Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Жовтобрюх М.А. -> "История украинского языка. Фонетика" -> 13

История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.

Жовтобрюх М.А., Русанивский В.М., Скляренко В.Г. История украинского языка. Фонетика — Наукова думка, 1979. — 372 c.
Скачать (прямая ссылка): istoriyaukrainskogoyazika1979.djvu
Предыдущая << 1 .. 7 8 9 10 11 12 < 13 > 14 15 16 17 18 19 .. 196 >> Следующая


Головними документами, що використовуються для аналізу спільносхіднослов'янської мови київської Русі з її окремими діалектними особливостями, є Остромирове євангеліє, написане в 1056—1057 pp. в Києві або Новгороді, Мстиславове євангеліє, написане близько 1115 p., і Юріївське — близько 1120 р. (обидва походять, очевидно, з Києва), Галицьке євангеліє 1144 p., знайдене поблизу Галича', Христинопільський апостол XII—XIII ст., написаний в Галичині або на Волині, Ростовський апостол 1220 p., написаний у Ростові Великому.

Значний інтерес становлять найдавніші житія святих. Це, зокрема, Новгородські мінеї (від гр. fir|viaros «місячний» — житія, поділені за місяцями в порядку їх святкування) 1095, 1096 і 1097 pp., Успенський збірник XII CT., який містить Житіє Феодосія Печер-ського і сказання про руських святих Бориса і Гліба.

Своєрідними довідниками з усіх відомих на той'час галузей знання були збірники («ізборники») князя Святослава Ярославовича 1073 і 1076 pp.

Уся названа вище література була написана старослов'янською (церковнослов'янською) мовою. Вона поділялася на перекладну (євангелія, повчання, «ізборники») та оригінальну (житія святих, слова-проповіді). Ще більший інтерес становлять пам'ятки, написані давньоруською мовою з більшими чи меншими домішками старослов'янської.

Найдавнішим документом, що засвідчує давньоруську мову, є напис на Тмутораканському камені, датований 1068 р. Серед пам'яток пізнішого часу найбільш досліджені «Слово о полку Ігоревім», Лаврентіївський літопис, списаний монахом Лаврентієм у 1377 р. в Суздальській землі з більш раннього оригіналу, та Іпа-тіївський, знайдений в Іпатіївському монастирі поблизу м. Костроми.

72 Див.: Соболевский А. Сїіоленско-полоцкий говор в XIII—XV вв.— Рус. филол. вести,, 1886, т, 15, № 1, с, 7.

29 Обидва списки починаються з «ПовЪсти времдньныхъ лЪтъ», оригінал якої припадає на XI—XII ст. У/складі Лаврентіївського літопису міститься ще Суздальський, у складі Іпатіївського — Київський і Волинський літописи. Давньоруською мовою написана також низка юридичних документів, зокрема декілька списків «Руської Правди», найдавніший з яких міститься в Новгородській кормчїй книзі 1282 p., різного роду грамоти (договірні, вкладні, документи про купівлю й продаж, заповіти і т, ін.).

До церковнослов'янських пам'яток^які написані в XII—XIV ст. на південноруських землях і поодинокими прикладами засвідчують фонетичні, граматичні й лексичні особливості, що згодом стали ознаками української мови, належать Добрилоре євангеліє 1164 p., Типографське євангеліє № 7, як^ за О. Соболевським73, відбиває галицько-волинські мовні риси, |Гипографське євангеліє № 6, Галицьке євангеліє 1266—1301 рр,, Євсевійове євангеліє 1283 p., ЖитієСави Освященного XIII от., Повчання Єфрема Сіріна XIII стм Тріодь Мойсея Киянина XII—XIII ст., Полікарпове євангеліє XIV ст., Євангеліє Верковича XIV Ст., Путнянське євангеліє XIV ст., Луцьке євангеліє XlV ст. та ін.

Відмінності між південними, західними і північно-східними масивами східнослов'янських говорів могли б лишитися локальними явищами і не привели б до утворення трьох східнослов'янських мов, якби не сукупність історичних умов, що спричинили формування в XIII—XIV ст. трьох східнослов'янських народностей, кожна з яких характеризується спільністю території, розвитком своєрідних рис у культурі і закріпленням у мові тих характерних особливостей, які розвивалися ще в спільносхіднослов'янський період.

§5. Виникнення трьох східнослов'янських народностей і їх мов« (Головні особливості давньоукраїнської мови XIV-XV ст^ Діалектне членування староукраїнської мови.Ц1ротягом IX—XIcfT у складі давньоруської держави відбувся процес консолідації великих феодальних земель — князівств. Але у ЗО—50-ті роки XII ст. від Києва відокремились усі значні феодальні князівства. Київська Русь була поділена на ряд феодальних земель, серед йких найвплйвовішими були Ростово-Суздальське, Новгородське, Смоленське, Муромо-Рязанське, Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Галицьке, Володимиро-Волинське, Полоцьке, Турово-Пінське князівства. Проте східні слов'яни у цей час були ще єдиною давньоруською народністю з єдиною, хоч і діалектно подрібненою народною мовою і спільною давньоруською літературною мовою^ ,

Серед південно-західних руських князівств {після втрати Києвом ролі єдиного стольного міста, а Київським князівством — ролі провідного об'єднавчого центру всього східного слов'янства великого політичного значення у другій половині XII — першій половині

® Див,» Соболевский Ащ Очерки по истории русского языка, ч*1, 1884f с. 70.

30 XIII ст. набувають Галицька і Волинська землі, які з 1199 р. були об'єднані в одне князівствоДЦя державно-політична єдність стояла на перешкоді експансії в східнослов'янські землі з заходу—збоку угорських і польських феодалів та німецьких військово-релігійних орденів.

Галицько-волинські землі менше, порівняно з іншими південно-руськими князівствами, потерпіли від монголо-татарської навали у першій половині XIII ст. Князь Данило Романович визнав залежність від Золотої Орди тільки в 1246 р. Проте наслідки цієї навали виявлялися не тільки в прямому знищенні руських міст, господарських центрів, осередків культури. Татарське ярмо' ослабляло руські землі політично і посилювало феодальну роздробленість. За образним висловом К. Маркса, воно «висушувало душу руського народу». У 1254—1255 pp. галицько-волинський князь Данило Романович завдав декілька поразок татарам, але змушений був визнати владу татарських ханів. Оточене з усіх боків ворожими феодальними державами і ослаблене феодальними усобицями, Галицько-Волинське князівство'в XIV ст. втратило свою незалежність. Його землі були розподілені між феодалами польськими (з 1349 р.) і литовськими (з 1345 р. до кінця століття).
Предыдущая << 1 .. 7 8 9 10 11 12 < 13 > 14 15 16 17 18 19 .. 196 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed