История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Закон відкритого складу полягав у тому, що звукивскладі розташовувались за принципом зростаючої звучності, тобто звук мен-і5^о~сгупєші звучності займав місце ближче до початку складу, а звук вищого ступеня звучності — ближче до кінця складу. Таким чином, голосні звуки, як найбільш звучні, містилися на самому кінці складу, творячи його межу. Отже, всі склади внаслідок діяння цього закону стали відкритими, кожен з них закінчувався на голосний звук. . -
У лінгвістичній літературі висловлювалися неоднакові погляди гіа виникнення закону відкритого складу та на його зв'язок з фонетичними перетвореннями, що відбувались у спільнослов'янській мові гіізнішого періоду. Окремі дослідники (А. Вайян, В. К. Журав-льов) вважали, що в ній відбувалися внутрішні, викликані різними причинами, звукові зміни, які зумовили перетворення закритих
Ван-Вейк H. История старославянского языка. M., 1957, с. 74.
IOl складів на відкриті, і так званий закон відкритого складу не був їх причиною, а виник уже як їх наслідок 64. Інші (П. С. Кузнецов, Т. Мілевський), поділяючи їх думку, що спершу різні фонетичні процеси спричинилися до появи в спільнослов'янській мові відкритих складів, припускали, що наявність таких складів зумовила в ній багато нових фонетичних змін, які виявились у трансформації раніше закритих складів на відкриті. 'Інакше кажучи, тенденція до відкритого складу була, на погляд цих учених, і наслідком, і причиною багатьох звукових процесів у спільнослов'янській мові65. Однак проти такого припущення висуваються й суттєві заперечення, оскільки цаявність у мові відкритих складів сама по собі ще не викликає процесу заміни складів закритих, що є в ній, на нові відкриті. Так, у багатьох давніх індоєвропейських мовах збільшувалась кількість відкритих складів, але це зовсім не спричинилось до повного усунення складів закритих. У сучасних східнослов'янських мовах весь час співіснують відкриті і закриті склади й при цьому перші ніяк не впливають на другі. Специфічність спільнослов'янської мови полягала в тому, що вона «у пізній період свого розвитку пережила складний перехід усіх закритих складів у відкриті», явище це-носило в ній універсальний характер і зумовило істотні перетворення її фонетичної системи. «Тенденція відкритого складу діяла тут як безумовний закон, що не знав винятків» 66. Цей закон, не безпідставно підкреслював О. І. Белич, займає «центральне місце в ряді всіх закономірностей», пов'язаних зі складом спільнослов'янської мови 67, чи, як писав Г. А. Ільїнський, він був «рушійним нервом значної частини» її фонетичних явищ 68. Закон відкритого складу дає змогу пояснити і поєднати в певну систему цілий ряд фонетичних явищ, виникнення яких' зумовлено спільними внутрішніми причинами. Це такі явища, як переміщення приголосних на межі складу, втрата кінцевого приголосного з слові, монофтонгізація дифтонгів, розвиток протези, спрощення в групах приголосних, поява носових голосних тощо, наслідки яких успадковані від спільнослов'янської всіма мовами, що виникли на її основі.
Тенденція до відкритого складу виникає в спільнослов'янській мові ще в ранній період її розвитку. Йона, можливо, починає діяти
®4 Див.: Vaillant А. Grammaire comparee des langues slaves, t. 1, Paris, 1950, p. 285; Журсюльов ?. /С. Формирование группового сингармонизма в праславян-ском языке.— Вопр. языкознания, 1961, № 4, с. 45.
SS Див/. Кузнецов П. С. [Рец. на кн.:] Andre Vaillant. Grammaire comparee des langues slaves, vol. 1.— Изв. АН ОЛЯ, т. 10, вып. 4, 1951, с. 399; Milewski Т* [Рец. на кн.:] Vaillant A. Gpammaire comparee des langues slaved, t. 1.— RS, 1.18, z. 1, 1956, s. 51.
Бернштейн C. Б. К истории слога в праславянском языке. — В кн.: Славянское языкознание. M., 1963, с. 58. Див. його ж. Очерк сравнительной грамматики славянских языков, с. 49.
?7 Див.: Белич А. Відповідь на запитання «Какова была структура слога в праславянском языке».— Додаток до журн. Лужнословенски филолог, 1958, кн. 22, с. И.
68 Ильинский Г. At [Рец. на кн.:] Hujer О. Uvod do dejin jazyka ceskeho, Druhe vydanl. Praga, 1924.— ИОРЯС, 1926, т. 19, с. 349,
102 вже у зміні сонантів [г] [1], [п], [ш] і виявляється, безсумнівно, в перетвореннях дабніх сполучень приголосного з наступним [j] у палатальні звуки різного типу, але тоді ця тенденція ще не набула значення загального закону. У пізніший період історії спільнослов'янської мови тенденція до відкритого складу, підпорядкувавши собі всі зміни, пов'язані з структурою складу, стала всеосяжною, тобто перетворилась на її універсальний фонетичний закон.
Друга важлива фонетична закономірність спільнослов'янської мови пізнішого періоду — закон складового сингармонізму, теж потім успадкована від неї всіма слов'янськими діалектами, полягала в тому, UJOJB^kh в складі ^сполучалися аа принципом їх однорідності з погляду передньоГ ї непередньої артикуляції, а саме: Палаталізовані прііголосні_да^дцувалися а голосними передньоГ артикуляції, цепадаталізовані^— з голосними непередньої артику-" ляції (z'e-na, sM-ro-KTc'b-to, ро-1геГГё^0)гВттлив Закону складового Енгармонізму на фонетичну еволюцію спільнослов'янської мови теж безсумнівний. Всі найголовніші звукові зміни в ній, безпосередньо чи посередньо, викликані дією закону відкритого складу і закону складового сингармонізму 69.
