История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Вживання протетичного [w] перед [о], що пізніше розвинувся в новому закритому складі в [і], зрідка відбивають ще давньоруські пам'ятки південного походження: ворьли (Є. Пут., XIII, 143), вовьцш (Є. Гал. 1266—1301, 150 зв.), вовца (Є. Гал. 1283, 23 зв.). Староукраїнські пам'ятки фіксують його з найдавніших часів і досить часто: водръ (ЄЛ, к. XIII — п. XIV, 248), волтарь (Є. Пол., 1307, 96 зв.), воотца (104), вовца (110 зв.), вовцммъ (Є. Луцьк. XIV, 26), вовса, по томъ вовсЬ (Р., гр. між 1386—1418, 35), вотчичь (гр. 1401, 65), вокно (гр. 1413, 83), вонъ нЪшто имЪлъ чинити (гр. 1435, 132), вовца (АПГУ, XVII, І, 26), вовчаръ (62), вочи (135), вокъна (АПГУ, III, 94). Фіксують вони його й перед літерою у, що, очевидно, позначала дифтонг, який розвинувся'з [о]; вунъ (К. З., к. XVII— п. XVIII, 219), вувчар (АПГУ, I, 36), вувцЪ (158), вусЬмъ (Л. Вел., .1720, 42).
Протетичний [w] розвинувся, звичайно, не перед секундарним [і], а ще перед звуком [б], що виник з етимологічного [о], після якого в наступному складі занепав зредукований: онъ бн вбн ->• вуон... в'ін; ось ос' ->• вбс' вуос'... в'іс'. За аналогією до займенника вон (->• він) протетичний [w] поширився і в формах вона, воно, вони, в яких фонетичних умов для його виникнення не було; пор. вона два прилюбила (Р., гр. 1404, 68).
Протетичний [w] вживається перед [о] також в іменнику огонь„ хоч для його виникнення в цій позиції фонетичні умови теж відсутні. Припускають, що він з'явився тут внаслідок перерозкладу звуків у сполученні ув огні: ув огні ->¦ у вогні ш.
У староукраїнських пам'ятках, відповідно до сучасного отаман (-«- атаманъ), іноді трапляється написання ватаман (Р., гр. 1435, 134); ватаманъ (Рус., гр. 1446, 99), тобто в перед а. Можливо, що в такій орфографії відбився вплив старопольського wataman (суч. п. ataman).
Фарингальний [h] у функції протетичного закріпився в українській літературній мові значно в меншій кількості слів, ніж [w]. Він вживається в деяких давно засвоєних словах іншомовного походження, як-от: гарба (тюрк, araba, пор. рос. арба)9 гармата,
411 Див.: Булаховський JI. А. З історичних коментарів до української мови. Протетичні приголосні.— Мовознавство, т. 9. K., 1951, с. 63.
305 (п. armata, лат. arma), ганус (пор. рос. анис, нім. Anis, фр. anis, лат. anisum, з гр. "avioov), гаспид (рос. аспиду ст.-сл. аспидь, гр. "aroiioos), Ганна (рос. Анна), пор. Гарбузенку (АПГУ, XVII, II, 18). Проте більшість слів з початковим [а], які в українській мові, крім вигуків та сполучників іншомовного походження, вживаються без протези: агонія, альфа, Андрій, анахорет та ін.
У кількох словах протетичний [h] усталився в позиції перед [о] як наголошеним [гострий], так і ненаголошеним [горіх]. Однак слова з початковим [о] звичайно протези не одержують: осінь, озеро, обід, орати, останній. Припускають, що протетичний у такій позиції українській мові взагалі не властивий і що в іменнику горіх він виник за аналогією до горох. З цього погляду залишається загадковим лише слово гострий, в якому [h] відомий значній більшості говорів української мови і засвоєний у літературному вживанні, хоч його виникнення тут пояснити аналогійними причинами немає можливості.
Поширений протетичний [h] в деяких вигукових словах як перед [а], так і перед [е] та [и] з [і]: гайда (тюрк, aida), га, гай-гай, гам (poq. ам),гей, ген-ген, геть, гикати. Але в інших словах перед [е] та перед [і] протеза не розвинулась: етика, екзамен, іти, істина, інший, індик, іржа, історія.
Протетичний [j] на власне українському грунті не виявляв активності. Він засвоївся лише в окремих словах і тільки в деяких північних діалектах: іулиця, jacoKop, joepaM, jіволга, }іскра. Пор. «На юлицю разювъ с пять ходила» (І. Некр., XVIII, 13).
Щодо поширення протетичних приголосних українські діалекти не становлять єдності. В окремих з них протетичні, що виникли вже на українському грунті, представлені одиничними прикладами, а в інших — протеза майже обов'язкова перед кожним початковим голосним. Не поширена протеза, за винятком окремих слів (гострий), у більшості південно-східних говорів української мови. Майже не відома вона лемківським і закарпатським говорам, що межують з словацькою мовою 412. Зате дуже поширена протеза в багатьох південно-західних говорах, зокрема наддністрянських, волинських та подільських, а також у західнополіських говорах північної діалектної зони.
Протиставляються діалекти й характером протетичних приголосних. В одних говорах переважає або й послідовно вживається протеза [w], як-от вострий, воріх, ворать (у багатьох говорах Львівської, Тернопільської, Хмельницької обл.), в інших — [h]: гулиця, гулик, гузький, газарт, гетап, гиржа, гострий, горіх, горати, гобід і навіть гогонь (с. Вишнів Долинського р-ну Ів.-Франк. обл., с. Клубівка Ізяславського р-ну Хмельн. обл.), гогірок (с. Пониковиця Заболт. р-ну Львівської обл.)
412 Див.: Закревська Я* Явище протези в західних говорах української мови.— Дослідження і матеріали з української мови, т* 4, K., 1961, с, 73,
