История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Грунтуючись на останніх фонетичних дослідженнях східнослов'янських мов, процес прогресивної асиміляції в нових групах приголосних, про які тут ідеться, можна пояснити лише за тих уг^ов,
237 Шахматов А. А. Очерк..., с. 286.
238 Див.: Liewehr F. Slavische Sprachwissenschaft in Einzeldartellung. Wien, 1955, S. 102—103.
239 Див.: Dejna /С. Gwary ukraiAskie Tarnopolszczyzny. Wroclaw, 1957, "7.
240 Див.: Андреева JI. /С. Новые сочетания согласных с j в восточносл^вян" ских языках.— Материалы и исследования по русской диалектологии. 1-*овая серия, т. 3. M., 1962, с. 61.
211 коли будуть враховані артикуляційні особливості звуків у складі цих груп, їх анатомо-фізіологічна природа, яка, звичайно, варіювалася відповідно до діалектних ареалів.
Відомо, що ступінь палаталізації приголосних визначається шириною контактної смуги, утворюваної при їх артикуляції спинкою язика і верхнім піднебінням. Ступінь палаталізації передньоязикових української мови, як стверджують експериментальні дані, звичайно досить сильний, хоч і неоднаковий у всіх приголосних. Найвищий ступінь палаталізації властивий звукам [сГ], [t'], [1'], [n'], які вимовляються близько до середньопіднебінних або й повністю в їх сфері, тобто їх артикуляція завжди зближена з артикуляцією звука [j]. У багатьох українських говорах, особливо південно-західних, такий же ступінь палаталізації властивий і приголосним [Z'L [s'L [c']. Сильний ступінь палаталізації [d'], [t'] характерний для білоруської мови, що викликало в ній трансформацію цих приголосних у [с], [dz]. Артикуляція передньоязикових у діалектах російської мови відзначається в загальному меншою шириною контактної смуги, утворюваної спинкою язика і піднебінням, отже, і ступінь їх палаталізації дещо нижчий. Такі факти служать підтвердженням погляду, що в південно-західних говорах давньоруської мови приголосні [сГ], [t'], [і'], [її], [z'J, [s'l, [c'l, можливо, також і [z'], [c'], [s'] були звуками сильно палаталізованими, їх артикуляція наближалася до середньопіднебінної, а в деяких , і збігалася з нею, що й сприяло асиміляції ними подальшого середньопіднебінного [j]. У її північних і східних говорах артикуляція передньоязикових, що характеризувалися меншим ступенем палаталізації, якісно була більш відмінною від артикуляції звука [j], таким чином, вона не створювала умов для виникнення процесу асиміляції цими приголосними наступного [j], що після занепаду зредукованих став безпосередньо вимовлятися після них.
Звук [j] в нових групах приголосних міг безпосередньо стояти й після губних та [г]. Однак губні не асимілювали наступного [j]. Пор. здоровью (Р., гр. 1435, 132), забъеть (On. Київ, з., АЮЗР, XVII, 1,119),здоровье (Грам. 1645, 78 зв.),здоровье (К.З., к. XVII— п. XVIII, 115), присловье (76), дубъд (292), присловье (JI. Вел., 1720, 41). Причина цього полягала не тільки в тому, що губні рано стверділи. Умови для їх депалаталізації виникли одночасно з умовами для асиміляції [j] наступним палаталізованим приголосним. Причина того, що в давньоруській мові асиміляція губним приголосним наступного [j] не відбулася, полягає насамперед у його артикуляційній природі, в низькому ступені його палаталізації, взагалі у відсутності при артикуляції цього звука тих рис, що зближували б її з, артикуляцією середньопіднебінного [j].
По-різному склалася доля давньоруських сполучень [r'j] із [rij] в різних говорах української мови. У її північних і більшості південно-західних говорів, тобто тих, у яких немає розрізнення фонем fr'] — [г], він наступного [j] не асимілював, а в південно-східних наслідки такої асиміляції досить поширені: подвірря, пірря, між-
212 гірря, матіррю 241. Зовсім не відомі сліди асиміляції [j] наступним [г] у білоруській мов;. Очевидно, ступінь палаталізації [г] був далеко неоднаковий навіть у давньоруських говорах, що лягли в основу формування української та білоруської мов. У більшості таких говорів палаталізація [г] була настільки слабкою, що він у них почав дуже рано депалаталізуватись, тому, звичайно, умов для асиміляції ним наступного [j] не було. Лише в деяких південних говорах [г'] належав до сильно палаталізованих, що артикуляційно дещо зближувало його з [j] і цим зумовило виникнення процесу асиміляції в новій групі [r'j].
Асиміляція звуком [г'] наступного [j] у таких говорах охопила, очевидно, й позицію після іншого приголосного, що далі завершилась стягненням подовженого [r':]: острию— [остр'їje] [бстр'-je] ->¦ вбстр':е] [вістр'е] — суч. вістря. -
Отже, процес асиміляції в групі палаталізований приголосний + + [j] охопив не всі давньоруські говори, а лише частину їх, і не всі приголосні, а тільки передньопіднебінні, бо в тих говорах, що пережили таку асиміляцію, передньопіднебінні були сильніше палаталізованими, а отже, й артикуляційно ближчі до [j], ніж у говорах, яким ця асиміляція не властива 242.
Факти асиміляційного подовження передньопіднебінних приголосних відомі й деяким південно-західним російським говорам (адоння, жалования, дочеррю); вони відбивають процеси фонетичної інтерференції цих говорів з відповідними українськими та білоруськими 243. Навпаки, в деяких білоруських говорах трапляються неасимільовані сполучення приголосного з [j]: восеиию. Дехто із дослідників вважає їх явищем вторинним, що виникло під впливом сполучень типу лаю 244, інші ж вбачають у них залишки фонетичної давнини 245.
