История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
2) сполучення *dl, *tl, які в одних слов'янських мовах (переважно західних) збереглися, а в інших спростилися до 1; пор. ч. vedla, sadlo, п. wiodia, sadto, з одного боку, і укр. вела, салоt рос. вела, сало, блг. вела, сало, с.-х. вела, сало — з другого.
Одна риса —доля початкових сполучень *ort, *olt при циркумфлексовій (спадній) інтонації—об'єднувала східно- й західнослов'янські мови, протиставляючи їх південнослов'янським; у східно-й західнослов'янських мовах на місці цих сполучень розвинулися го, Io (укр., рос., блр. робота, рос. і блр. лодка, ч. і п. robota, ч. Iod', п. jodz), а в південнослов'янських відповідно га, Ia (блг. работа, с.-х. работа, С;-х. лаЬа).
Трохи обмеженіший характер мало виникнення епентетичного 1 в окремих слов'янських мовах. Слов'янські мови протиставляються
12 Див.: Troubetzkoy N. Essai sur Chronologie de certains faits phonetiques du slave commun.— Rev. etudes slav., 1922, t. 2; Troubetzkoy N. Finiges uber die russische Lautentwicklung und die Auflosung der gemeinrussischen Spracheinheit. — Z. slav. Philologie, 1924, N 1, S. 2—4.
13 Див.: Lehr-Splawinski T. К каким периодам относятся факты расселения славян на основные ветви? — В кн.: Сборник ответов на вопросы по языкознанию (к IV Междунар. съезду славистов), M., 1958, с, 195; Филин Ф. П. Образование языка восточных славян, с. 165,
12 одна одній не за ознакою належності до основних трьох груп. Епентетичне І розвинулося в східнослов'янських мовах, оминувши як усі західнослов'янські, так і деякі південнослов'янські. Пор. укр. земля, люблю, рос. земля, люблю, блр. земля, люблю, с.-х. земуьа, словен. zemlja, але п. ziemia, ч. zeme, в.-луж. zemja, н.-луж. zemja, блг. земя, мак. зем]'а.
Деякі фонетичні риси об'єднують усі південнослов'янські мови в одну групу із західнослов'янськими, протиставляючи їх східнослов'янським. Це стосується насамперед відповідності je —о на початку слова (пор. укр. озеро, рос. озеро, блр. возера —блг. езеро, с.-х. }езеро9 словен. jezero. ч. jezero, п. jezioro, в.-луж. jezor, н.-луж. jazor (< jezor), полаб. jezero).
рядом фбнетичних явищ слов'янські мови поділяються на fтри виразні групи: східну, південну й ,західну. До таких рис нале-( жать:
1) Різна рефлексація праслов'янських* сполучень tj, dj, kt'. В східних мовах tj > с, dj > z, kt'> с (*svetja, укр. свіч(к)а, рос. свеча, блр. свеч(к)а; *medja > укр. межа, рос. межа, блр. мяжа; *покЬ>>укр. ніч, рос. ночь, блр. ноч), в західнослов'янських tj > с, dj > z, dz, kt' > с (п. swieca, ч. svice, слвц. svieca, в.-луж. sweca, п. miedza, ч. meze, слвц. medza, в.-луж. meza, н.-луж. mjaza, полаб. midza); п., ч., слвц., в.-луж., н.-луж. пос, полаб. nuc), в південнослов'янських tj> st, dj>zd, kt'>st (блг. свеща, с.-х. ceetia, словен. sveca; блг. межда, с.-х. мёЪа, словен. meja; блг. нощ, с.-х. ноН, словен. пбс. Пор. ще приклади: укр. мачуха, п. тасосЬа,блг. мащеха; укр. гарячий, п. gor^cy, блг. горящ; укр. піч, п. piec, блг. пещ; укр. чужий, п. cudzy, блг. чужд і ін.
2. Перехід (хоч і не завжди послідовний) спільнослов'янських сполучень *or, *ol, *er, *el між приголосними у сполучення -ого-, -olo-, -ere-, -ele для східної групи (укр. голова, город, береза, пелена, рос. голова, город, береза, пелена, блр. галова, горад, бяроза, пял'енка), у сполучення -ro-, -Io-, -re-, -Ie- для польської і лужицьких мов (п. giowa, grod, brzoza, mlec, в.-луж. hiowa, hrod, breza, mlec, н.-луж. giowa, grod, brjaza, mljas), у сполучення :ra-, -la-, -re-, -Ie-для південнослов'янських, а також для чеської й словацької (блг. глава, град, бреза, с.-х. глава, град, бреза, млети, словен. glava, grod, breza, mleti, ч. hlada, hrad, briza, milt, слвц. hlava, hrad, breza, mliet').
3. Деназалізація 9 та ?, що по-різному відбилася в трьох групах слов'янських мов. У східнослов'янських 9 > и, ? > 'а (діалектно е) (укр. дуб, зуб, п'ять, п'ятий, місяць, рос. дуб, зуб, пять, пятый, месяц, блр. дуб, зуб, пяць, пяты, месяц); у західнослов'янських мовах деназалізація відбулася не повністю: носові голосні збереглися в польській і полабській мовах (п. dq.b, z%b, рі^с, pi%ty, miesi^c; полаб. mqka —мука, j^zek —язик, j^crnin —ячмінь, disq.t —десять і под.); у чеській, словацькій і серболужицьких мовах q > и, ^ > а (перед твердим приголосним), ё, а, а, е (перед м'якими приголосними) (ч. dub, zub, pet, paty, mesic, слвц. dub, zub, pat', piaty
13 mesiac, в.-луж. dub, zub, pjec, pjaty, mesac* н.-луж. dub, zub; pes', pety, mjasec); кожна з південнослов'янських мов мае свої рефлекси 9 (блг* дъб, зъб, мак. даб, заб, с.-х. ддб, з$6, словен. U6b, zob); щодо то в усіх південнослов'янських мовах (за винятком південно-македонських говірок, де ще збереглися носові рефлекси) цей звук дав е^блг., мак. пет, пети, месец, с.-х. піт, nemu, Mjecen, словен, pet, peti, mesec).
все ж чіткого розподілу слов'янських мов на три групи немає: надто багато спільних рис єднає то східних слов'ян з південними на противагу західним, то західних із південними, то східних із західними. Можливо, це залежить від подвійного поділу колишньої слов'янської спільностіл Зокрема, Т. JIep-Сплавінський малює таку картину поділу слов янських мов: найстарші діалектні відмінності, які ділили слов'ян на східних і західних (kv > cv, gv>zv), виникли ще на спільнослов'янській прабатьківщині. Далі відбувся поділ слов'ян на північних і південних: у південнослов'янській групі ort-, olt- дали rat-, Iat- і відбулася індукція флексії-е род. відмінка однини іменників ja-основ в наз.—зн. відмінок множини Іменників -}а та jo-основ. Внаслідок цього до північної групи потрапили відтоді колишні західні й частина східних слов'ян. Ще далі предки нинішніх чехів і словаків перейшли лінію західних Карпат і Суде-тів, втрачаючи до певної міри контакт із рештою західних слов'ян, зате розвиваючи тісні стосунки з південними слов'янами. Наслідком цього була однакова доля сполучень tort, tolt, tert, telt у чехів словаків та в південних слов'ян м.
