История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
На кількісний склад приголосних фонем Занепад зредукованих не вплинув, але помітно позначився на їх сполучуваності, на їх місці у складі слова. Якщо до занепаду /ъ/, /ь/ всі приголосні розташовувались у складі перед голосним, то після їх утрати вони вільно могли займати позицію після голосного, причому не тільки в складі, що закінчував слово, а й у тому, який містився на його початку або в середині: [дуб], [сон-це], [за-клад-ний]. При цьому склад міг закриватись не однією, а кількома приголосними фонемами: [мост].
До занепаду /ъ/, /ь/ приголосні фонеми сполучалися за принци-noM зростаючої звучності, тому звичайними тоді були сполучення шумних (дзвінких і глухих), крім шиплячих, з сонорними /г/, /1/, /т/, /п/ та /у/, сполучення глухої фрикативної Isl з глухою проривною /р/, /t/, IkJ і дзвінкої фрикативної Izl з дзвінкою проривною /d/, IgL Після занепаду зредукованих діапазон сполучуваності приголосних значно розширився. В одному складі стали поєднуватися шиплячі, перед якими втратився /ь/, з іншими шумними та з сонорними: д.-р. ждати, жрати, жну (-<- жьдати, жьрати, жьноу), швець, чтити, почну ч- шьвець, чьтити, почьноу. Шумна глуха фонема могла зайняти позицію перёд дзвінкою й, навпаки, дзвінка перед глухою, як наприклад: д-р. кдє (Ср., І, 1387), сжи-дающа (JTJI, 1377, Ср., III, 707), сестры гаго соуть сдє оу насъ (Є. Гал. 1144, 624), бчела (Ср., 1,200), ногтей {Сл. Д. Зат., Ср., II, 463). Почали вживатися не тільки фрикативні перед проривними, а й проривні, після яких раніше стояв зредукований, перед фрикативними: пхати, пшено, пшеницу^ (<- пьхати, пьиіено, пьше-ницш). Після занепаду зредукованих стали поєднуватися в одному складі дві проривних приголосних фонеми, а також сонорна з шумною: д.-р. бдЬти (ч- бьдЪти)> мольба [мол'ба1] та ін. Інакше кажучи, після занепаду зредукованих принципово стало можливим сполучення будь-яких приголосних фонем. В абсолютному кінці
230 слова теж не існувало обмежень у їх вживанні, крім губних, палаталізовані варіанти яких у такій позиції в деяких діалектах не могли виступати /,зокрема, в тих, що стали основою формування української мови.
Занепад і вокалізація зредукованих у давньоруській мові й усі ті процеси в групах приголосних — асиміляція, дисиміляція, оглушення тощо, які пов'язані з ними, зумовили виникнення йових позиційних варіантів фонем, що їх функціонування часто носило діалектний характер. Іноді відбувалося навіть заступлення однієї фонеми іншою, що теж здебільшого виявлялося як явище діалектно обмежене.
У складі приголосних фонем української мови засвоїлись, наприклад, такі їх позиційні варіанти, що в зв'язку з утратою зредукованих виникли в давньоруській мові або розпочали розвиватися в ній, хоч завершення процесу їх становлення відбулося пізніше, вже на грунті сформованої української мови: глухі фонеми /s/, Itl у позиції перед дзвінкими почали реалізуватись в звуках [z], [d]; дзвінкі фонеми /b/, Ihl9 /сі/, /z/, Izl діалектно стали реалізуватись в глухих приголосних ([р], [х], [t], [s], [s], а в певних умовах фонема /h/ могла виявлятись в глухому [х] і в українській літературній мові; передньоязикові зубні фонеми /z/, /s/ внаслідок асимілятивних впливів стали в сполученні з наступним шиплячим реалізуватись у звуках [zfl [s']; фонема Itl у позиції перед Icl могла виявлятись у звукові [с], а фонеми /с7, Iz IfJsrI у позиції перед зубними могли реалізуватись в звуках [c'], [z'], [s'], у зв'язку з цим виник довгий приголосний [s':], що став репрезентатором двох самостійних фонем —/§7 і /s7 та IoiU9 що репрезентував фонеми Icl і Ic':І [6je'c':a] — /б]ешс'а/, [доц':іг] — /доч'ц'і/; внаслідок асиміляції палаталізованим приголосним наступного [j], перед яким занепав [і], розвинулись нові морфонологічні чергування, а також розширились позиційні варіанти окремих фонем 262. Внаслідок дисимілятивних процесів фонема Ic'І у сполученні з /п7 цабула нового позиційного варіанта — [s'l
В окремих позиціях нові варіанти фонем втратили зв'язок з основним виявом цих фонем І перетворились у самостійні фонеми, як наприклад: Isl —у слові щастя [шчас'т'а] (*-сьчастиіе)9 Itl — у словах тхір (<- дъхорь), тхнути (-<- дьхнути) тощо. Заступлення однієї фонеми іншою відбулося в прийменниках-суфіксах з, від (ч-^сь, оть). Іноді на українському грунті та сама фонема в од-нрх діалектах зберігалася, а в інших — трансформувалася в нову фонему, наприклад, фонему Ibl у слові бджола (V- бъчела) частина українських діалектів, як і літературна мова, успадкували від давньоруської мови, а в деяких діалектах вона внаслідок асиміля-
262 P. І. Аванесов вважає, що в довгих приголосних, які виникли внаслідок асиміляції попереднім м'яким приголосним наступного [j], реалізується по дві фонеми, другою з яких є [j]: [t':] — [tj], [d*:] — [dj], [z':] —-Izj] і т. д. Див. його статтю «О фонологическом статусе долгих согласных в белорусском языке».— Bonp, языкознания, 1978, № 1, с. 81—87
231 тивних процесів заступилась фонемою /р/: пчола. Разом з тим давньоруську фонему /с 7 у цьому слові зберегли ті діалекти, в яких /Ь/ заступилась фонемою /р/, і не зберегли ті, в яких фонема /Ь/ не трансформувалась у /р/; в них фонема /с7 заступилась фонемою IdzfL
