноді розвивався в позиції перед приголосним неорганічний голосний Ы після Ibl і It] у префіксах ob- і ot-; obbxoditi, obbstojati, otbkryti, otbstupiti, пор. в Ізб. 1076 року; обьхожЖ (118 зв.), отъвращю (232), отъгонить (171 зв.), отъкрьиеть (137 зв.), отъпоусти (22 зв.), отътолЪ (60).
До складних з артикуляційного погляду належали в спільнослов'янській мові звукосполучення [sr], [zr]. У середині таких звукосполучень ще на ранньому етапі її історії розвивався вставний приголосний It]: *osros *ostros, д.-р. остръ, д.-інд. asrih; *srouja -»• *struja — д.-р. струні, д.-інд. sravati (тече), лит. srov§ (потік); *osrovos ->- *ostrovos'— д.-р,. островъ. Коли внаслідок пересування межі складоподілу виникли нові групи приголосних Isr] і Izr], то між ними теж з'являвся вставний It] або Id], напр.: *ses-ra ->¦ *s6-sra sestra — д.-р. сестра, лит. sesers (род. відм. одн.); *pbsr- -> *pbstr--д.-р. пьстръ\ *nozr- *nozdr--д.-р. ноздри. Давньоруська мова засвідчує вживання вставного Id] у таких словах, як въздрадоватиш, въздрастению, въздрасти, въздрастити, възд-растъ, въздрасьныи, въздращати, въздрыдати, въздрьвьновати 71 f издринити, издрицати, издръваниге, издрывати, издрыти, издрЪ-зати, издрлдьно 72 та ін.
Закон відкритого складу викликав корінні зміни в сполученні тих самих приголосних, або в так звацих гемінатах. Якщо раніше один з таких приголосних закривав попередній склад, а другий належав до наступного, то тепер обидва однакові приголосні стали вимовлятися в одному складі й таким чином перетворилися на один довгий звук: *plet-ti *ple-tti ->- *ple-t:i; *ies-si ->¦ *ie-ssi~f *ie-s:i. Далі довгий [t:J розвинувся у звукосполучення 1st], відоме й раніше спільнослов'янській мові: *plet:i ->¦ *plesti; *metti *met:i->- mes-
ti; *cbtt- ->-.*cbt:- -»- cbst--д.-р. чьсть. У новому звукосполученні
Idt], що виникло внаслідок зміни межі складоподілу, відбулася регресивна асиміляція й воно перейшло в IttlJ далі Ist]: *bred-ti ->
Я- Див.: Срезневский И. Ht Материалы для словаря древнерусского языка, т. 1. Спб., 1893, с. 352—353«
П Там же, с, 1077—1080.
106 *bre-dti ->¦ *bre-tti *bre-t:i ->• bresti; *ved-ti *ve-dti *ve-tti *ve-t:i vesti; *krad-ti->- *kra-dti ->¦ *kra-tti *kra-t:i -v*kras-ti; *ved-tb-> *ve-dtb->-*уё-йь->-*ve-t:b->vestbb Отже:
Якщо проривний Itl, Idl стояв не в кінці складу, він зберігався, внаслідок чого виникло чергування It] — [s], Idj — Is], яке успадкували від давнішого періоду всі сучасні слов'янські мови, пор. укр. плету — плести, мету — мести, веду — вести, кладу — класти, відати — вість, оповідати — повість; рос. плету — плести, почитать — честь, веду — вести, ведать — известие; блр. пляту — плесці, кладу — класці; п. plot? — ple§c, miot§ — mie§c, id? — і§с; ч. ^ pletu — plesti, metu — mesti, Kladu — Klasti; с.-х. плетЪм — плести.
