История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Дехто з дослідників відносить процес злиття [о] та [а] в одному звукові [а] не до раннього, а до пізнього періоду спільнослов'янської мови 61. Однак усі ці припущення достатнього обгрунтування не мають 62. Найбільш імовірно, що процес'злиття [а] й [о] в одному голосному належить до раннього періоду історії спільнослов'янського вокалізму, хоч можна припускати, що відбувався він, якщо зважати на його більшу відмінність від відповідних фонетичних змін у балтійських мовах, дещо пізніше, ніж збіг в одному звукові [а] та [б].
§ 22. Зміна непередніх голосних після палатальних приголосних. В індоєвропейський період між компонентами складу тісного зв'язку не існувало, тому голосні звуки тоді ще не зазнавали впливу приголосних, що стояли перед ними* інакше кажучи, в той час компоненти складу зберігали свою відносну незалежність, автономність. Таку незалежність,у спільнослов'янській мові продовжували зберігати голосні в позиції після велярних приголосних — губних, зубних і задньоязикових. Але після палатальних приголосних, тобто приголосних передньопіднебінної і середньопіднебінної артикуляції, або твердопіднебінної, вони її втратили. Це виявилось на-
самперед у тому, що голосні непереднього ряду [о], [й] та [0] після палатальних приголосних [j], [z'], [c'], [s'], [r'], [1'], [n'] делабіалізу-вались і змінилися на звуки переднього ряду [є], [і] та [ї], напр.г
V
*zemjo-^*z§mje->- zemle — д.-р .землю; *poljo->*pol'e — д.-р. полю; *morjo ->• *mor'e д.-р. морю; *otikjo -»- *otic'o *otbce — д.-р. отьчє; *s'ut-->- *s'it—д.-р. uiamu, лит. siuti; *kraju *kraji — д.-р. край (op. відм. мн.— краями).
Голосний [о] після палатальних приголосних змінювався на [є] й у складі дифтонга [оі]: oi ->¦ ei (*krajoi *krajei, д.-р. край (зн. відм. мн.). Вірогідно, така зміна [б] на [є] відбувалася в аналогічній позиції також І в складі дифтонга [ou], хоч довести це важко,
V
оскільки дифтонги [ou] і [eu] внаслідок їх монофтонгізації дали один рефлекс, наприклад, *jun- може походити і з *[joun-], і з [jeyn], д.-р. юнь, укр. юний. Але вона не поширилась на* [б] в сполученні з [n], пор. дають -?- dajgtb -?- *dajont-.
Наслідком зміни непередніх голосних після палатальних приголосних у передні в спільнослов'янській мові було розширення позицій уживання голосних переднього ряду. Але ця зміна мала вплив не тільки на фонетичну систему; процес трансформації голос-
60 Див.: Stiber Z, Zarys...rs. 20.
Px Див.: Гуйер О. Зазнач, йраця, с. 55.
S? Див. критику їх у праці С. Бернштейна «Очерк сравнительной грамма-тики славянских языков», с, 144—147.
98 них заднього ряду після палатальних приголосних у голосні переднього ряду відчутно позначився й на граматичній будові спільнослов'янської мови. Власне, він зумовив виникнення в ній так званого твердого й м якого варіанта відмінювання іменників^ порЛ Д.-р. "село — полю, селомь — поліемь, стЬною — сеЬчею, сестро — душе, столы (ч- *stolu) — край, тЬго — іего, тому — іему і т. д.
§ 23. Голосні [ё], [ё]. У спільнослов'янській мові індоєвропейський [є] зберігся; пізніше він був успадкований усіма слов'янськими мовами як голосний [е]; в інших індоєвропейських мовах з ним звичайно теж співвідносний звук [е], напр-: д>р. медь, укр. мед, рос. мед, блг. мед, ч. med, гр. piftu (вино), д.-в.-нім. metu, д.-пруо. meddo, лит. medus; д.-р. небо, укр. небо, рос. небо, блг. небе, п. niebo, ч. nebe —j гр. v?q)os (хмари), лат. nebula (туман), д.-в.-нім. nebul; д.-р. десять, укр. десять, рос. десять,блг. decern, п. dziesi^c, ч. deset — гр. ?exds, лат. decern, лит. desimt; д.-р. берете, укр. берете — гр. <р!рєтє.
Індоєвропейський довгий [є] на слов'янськбму грунті після всіх непалатальних приголосних змінився в особливий відкритий голосний переднього ряду [a]: *semen ->- *samen — лат, semen; *seje-
ti *sajeti — лит. seti; *vetr- ->¦ *vetr--лит*гуёЬ*а; sjtVera ->¦ *va-
ra — лат. varus; *zver- *svar—лат. ferus, лит« zv?ris; *mesink-^ (місяць)-+*masink— rp. p,r]v6s, лат. mensis, гот. тёпа, лит. menuo/ Після палатальних приголосних [z'], [c'], [§'] та [j] голосний [ё], певно, теж через стадію [а], змінився в спільнослов'янській мові на [а], який успадкували сучасні слов'янські мови як звук [a]: *z'er-*z'ar-, *z'eb *z'ab; *iaz'eti *lez'ati — д.-р* жарь, жаба,' лежати, укр. жар, жаба, лежати, рос. жар, жаба, лежать, блг. жар, жаба, п. zar, zaba; *с'ёг- *c'ar-, *рёс'ё1- рёс'аЬ, *c'es-*c'as, \*kric'eti *kric'ati, *muic'eti ->¦ *mulc'ati — д.-р. чара, печаль, чась, кричати, мълчати, укр. чара, печаль, час, кричати, мовчати, блг, печал, час, п, czas; *du§'eti *dus'ati —д.-р. дышати, рос. дышать; *stojeti ->¦ *stojati — д.-р. стотти, укр. стояти. Інфінітивному суфіксові [а] із [ё] у спільнослов'янській мові після інших приголосних відповідав [а], що пізніше розвинувся в [є]: choteti, leteti, sid§ti.
§ 24І Голосні [і], [і], [и], [а]. Довгий голосний [ї] у спільнослов'янській мові зберігався, з нього пізніше розвинувся східнослов'янський [і], напр.: *рШ — д.-інд. pltih (напій), гр. nivca (п'ю), д.-р. пити; Sitf— лит. siuti, гот. siujan, д.-р. шити; *tr! — д.-інд. tri, лат._ trlginta (тридцять), лит. tryliKa (тринадцять), д.-р. три; *zlti, *zlv—д.-інд. jlvah, лат. vlvus, лит. gyvas, д.-р. жити,
