История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Публіцистичний стиль другої половини XVII — XVIII ст. був продовженням полемічного стилю. Він представлений, наприклад, у монастирських літописах, зокрема в «Книзі історії Львівського Святонуфрейського монастиря», складеній у 1771 р. Боніфатієм Кровницьким. Становище православних Західної і Правобережної України в 60—70 роки XVII ст. відбивають такі пам'ятки української полемічної публіцистики, як «Навіти» та «Пересторога України утрапеної дніпрової» 109.
Офіційно-діловий стиль представлений у мові актових книг, що продовжували вестися міськими урядами, у грамотах приватних і урядових осіб, універсалах гетьманів, полковників і »інших представників гетьманської адміністрації, у духівницях і т. ін. Як справедливо відзначалося в літературі, «більшість цих документів була розрахована на іїіирокі маси, тому, незважаючи на наявність у них обов'язкових канцелярських штампів, саме тут, як і в літописах цього часу, спостерігається більше елементів народної розмовної мови, ніж в інших стилях і жанрах писемності» ш.
Щодо стилю конфесіонального, то він був представлений переважно творами ораторсько-проповідницького характеру. З трьох найвидатніших проповідників кінця XVII ст.— Лазаря Барано-вича, Іоаникія Галятовського і АнтоАія Радивиловського — двоє писали давньою українською літературною мовою. Твори Іоаникія Галятовського виходили друком у Києві і у Львові. У 1659 р. в Києві побачив світ його твір «Ключ разумЪшА», який пізніше (у 1663 і 1665 pp.) перевидавався у Львові, в друкарні Михайла
107 Білодід /. К. Києво-Могилянська академія і розвиток східнослов'янських літературних мов у XVII—XVIII ст. K., 1973, с. 25.
108 Ісаєвич Я- Д. Зазнач.-праця, с. 66.
109 Ісаєвич Я. Д. Зазнач, праця, с. 50.
*10 Курс історії української літературної мови. За ред, І. К. Білодіда, т. 1* K., 1958, с, 102.
44 Оіьозки. Тут же виходить і другий його твір — «Небо новое»
(1665 р.). У Києві побачили світ твори «Огородок Марїи Бці» (1676 р.) і «ВЪнец Христов...» (1688 p.) Антонія Радивиловського. Традицію перекладу канонічної літератури певною мірою продовжує учительне євангеліє Симеона Тимофієвича «Наука христіан-ская. З євангелія въкоротцЬ зложоная» (1670 р.) ш. До цього ж циклу проповідницьких творів належить «Руно орошенноє» (1733 р.) Дмитрія Туптала.
Історико-мемуарний стиль охоплює насамперед мову козацьких літописів початку XVIII ст.: Самовидця, Величка і Граб'янки (останній вводить у свою мову відчутну домішку церковнослов'янізмів). Сюди ж належить Історична хроніка Південно-західної Русі до кінця XVI ст. (у списку XVII ст.), Хмільницький літопис середини XVII ст., «ЛЪтописец, или описание краткое знатнейших действ и случаев, что в котором году дЪялось в Украини малоросійской обЪих сторон ДнЪпра...» (1742 р.). Мемуарний характер має і біографія Іллі Турчиновського, написана в першій половині XVIII ст.
Художня література другої половини XVII — кінця XVIII ст. у жанровому відношенні була досить різноманітною. Ідеться про художню літературу, що зберігала традиції давньоукраїнської мови, бо частина художніх творів у цей час писалася вже народною мовою, частина ж (наприклад, трагікомедія Ф. Прокоповича «Вла-димір» — 1705 р.) була зорієнтована на церковнослов'янську мову.
У розвитку староукраїнської художньої літератури значну роль відіграли й переклади.
У жанровому відношенні поезія поділялася на елегійну (наприклад, «ПЪснь о свЪтЪ» О. Падальського), лірично-почуттєву (наприклад, анонімні вірші «О роскошная Венеро...», «Чесо ты ради, младенче...», «ПЪснь свЪцка» і под.), бурлескну (наприклад, «Върши нищенские угЪшные», «ВЪрш нищенский хороший и * смЪшный», «ВЪршЬ нищенскіе рознЪ мЪсяця януарія» і под.), соціально-побутову (вірші К. Зіновієва) і сатиричну (наприклад, «Плач киевских монахов» — 1786 p., «1764 года декабря 23 дня К. Р.» і под.).
Драматичні твори належали до двох жанрових різновидів: історико-героїчного (наприклад, драма «Милость божія Украйну от неудоб носимых обид лядских чрез Богдана Зиновія Хмельницкого... свободившая», виставлена в 1728 р.) з агіографічним (наприклад, «Воскресеніє мертвых» Г. Кониського) та комедійного {інтермедії до п'єс М. Довгалевського і Г. Кониського).
Прозова художня література була представлена перекладами з творів візантійсько-слов'янського і західного походження, наприклад: «Хожденіє Богородицы по мукамъ», «Александрія», «Гісто-рія... о житіи... Варлаама і Госафа», «Пчела» — збірка коротких висловів, афоризмів і сентенцій морального і життєво-побутового
111 Петров Н. И. Очерки по истории украинской литературы XVII—XVIII веков. К., 1911, с. 30—32; Житецкий П. И. О переводах евангелия на малорусский язык, Спб., 1906, с. 54—57.
45 характеру, повісті про Троянську війну, про сім мудреців, збірник легенд «Великое зерцало», «Римскіе дЪяшя», повість про Петра Золоті Ключі та ін. Віршами перекладено одну з кращих новел «Декамерона» Боккаччо — про трагічне кохання Сигизмунди, дочки селернського принца, і Гвіскарда.
Отже, стисло аналізуючи джерела давньої української літературної мови для виявлення в них елементів розвитку мовної структури, треба мати на увазі, що інновації можуть простежуватися в спільний українсько-білоруський період, представлений в основному юридичними докумёнтами, і в два періоди розвитку власне української, стилістично розгалуженої донаціональної літературної мови: XVI -г- першої половини XVII ст. і другої половини XVII— XVIII ст.
