Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Жовтобрюх М.А. -> "История украинского языка. Фонетика" -> 108

История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.

Жовтобрюх М.А., Русанивский В.М., Скляренко В.Г. История украинского языка. Фонетика — Наукова думка, 1979. — 372 c.
Скачать (прямая ссылка): istoriyaukrainskogoyazika1979.djvu
Предыдущая << 1 .. 102 103 104 105 106 107 < 108 > 109 110 111 112 113 114 .. 196 >> Следующая


233 Зберігається у Львівському музеї українського мистецтва, інв. № 29515,

209 Наслідки асиміляції [j] попереднім палаталізованим приголосним повністю успадкувала сучасна українська мова, хоч його конкретний вияв не в усіх її діалектах однаковий. У північній і південно-східній діалектній групі подовжений приголосний, що розвинувся внаслідок асиміляції звука [j], зберігається, а в південно-західній — відповідно до нього поширений неподовжений приголосний: півн. говори — [стат':аІ], [жит':е], [п'іІч':у]; півд.-сх. говори — [стат':аІ], [жиет':аІ], [п'і'чІ;у]; півд.-зах. говори [стат'аі], [жиет'еІ], [п'ііч'у]. Південно-східному наріччю в називному відм. одн. іменників середнього роду типу життя властива заміна кінцевого [е] на [а]. Заміна ця нефонетичного, а аналогійного характеру, постала вона під впливом форм род. відм. одн. цих же іменників та, можливо, форм іменників типу теля, лоша, в яких кінцевий [а] із [е]. Г. А. Ільїн-ський вважав, що українські південно-східці форми на -а в іменниках середнього роду типу зілля, як і аналогічні діалектні середньо-словацькі, виникли не фонетичним і не морфологічним шляхом, а синтаксичним. Вживаючись у значенні родового партитивного та при інфінітиві супінного походження (торба зілля, пішли зілля рвати), форми родового відмінка на -а стали спершу ототожнюватися з формами знахідного відмінка, а далі й називнбго. Могли, звичайно, впливати на зміну не на -а й іменники типу теля, ім'я, але вже в останній період цієї еволюції 234.

В. В. Німчук розглядану заміну [е] на [а] пов'язує з впливом давніх іменників зі збірним значенням із суфіксом -ija, які мали форму жіночого роду, пор. ст.-сл. братриіа (браття). Він припускає, що в збірних іменниках цей суфікс був поширений ще в давньоруський період, про це свідчить сучасна російська мова: листья, колосья, зятья, кумовья та ін.235.

Висувається також припущення, що голосний [е] змінився на [а] в закінченні наз. відм. одн. іменників середнього роду не тільки в південно-східних, а й у південно-західних говорах, тобто на території всього південного ареалу українських діалектів, а характерний у такій позиції для сучасних південно-західних говорів україн-

а е и

ської мови голосний [е] чи рідше (и], [і], [є], [е], [и], [е] (жите, збі-

а о и

же, жит'и, збіжЧ, сватан'е, імін'е, зіл'и, жит'е), відповідно до [а] її південно-східних діалектів, виник у пізніші часи 236.

Наслідки асиміляції у звукосполученнях «пом'якшений приго-

204 Див.: Ільїнський Г. А. Як виникли українські форми називного відмінка однини середнього роду типу зілля.— 36. комісії для дослідження істерії української мови. Km 1931, с. 74—76.

235 Див.: Німчук В. В. Суфіксальгіе творення іменників середнього роду

у верхньонадборжавських говірках.— Праці XI республіканської діалектоло-

гічної наради. K., 1965, с. 145, 156—157.

238 Див.: Бевзенко С. П. До походження флексії -е в іменниках типу зілля в південно-західних діалектах.— Праці XII республіканської діалектологічної наради. K., 1971, с. 188—193.

210 лосний + [j]», як вони відклалися в східнослов'янських мовах fa їх діалектах, вимагають пояснення кількох важливих явищ, пов'язаних з цим процесом. Насамперед виникає питання, чому так#й процес охопив не всі давньоруські говори, а лише південно-західні» на основі яких сформувалися українська й білоруська мови. На де питання досі відповідали по-різному.

О. О. Шахматов пов'язував діалектну обмеженість процесу асиміляції в таких звукосполученнях різною природою їх другого компонента. Він припускав, що в східних та північних говорах давньоруської мови після занепаду зредукованих утворилися звукосполучення з наступним [і], тобто [Гі], [n'i], [d'i], [t'i] і т. Д. A ^e й унеможливило виникнення в них будь-яких асиміляційних ЗМІН-Такі говори лягли в основу російської мови. Пор. рос. судья, колосья, братья, ночью. В інших давньоруських говорах, тобто ті*х, які лягли в основу української й білоруської мов, другим КОМПОНЕНТОМ у подібних звукосполученнях був [j], який і асимілювався попереднім пом'якшеним приголосним (укр. браття, блр. брацця) Однак припущення 0^0. Шахматова залишається не доведеним буДь-яким фактичним матеріалом.

Дехто з дослідників діалектну обмеженість асиміляції пом'якшеним приголосним подальшого [j] (М. С. Трубецькой, Ф. Лів^р) пов'язує з часом занепаду зредукованих, припускаючи, що на півдні давньоруської мовної території зредуковані занепали раніше, ігіж на півночі, ще тоді, коли діяла загальнослов'янська тенденція Д° асиміляції наступного приголосного попереднім; цим і зумовлено виникнення Ііодовжених м'яких у словах типу укр. життя ™ блр. жыццё з неподовжених у сполученні з [j]. У північній частині давньоруської мови процес занепаду зредукованих відбувся пізніше, тоді, коли згадана тенденція вже втратила свою силу, отже, і умов для асиміляції пом'якшеним приголосним наступного Ш не було 238.

Висувалася також гіпотеза, що посилення і подальше поДов-

J г «і » • 239

ження приголосних відбулися перед (JJ, якии втратився пізніше Але, як справедливо зазначає Л. К. Андреева, прийняти її не мо*#на ХОЧ би З ТИХ Причин, ЩО В жодному ГОВОрІ^СХІДНОСЛОВ'яНСЬКИХ не збереглось СЛІДІВ ВИМОВИ ПОДВОЄНОГО приголосного у Сполученні з наступним [j] 24°.
Предыдущая << 1 .. 102 103 104 105 106 107 < 108 > 109 110 111 112 113 114 .. 196 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed