История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
§ 69. Вплив занепаду зредукованих на фонологічну систему давньоруської мови. Внаслідок занепаду зредукованих у системі вокалізму давньоруської мови відбулися важливі зміни. Насамперед скоротилася загальна кількість голосних фонем. Якщо до втрати зредукованих у ній налічувалось десять голосних фонем, то після втрати — їх залишилося тільки вісім, з них чотири переднього ряду — /і/, /е/, /є/, /а/ і чотири непереднього — /у/, /и/, /о/, /а/.
Питання про причини занепаду фонем /ъ/ та /ь/, а разом з ними і їх позиційних варіантів /у/ та /і/ досить складне і поки що не розв'язане. Функціональне навантаження цих фонем нічим не виділялося серед інших; вони широко вживалися в мові, як і всі інші голосні повного творення, і тому ступінь функціонального навантаження не міг стати причиною їх утрати. Єдиним обмеженням у вживанні зредукованих була позиція абсолютного початку слова, але в такій позиції обмеження поширювалося й на деякі інші голосні фонеми, а саме на /у/ і за невеликим винятком також на /а/, /е/, проте це не позначалося на їх функціонуванні й не викликало їх занепаду. Найімовірніше, основною причиною утрати зредукованих був характер їх артикуляції як голосних неповного творення, їх ознака ультракороткості, або надкороткості. За цією ознакою вони протиставлялися всім іншим давньоруським голосним і виділялися серед них в окрему, дещо ізольовану, групу. А це послаблювало їх позиції, їх стійкість у системі давньоруського вокалізму, отже, й спричинялося до їх вокалізації в одних позиціях і занепаду в інших.
Другою причиною, яка в сукупності з першою могла сприяти занепаду зредукованих, була перевантаженість давньоруського вокалізму фонемами, що реалізувались у звуках середнього або близького до нього підняття — /е/, /є/, /ь/, /о/, /ъ/, отже, й перевантаженість бази при творенні цих голосних. Занепад зредукованих, що характеризувалися меншою стійкістю в порівнянні з іншими голосними фонемами, усунув без порушення комунікативних властивостей мови деяку надлишкову кількісну і якісну диференціацію у
228 складі фонем цього ряду та перевантаженість артикуляційної бази при творенні голосних у сфері середнього підняття язика.
Разом із занепадом зредукованих давньоруський вокалізм утратив і надкороткість, як одну з диференціальних ознак, що служила розрізненням у ньому голосних фонем.
Занепад зредукованих спричинився до значного розширення в давньоруській мові функціональної ролі таких голосних фонем, як /о/ та /е/, оскільки в певних позиціях вони перебрали на себе функції давніших /ъ/ і /ь/, а в південних та південно-західних говорах, тобто тих, на основі яких сформувалися українська й білоруська мови, розширилось також функціонування фонем /у/ та /і/, які перейняли на себе функції /ъ/ та /ь/, що реалізувались у позиційних варіантах /у/ та /і/.
Процес утрати зредукованих зумовив у давньоруських говорах, які стали діалектну базою формування української мови, виникнення нових позиціиних варіантів деяких фонем, як-от, /о/, /е/, що почали реалізуватись не тільки в голосному [о] або [е], айв [б] та [ё]; фонеми /і/, що набула можливості, крім [і], виявлятися також у звукові [у], та фонеми [и], яка тепер могла реалізуватись не тільки в складовому [и], а й у нескладовому [и]: [нос] ч- нось, [с'ёмсекь, [зы'ншого] -?- съ иншого, [уч'Vt'і]+-учити—/нос/, /с'ем/, /зіншого/, /уч'іт'і/.
У період до занепаду зредукованих голосні фонеми завжди стояли лише у відкритому складі; після занепаду зредукованих і викликаної ним перебудови структури складу ця позиція стала для них не обов'язковою, вони могли стояти як у відкритому, так і в закритому складі. При цьому в різних складах—закритих чи відкритих — деякі фонеми набували властивості реалізуватись в неоднакових звукових варіантах, пор. [снопа]— [снбп] -?- снопъ.
До важливих змін після занепаду зредукованих належить перебудова фонемних відношень, виникнення нових протиставлень фонем. За ознакою фонеми високого, середнього і нижнього підняття ці відносини, у зв'язку з утратою двох фонем високо-середнього підняття, значно спростилися. У складі передньорядних голосних замість чотирьох протиставлень, властивих кожній фонемі, залишилось лише три, а саме:
/і/ - /е/ /е/ — /і/ /е/ - /і/ /а/ - /і/
/і/-/е/ /є/ — /е/ /е/ — /є/ /а/ — /є/
/і/ — /а/ /є/ —/а/ /е/ — /а/ /а / — /е/
У складі непередньорядних фонем після втрати /ъ/, що належала до фонем високо-середнього підняття, за цією ознакою залишилось теж лише три фонемних протиставлення, причому їх парадигма була неповною:
/а/—/у/ /О/—/а/ . /у/ — /а/ /и/ — /а/ /а/-/о/ /о/-/у/ /у/-/о/ /и/ —/о/ /а/ — /и/ /о/ — '/и/
За ступенем підняття непередньорядні фонеми /у/ та /и/ не протиставлялись, їх опозиція в той час здійснювалась за іншою ознакою,
229 за ознакою нелабіалізованості — лабіалізованості. За цією ознакою всім іншим фонемам протиставлялась лабіалізована фонема верхнього підняття /и/ та середнього /о/.
JIk і до занепаду зредукованих, дві фонеми !непереднього ряду /а/ і /и/ могли вживатись у сполученні з попередніми твердими і пом'якшеними приголосними: [наш] — [кон'а], [луг] — [л'уд]. Вони виступали в кількох звукових реалізаціях — [а], [а], [а] і [и], [й], [й]: [сад], [с'а'ду], [с'ад'], [дух], [л'уд], [c'i'H'yjy]. Таким чином, сфера їх артикуляції не мала фонологічного значення. Решта !голосних непереднього ряду ^огла стояти тільки піс^я твердих приголосних, а голосні переднього ряду вживались лише після м'яких і напівпом'якшених приголосних. Вони не набули позиційної незалежності від приголосних, а тому не втратило значення їх фонологічне протиставлення за ознакою передньорядності — непередньорядності. З занепадом і вокалізацією зредукованих зникло кількісне протиставлення голосних фонем як у системі передньо-рядного, так і непередцьорядного творення: /ь/ — /е/, /ъ/ — /о/.
