Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Жовтобрюх М.А. -> "История украинского языка. Фонетика" -> 164

История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.

Жовтобрюх М.А., Русанивский В.М., Скляренко В.Г. История украинского языка. Фонетика — Наукова думка, 1979. — 372 c.
Скачать (прямая ссылка): istoriyaukrainskogoyazika1979.djvu
Предыдущая << 1 .. 158 159 160 161 162 163 < 164 > 165 166 167 168 169 170 .. 196 >> Следующая


Палаталізацією передньоязикових приголосних у позиції перед [а] з [^] завершується процес утрати нимц в українській мові напів-палаталізованого варіанта відповідних твердих фонем, успадкованого від давньоруської мови, тобто функціонально не навантаженої їх диференційної ознаки. Розширюється в ній функціонування м'яких передньоязикових фонем, а разом з цим розширюється й стає позиційно не обмеженим вживання корелятивних за твердістю — м'якістю пар таких фонем, як Izl — Iz'I, Isl — /sV, Idl — IdrI, Iii — Ii9I, Inl — IntI, Irl — /г7. До періоду втрати передньоязиковими напівпалатаЛізованої вимови перед /а/ за ознакою твердості — м'якості, причому лише перед /а/ етимологічним, виступали тільки три корелятивні пари: Inl — /п'/, Irl — /г7 та /1/ — /17. Після її втрати кількість таких пар розширилась, а вживання м'яких передньоязикових фонем, крім позиції перед /а/ спільнослов'янського походження, поширилось і на позицію перед /а/ з /а/, що походить з [§], інакше кажучи, цей процес позначився й на сполучуваності приголосних

4*8 Див.: Закревська Я* B9 Епентетичні звуки в українських говорах, с. 64— 65. ,

310 фонем з голосними. Якщо до його реалізації сполучення м'якої приголосної і /а/ обмежувалося фонемами /п'а/, /г'а/, /ГаЛ то після воно стало включати й фонеми /z'a/, /s'а/, /d'a/, /t'a/.

Втрата напівцалаталізованої вимови губних перед (а] з спричинилася до обмеження в українській мові функціонування позиційного варіанта фонем /b/, /р/, /w/, /m/, що реалізувався в звуках /Ь'/, /рV> /w7, /mV; у позиції перед колишньою фонемою /а/ він зовсім занепав, крім нечисленних випадків у словах типу свято. З цією втратою безпосередньо.пов'язане розширення функціональних можливостей фонеми /j/, що стала вживатися в новій для неї позиції, а саме після губних перед /а/, таким чином, розширилась в українській мові й сполучуваність фонем /j/ + /а/.

Процес палаталізації передньоязикових і депалаталізації губних перед /а/ з /§/ спричинився також до виникнення важливих змін у складі українського вокалізму: в ньому втратилася окрема фонема /a/, оскільки вона функціонально^перестала відрізнятися від /а/, отже, з двох давньоруських фонем /а/ і /а/ розвинулася одна фонема /а/, що стала вживатися як після твердих, так і після пом'якшених приголосних: рад — ряд [р'ад].

§ 84. Шиплячі приголосні. давньоруській мові шиплячі в будь-якій позиції вимовлялися як приголосні м'які. Цю їх рису добре відбивали давньоруські писемні пам'ятки, напр.: БЬаиие. (Ізб. 1073, 9), наьиь (Ізб. 1076, 89), вражьда (64 зв.), члдо (6 зв.), жллость (266 зв.), врачьбы (198), душю (165), настошщю (235), жажющии (236 зв.), хочю (Є. Apx., 1092, ?2), очютишл (47), чюжихъ (Є. Гал. 1144, 268), оучіеникь (12), чюдєса (333), положю (156), мєжю (278), моужю (75), хощю (235); шпащю (Син. пс. XIl — XIII, 377), одєжю (Є. Пут. XIII, 161), скажю (220), чюжихъ (71); полюбивьиію (ЖС, XIII, 19), бывъшю, мдтежю (25), бЪжю (17), жажю (53), моужь (27), чюдо (25), сЬюшр, лежащю (55), подвижющюсл (31) та ін.

Оскільки давньоруські шиплячі в усіх -позиціях були м'якими, то в тогочасній орфографії спеціальне позначення їх палатальної вимови не вважалося потрібним і обов'язковим. Тому поряд з лі* терами кє, а, ю після ж, ч, ш часто писали також е, а, у: кьрчєва (Han. Tm., 1068, Xp., 14), шести, бывъиюу (Ізб. 1073, 158), глоу-шашс/й (Ізб. 1076, 231 зв.), чада (155)* Про те, що літери а та у не позначали твердості попередніх шиплячих, промовисто свідчать давньоруські написання типу чудити і чюдити (Ізб 1076, 90 зв.), лъжа (170 зв.) і лъжю (47).

Українська мова м'якої вимови шиплячих не зберегла. Ix депалаталізація пов'язана з рядом інших фонетичних процесів, як-от: а) з занепадом після них голосного [ь]: ножь ніж, ночь ніч, нсииь ->¦ наш, ножька ->¦ ніжка, вЪчьныи вічний, страшьныи -> страшний;

б) зі зміною [е] в [о]: [ж'ена] жона, [ч'его] чого, | пьш'єно J -> пшоноі

в) з депалаталізацією приголосних перед [е]: Іж'ен'і'т'і] жёнити, [ч'еір'езь] через, [ш'ес'т'іі] шести;

311 г) з пересуванням артикуляції [і], голосного переднього ряду високого підняття, в напрямі до [у]: [ж'ііт'і]жити, [ч'ісіто]-^ чисто, [ш'іроікьи] ->¦ широкий.

Втратили м'яку вимову шиплячі також у позиції перед [а] з [§]: лежать [-<- л'еж'аїть], кричать [-<- кр'іч'аїть], лоша [-<- лош'аі].

За аналогією поширилась тверда вимова шиплячих і перед голосним [и]: межу, хочу, душу, саджу [-<- *sadz'9].

Процес депалаталізації шиплячих, пов'язаний з артикуляційними змінами, не мав фонологічного значення, оскільки ні давньоруській, ні українській мові не була відома опозиція їх за диферен-ційною ознакою твердості — м'якості. У зв'язку з депалаталізацією шиплячих відбулися лише деякі позиційні зміни в їх уживанні. М'які шиплячі, що стояли перед /ь/, після занепаду останнього депалаталізувалися й стали вживатися перед приголосними або в абсолютному кінці слова. З голосними фонемами заднього ряду /а/, /о/, /и/ в давньоруській мові сполучалися м'які шиплячі, а в українській внаслідок їх депалаталізації стали сполучатися тверді шиплячі. З давньою голосною фонемою переднього ряду /і/ теж сполучалися м'які шиплячі, а з його рефлексом [у] поєднується твердий шиплячий. -
Предыдущая << 1 .. 158 159 160 161 162 163 < 164 > 165 166 167 168 169 170 .. 196 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed