История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Написання и на місці вживаної для позначення етимологічного звука [ё] літери Ъ давньоруські пам'ятки південного походження^ засвідчують рядом прикладів в XI ст, як-от у Ізб. 1073: ниции (5)? в вЬри (17 зв.), нимат (142), видьги (149), исцйли (162); в Ізб. 1076 — віГміїроу (237 зв.); в Є. Арх. 1092 р.— двъ ризи 286; у Сл. Гр. Б., XT стиньї (6); у С. патер. XI — о аввЪ Марке!л!и (58). Ці факти з'ясовуються по-різному. Ш думку А. Ю. Кримського, вони вже відбивали перехід [ё] в [і] 287, властивий київському говору. Проте погодитись з цим поглядом важко. Такому трактуванню випадків написання и замість t заперечує, по-перше, вже те, що в тій самій пам'ятці і в абсолютно однакових фонетичних умовах далеко більшлідшдрщщ^іаміна літери "fe наJ^Hanp.: недш{Ізб. 1073, 6 зв.), вєруж (2\ зв.),(32),въсемъ (69), бемше (180зв.), къ темъ (Ізб. 1076, 14), телеси (237), въсемь (Сл. Гр. Б., 70), дети (105), лета, недель (Напис Софії КиївШгої, XI, N2 9, 42), греш <№ 33, 85), греиіьномоу (JSfs 35, 86) та ін. А той самий звук в абсолютно тотожних умовах не давав звичайно двох рефлексів. По-друге, про те, що в XI ст. голосний [ё] у давньоруських діалектах відріз-^ нявся від етимологічних [і] та [е], говорить відмінність подальшого ' розвитку цих голосних І секундарних [і] та [е], що виникли з [6].J
284 Див.: Булаховський JI. Л. Питання походження української мови, с. 48. Див,: Фасмер М„ Этимологический словарь русского языка, т. 4. M., 1973, с. 345.
28§ Див,: Бузук П. Os Про мову найдавнішої української євангелії.— Записки історико-філологічйого відділу У АН, кн. 12, 1927, с. 8.
282 Див*; Крымский Л, Украинская грамматика, т, 1, с. 205а,
239 Jl. А. Булаховський написання и вважав звичайними описками і помилками не досить письменних переписувачів, а ті, в яких літера и замість 1> стояла на кінці слова, наприклад, въ etpu, не характерними з діалектного погляду. Навпаки, деякі помилки переписувачів, як-от написання гн/€въ поряд з ёнЪвъ, виступають як далеко виразніші свідчення того, що в київському говорі того часу [ё] «був
близький не до і, а до е [іе]» 288.
Звичайно_^змішування літер-^-та и, є в південних пам'ятках давньоруської писемності XI ст. є наслідок невправності переписувачів, їх орфографічних помилок. Заперечувати цього не можна. Але водночас такі помилки яскраво відбивають і якісну, артикуляційно-акустичну, близькість [ё] в давньокиївському говорі можливо, дифтонгічномуЛР JeJ та [і^, отже, і дещо вже звужену, хоч, певно, локально неоднакову його вимову. На це вказують і випадки зворотної заміни літер, а саме вживання ъ на місці є та и, що теж зрідка трапляється в названих пам'ятках, наприклад,4 в Ізб. 1073 р.— шлекЬя. (9 зв.), приведуть (159 зв.); в Ізб. 1076 р.— въсхотЪ (158) замість въсхоти\ в Є. Арх. 1092 р.— вЬдЬнша (8) 289, в Написі Софії Київської, XI — утоплЪнъ (№ 11, 47). Аналогічне явище заміни Ъ літерами* и та є і навпаки було властиве не тільки київським чи взагалі південним пам'яткам східнослов'янської писемності того часу, а й деяким західним та північним, зокрема новгородським, у яких [ё] теж характеризувався більшою чи меншою варіантністю, а можливо, й нестійкістю.
/-^Змішування літер ъ — и та fc — єу писемних пам'ятках з території південних говорів давньоруської мови у XII ст. відбивають Ченденцію-подальшош розвитку {ё]_у лапрямі до[і]_та [е]: въ.. попели, прЪлЪпить2д0 (Є. Гал. 1144), къ тебе (УспГ~зб. XII— XIII ст., 12), грєиіьникоу (Напис Софії Київської, XII, № 38, 87) та ін. У цьому ж столітті виникає й т. з. новий Ф, який розвинувся після занепаду [ь] з етимологічного [е] в новому закритому складі (шЪсть, ntHb) і позначав подовжений, чи дифтонгічний [е]. Проте є всі підстави для припущення, що голосний, позначуваний новим Ф, акустично відрізнявся від давнього [є]. Саме цим, певно, зумовлений той факт, що при змішуванні літер Ъ та и, вживаних для передачі на письмі давнього [ё], зовсім відсутня заміна новогоФ най й протягом всього наступного століття. Приклади учиньїе и в оте-чєствьи своимъ з Галицького Євангелія 1283 p., які в свій час наводив П. О. Бузук 291, не переконливі, бо вони легко пояснюються не фонетичними, а морфологічними впливами — перший аналогією до іменників типу ходиньїе, а другий — впливом ор. відм. того ж самого займенника.
288 Булаховський Jla А. Питання походження української мови, с. 123—124.
289 Див.: Бузук П. О. Про мову найдавнішої української євангелії, с. 8.
290 Див.: Ягич И. В. Четыре критико-палеографические статьи. Спб., 1884, с. 88.
§91 Див.: Бузук П, Oi Нариси з історії української мови, с, 50—51.
240 Писемні пам'ятки XIII—XIV ст. засвідчують написання и на місці давнього Ъ досить часто: видилъ (Усп. зб. XII—XIII, 171), сеЪдиныа (Є. Гал. 1283, 6 зв.), нє віідтиіє кто єсть (11 зв.), пинлзь (40 зв.), никии (50), никоторых (Є. Гал. 1266—1301, 12 зв.), примуд-рость (35), витри (48), свЪдитЪльствують (ЖС XIII), линивыи (Є. Пут., XIII, ІбТУ, юскажєнило срдцє ихъ (153), видмхъ (Є. Верк. XIV, 82 зв.) замість вЬдіахь, заповиди (100), свидительство (Києво-Печ. єв. 1370, 1), примудрость (Є. Луцьк. XIV, 96) замість прЬмуд-рость, свидЪные (Чуд. зб. XIV, 297 зв.), на рицЪ (21 зв.), осинить (129), раздили (112), свидци (Р., гр. 1370, 18) та ін. І, навпаки, дуже рясно вживається в них літера Ъ на місці и:велЪцЪи (Усп. зб., XII— XIII, 82),фаргЬсЬи (Є. Гал. 1266—1301, 17), прЪтворъ (11), прЪи-метъ (57 зв.), побЪдЪти (Чуд. зб., XIV, 102) замість побЪдитй, едЪнЪмь (254), нЪзы (Р., гр. 1349, 3) і т. д. Звичайна в пам'ятках цього часу також і заміна ъ літерою є: вєрьнє (Усп. зб., XII—XIII, 74), бєсєдовати (376), грешный, грехъ (Напис Софії Київської XIII ст., № 59, 100) тощо. Поширеність взаємозаміни на письмі літер ъ та и дає підставу для висновку, що, очевидно, в XIII ст., принаймні в другій його половині, в більшості південних говорів давньоруської мови, тобто тих, на основі яких формувалася тоді українська мова, звук [є] уже вимовлявся як монофтонг [і], що тепер є однією з фонетичних диференційних ознак української літературної мови та українських говорів усього південно-східного й за незначним винятком також південно-західного діалектного ареалу.
