История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
иИ?Роте в СУ4301101^ мовознавстві розвиваються й інші погл^и найричини виникнення відмінностей у різних слов'янських MOBaxJ О. М. Трубачов вважає, що східнослов'янські і південнослов'янські мовні групи вторинно каталізувалися з компонентів різного походження. Тобто він 'виходить із того, що монолітної спільнослов'янської мови не існувало від самого початку. Навпаки, слов'янський мовний світ характеризувався складною сукупністю ізоглос15. *ТЦо ж до складання різнорідних мовних явищ у певні системи, що співвідносяться із сучасними слов'янськими мовами, то про них можна говорити тільки від часу розпаду старих родс-племінних відносин і виникнення перших феодальних держав (IX—X ст. н. е.).
™ 24_Утворення і розвиток давньоруської мови. Мова Київської Русі як перша літературна мова східних .слов'ян^Роль церковнослов'янської мови у формуванні давньоруської літературної мови.
ІУ VIII—IX ст. н. е. мова східних слоз'ян містить цілий ряд рис, які відділяють її від мови, південних і західних слов'ян. Чи була ця мова єдиною? Спираючись на те, що східнослов'янське відгалуження ще не встигло відійди далеко від спільнослов'янського стану, можна здогадуватись, що східнослов'янська мова^була такою су-
Див.: Lehr-Splawinskl ТФ Зазнач, праця, с, 194—195. Див.: Трубачов О. Я. Ранние славянские этнонимы — свидетели миграции славян.-^ Вопр. языкознания, 1974, № б, с. 66.
14 купністю східнослов'янських діалектів, у якій тривали дивергентні процеси^ В докласовий період, як це відзначається в працях К. Маркса і Ф. Енгельса, суспільно-економічні й географічні умови більше сприяли поділові людських колективів, ніж їхнім союзам. На думку О. Шахматова, «в історичну епоху +-а історична епоха починається від моменту появи писемних пам'яток, виготовлених руськими людьми,— руська мова уже не була єдиною, вона розпадалася на декілька на^іч; про це свідчить та величезна площа, яка була зайнята в той час руським племенем, площа, яка виключала можливість збереження мови єдиною; про це говорять і пам'ятки, що дійшли до нас, оскільки вже в найдавніших рукописах, написаних у Новгороді» помітні виразні діалектні особливості, які були чужі для київського півдня»^!6. І все ж не можна не зважати и на цілком логічне міркування CX О. Потебні з приводу того, що «розселення на великому просторі може (підкреслення наше. — В. Р.) повести до відмінності мови, але саме по собі не свідчить про існування такої від-міірщстЬ17. ,
ШЛя консолідації східнослов'янських племен велике значення малЬ виникнення у другій половині IX ст. староруської держави із центром лКиєвоМ. У цій східнослов'янській феодальній державі на базі колишніх близьких східнослов'янськихллемец сяла&?лася„ східнослов'янська народність та її моваТЯк'цілком слушно відзначив О. О. Шахматов, «політичне об'єднання руських племен і створення ними руської держави могли мати наслідком те посилене між ними спілкування, яке привело до того, що наріччя цих щщмен стали пер^ірдіи-спільді явища в ділянці звуїйв і фррм»1д^Ще не була "--мбва ні російська,"нГбілоруська, ні українська^Шам'Ішйї письма, що дійшли від того часу, такі, як «Слпвр о т»яък)Гигпрртук>>г «Повість JayMJTHhHHv*- TfeT**, інтГ'білбивали окремі
живомовні особливості, що були характерні для спільної мови спільних предків сучасних росіян, українців та білорусів. Як політичне об'єднання східних слов'ян сприяло розвиткові спільних рис у їхній мові, так ї спільна мова позитивно дрзначалася на їх подальшій політйчній і економічній консолідації^дже, за словами Ф. Енгельса, «спільна мова, що мала відмінності тільки o діалектах, була виразом і доказом спільного походження» 1^it
У Київській Русі — великій і єдиній державі східних слов'ян — розвивалися економічні й культурні зв'язки, що-єднали всі її землі, всі численні феодальні князівства. Це і дало підставу давньоруському літописцеві сказати, що у східних слов'ян «6$ Азыкъ единъ словЪньскъ»; але все ж вони були не настільки міцними, щоб
1S Шахматов А. А. Историческая морфология русского языка. М.> 1967» с. 15.
12 Потебня А. А. [Реии на кн.:] Житецкий П. И. Очерк звуковой истории малорусского наречия.— Записки.*. Академии наук, 1879, т. 33, с. 775—776.
18 Шахматов А. А, Краткий очерк истории малорусского (украинского) языка.— В кн.: Украинский народ в его прошлом и настоящем. Пг., 1916, с. 681.
19 Диз.: Маркс /С., Енгельс Ф. Твори. Т. 21, с, 9 U
15 нівелювати місцеві мовні особливості20. «Важко сумніватися в тому,— писав О. О. Шахматов,— що в період до Xl ст. поляни говорили не однаково з деревлянами, що сіверяни різнилися своєю мовою від бужан та угличів»21.
{Одночасно з формуванням держави відбувається ще ряд важливих культурно-суспільних процесів, що мали велике значення в історії слов'янського світу. До них належить поширення християнства і слов'янської писемності^
Переклад святого письма старослов'янською мовою і поширення її як культової мови у більшвсті слов'ян сприяло розвиткові своєрідних аналогів на власному грунті.
Потрапивши на східнослов'янські землі, старослов'янська (церковнослов'янська) мова вбирає в себе досить численні східнослов'янські елементи, перетворюючись на першу літературну мову східних слов'ян. Чи існувала на Русі поряд із старослов'янською мовою ще одна літературна мова —давньоруська в своїй основі? Вичерпної відповіді на це запитання в науці поки що немає. «Можна сказати,— пише Ф. П. Філін,—що в цьому випадку ми маємо справу із однією з так званих вічних проблем русистики і славістики, остаточне розв'язання якої ще не близьке» 22.
