История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
231 Див.: Бандрівський Д. Г. Говірки Підбузького району Львівської області, K., 1960, с. 42.
207 приголосних на першому місці стояв шиплячий, а на другому зубний, то внаслідок процесу регресивної асиміляції розвивався подовжений зубний: ргЬчьцЪ ріцці [р'іІц':і], водиіиьсш ->• водисся [воІдие-с':а]: оцця злого (І. Некр., 12), оцце жъ панъ (14).
В окремих словах одні діалекти в нових групах приголосних переживали регресивну асиміляцію, а інші — прогресивну, як-от у давньоруському іменникові бъчела. Регресивну асиміляцію в ньому засвідчують такі староукраїнські написання: пчолы, толами, пчолъ (ВС, 1347, АЗР, І, 18), пчоли (Рус., гр. 1456, 105), пчол (АЖ, 1582 45); пор. рос. пчела, блр. тала, укр. діал. тола (Ж., II, 792; Гр., III 504), пчільня, пчельня 232. Прогресивну асиміляцію (бъчела ->• бджо ла) передають написання бчолы, бчолъ (ВС, 1347; АЗР, I, 7; АЖ 1584, 76), бчол (Рус., гр. 1458, 109). її наслідки закріпились як нор ма і в сучасній українській літературній мові: бджола (УРС, І 1953, 38; СУМ, І, 1970, 117). Складні асимілятивні процеси відбу валися в групах приголосних після занепаду [ь] у суфіксах -ьск--ьств-. Вони супроводжувались стягненням однакових приголосних що поставали внаслідок асиміляції, або спрощенням цих груп напр.: галицьсшй галиц'сши галиц'ц'шй ->- галиц'кыи, орф галицький; пророцьство ->¦ пророц'ство ->¦ пророццтво ->¦ пророцт во; рожьство ->- рож'ство ->- рдз'ство ->- роззтво ->- розтво ->- рдзд во; дЪдичьство ->¦ дЪдич'ство ->¦ дЪдиц'ство ->¦ дЪдиццтво ->- дЪ дицтво; іестьство ->• tecm'cmeo -»• єство. Орфографія ранніх ста роукраїнських пам'яток відбиває різні ступені цього процесу полъдъга/ецьскыи (Р., гр. 1349, 3) і ааноцькьіи (4); дЬдичьство (гр 1352, 6) і дЬдицтво (гр. 1359, 10), сєЬдочьство (гр. 1424, 106) і све доцтво (КА, 1560, 7), рожства (П., гр. 1393, 118), розства (гр. 1400 147) і по розтвЪ (Р., гр. 1400, 52).
§ 62. Асиміляція звука [j]. Найповніше виявилась і в південно-західних діалектах давньоруської мови послідовно реалізувалась регресивна асиміляція в нових сполученнях палаталізований приголосний + [j], що виникли після занепаду зредукованого [і]. Процес
асиміляції звука стояли перед ним:
j] охопив такі палаталізовані приголосні, що
!'].[["'], [d'], [t'], [z'
. [s'], Wl Wl Wl [г'У-
ролиіа рілля — [pcwi'lja] ->• [рол'ja] ->¦ [рол'л'а], [рбл':а]; зна-ниіе знанне — [знан'І]е] ->¦ [знанеє] ->¦ [знан'н'е], [знан':е]; судині ->• суддя — [суді ja] [суд'ja] [суд'д'а], [суд':а]; статиіа ->¦ стаття—[статуїja] [статна] [стат'т'а], [стат':а]; мазию ->¦ ->• маззю— [мазі jy] [маз'іу] [маз'з'у], [маз>:у]; колоси/е ->¦ ко лоссє — [колос'і je] ->• [колос'je] [колос'с'е], [колос':е]; мо цию міццю — [моц'ііу] [моц'іу] ->• [моц'ц'у], [моц':у]; сьбо жи/е ->¦ збіжжє — [събож'1 je] ->- [сбож^'е] -> [збож'ж'е], [збож'.-е"* ночию НІЧЧЮ — [ночіjy] ->• [HO4'jy] ->• [ноч'ч'у], [ноч' :у[
Внаслідок цієї асиміляції виникли подовжені приголосні [IV [n:], [d':], [z':], [s':], [z':], [c':], [s':]. У позиції після іншого
?32 Див.: Москаленко А. А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області. Одеса, 1958, с. 62.
208 приголосного відбулося їх стягнення в звуки нормальної тривалості: листше ->• листте -»- листе, єЬстию ->• вЬсттю вЬстю/->-->-вістю/.
У пам'ятках давньоруської писемності кінця XII — початку XIII ст. трапляються одиничні написання, які б можна розглядати як відбиття явища прогресивної асиміляції пом'якшений приголосний -j- [j]: в бєзаконьньи (Усп. зб. к. XII — п. XIII, 152). Проте правдоподібніше таке написання розглядати як описку, звичайне помилкове повторення сполучення літер нь. Очевидно, процес цієї асиміляції завершується не раніше другої половини XIII ст. У староукраїнських пам'ятках XIV ст. його наслідки фіксуються вже безсумнівними свідченнями, хоч і не дуже часто: збожю (ВС, 1347, АЗР, І, 11), богомоле (Р., гр. 1376, 22), осоуженню (Є. Верк., XIV).
Починаючи з XV ст. і далі, асиміляція пом'якшеним приголосним наступного [j] в писемних пам'ятках засвідчується вже досить численними прикладами: печатю (Рус., гр. 1422, 66), с даню (гр. 1434, 90), съ ролями, слоуками (Р., гр. 1445, 148), иіирокостю и дол-гостю (гр. 1459, 171), уживань (172), панованя, обвєзаннЬ, вымовлен-нЪмъ (Присяга воєводи Стефана, 1462; Kp., І, 410), примушЬнії (Пн., гр. 1511, 33), приму шин d (гр. 1519, 33), затамованя (Оп. Черк, з., 1552, АЮЗР, VII, І, 78), держаня (91), будоване (КА, 1560, 659), взятя (461), досветченє (159), жите (404), згоршеня (210), зъеднанк (375), знищене (566), обвиненю (138), поздоровлене (360), ролні (Є. Her.,
1581, 15), моцю (48), обличемъ (12), по пограничу (64), вожєнш (АЖ>
1582, 39), огледане, оказанемъ (42), оповєданє (АЖ, 1583, 51), роска-занемъ (59), держаній (АЖ, 1584, 90), збожє, збожіа (101), попалене, спустошене (109), обличе (118), обвоженю, печатю (121), писаны, визнане, презреніа (154), вивернєня (Син., XVII, 104), збожє (117), нарушения (А. Радавиловський, В^нєць, 1688, 6 зв.), баченю, мєш-каню (Пер., п. XVII, 31), росказаня (Лист. Б. Хм. 5. VI. 1650, ВУР, II, 368), повелению (Лист Б. Хм. 1. XII. 1650, 469), братя (Пр. ЛСБ, 1612; АЮЗР, I, XI, 8), отдаваню (1633, 93), одебраня, неот-даня (1634, 111), направованя (39), жалованнш (АПГУ, XVII, І, 80), жаданя (105), гуляня (74), рЪччю (III, 98), влзЬню (Уч. єв. перш, пол. XVII ст.233, 53), жаданемъ (К. 3. к. XVII —п. XVIII, 36), плясанемъ (103), начинямъ (154), уголемъ (158), сыллявъ (204), обу-ванемъ (244), конанемъ (282), роблення (Л. Сам., п. XVIII, 6), За-порожжа (4), Запороже (7), Запорожю (9), росказанню (16), взятте, поднесение, рушене (Л. Вел. 1720, 5), вигнане (7), стверження (13), челяддю (17), вибаченя (19), каране, затмЪне (32), веселе (64), Запо-рожже (20), дання, виконанню (25), ПолЪсся (55), задаванню, заданию (Дил., 1723, LXXXIV). Це ж фонетичне явище фіксується й у старо-білоруських пам'ятках того часу: постриганя (гр. 1432; Kap., I, 293), прєврощєннємь, побужєннємь (Катих. 1585, Kap., 242), возданнє (Біблія Скор. XVI, 9), безаконне (12).
