Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
6. Буква у означає фонему у на початку слова, після твердих приголосних і зрідка після голосних (учень, чуб, вигук, наука).
Букви я, ю, є можуть означати і по дві, і по одній фонемі в залежності від того, яке місце вони займають у слові. Якщо я, /о, є вжиті на початку слова або після голосного, апострофа і м'якого знака, то вони означають по дві фонеми: я = ja (ялина,
170 яр, явір, моя, дев'ять, ш'я (пасьянс, фонет. ]'алйна, jap, jde'ip, моja, deejam', iMja, nac'janc), ю ==jy (Юрко, юний, мою, боюсь, в'юн, п'ю, Ньютон, фонет. JypKO, jynuei, Moj'y, oojycejyn, njy, H'jymon); є ~ je (Євген, моє, даєш, п'єш, п'єса, Мольєр, фонет. Jeeeen, жо/е, да/еш, п/еш, njeca, MoA'jep).
Букви я, /о, є, вжиті безпосередньо після іншої букви, яка означте приголосний звук, передають по одній фонемі а, у, е та вказують на м'яку чи пом'якшену вимову того приголосного, після якого вони стоять, напр.: рясно, пісня, люди, сюди, сине, ллє (фонет. р'асно, п'їс'н'а, л'удие, с'удй, сйн'е, л'е).
Буква ї завжди означає дві фонеми—Ji, і вживається вона тільки на початку слова, після голосних, апострофа і м'якого знака: їжа, їхати, гаї, молодої, з'їзд, Ананьїв (фонет. jiжа, ji-хати6, eaji, молодо]Ч, 3jisd, Анйн'/іу). Безпосередньо після букв на означення приголосних ї ніколи не пишеться.
Голосні звуки а, е, і, у, вжиті у сполученні з попереднім приголосним j, називаються йотованими. Букви я, ю, є, коли ними передається по дві фонеми, означають йотовані голосні а, у, е: ясен, сіяч, діючий, єдність, об'єкт (фонет. jacen, с'цач, д'цучиЧ, jed'n'ic'm', oojeKm). Коли ж ними передається по одній фонемі і позначається м'якість попереднього приголосного звука, то вони означають нейотовані голосні а, у, е, напр.: шлях, люблю, житнє {фонет. шл'ах, л'убл'у, жйт'н'е).
Буква ї завжди означає йотований звук і (їм, мої, фонет.
]ІМ, MOj і).
Проте послідовності в позначенні на письмі йотованих голосних українська графіка не має. З загального правила випадає йотований о, для передачі якого вживається сполучення двох букв — йо. Це сполучення пишеться на початку слів, після голосних, твердих приголосних та м'якого знака, тобто завжди на початку складу: його, Йосип, гайок, знайомий, бойовий, Co-ловйов, серйозний, батальйон, мільйон.
Для передачі звука о в середині слова після м'якого чи пом'якшеного приголосного вживається сполучення букв бо, напр.: льон, дьоготь, сьогодні, ранньою (фонет. л'он, с'огод'н'і, pak'ojy, д'огот').
Букви для позначення приголосних фонем
1. Букви б, п, в, ф, м, к, X завжди позначають на письмі по одній фонемі, яка виступає в твердому, а в певних позиціях і в напівпом'якшеному або пом'якшеному варіанті. Вживаються вони перед приголосними, на кінці слова та перед голосними а, о, у, е, и (брат, дуб, будка, прати, степ, пустити, втрата, став, вести, мняти, сім, мороз, флагман, форпост, кликати, кинути, бук, хліб, дах), значно рідше перед і (бігти, піти, вітер, фігура, ківш, тихі). Букви в, б, M зрідка можуть стояти
171 також безпосередньо перед я (свято, цвях, різьбяр, тьмяно). Перед я, ю букви б9 п, в, M9 ф9 X іноді вживаються в словах іншомовного походження (бязь, бюро, пюпітр, Вюртенберг, мяо-мяо, фюзеляж, Кяхта, кювет).
2. Буква г вживається в українському алфавіті з двома звуковими значеннями: в переважній більшості нею позначається гортанна фрикативна фонема г (гарно, гаразд, гуляти, могти), але в деяких словах — задньоязична проривна фонема ґ (гуля, гедзь, ганок, фонет. ґул'а, ґедз\ ґанок).
Вживається вона перед приголосним, на кінці слова, перед голосними а, о, у, е, и (грім, стіг, ганяти, горе, гуркіт, геній, стоги), рідше перед і (гість), а в словах іншомовного походження також перед я, ю (гяур, Гюль).
3. Буквами ж, ч, ш позначаються на письмі фонеми ж, я, Uir які виступають у твердому, напівпом'якшеному і пом'якшеному варіантах. Вживаються ж, ч , иі перед приголосними (жвавий, чверть, шкода), на кінці слів (ніж, ніч, ходиш), перед голосними (жар, жінка, чуб, чекати, чіпати, шабля, шити, шепіт).
Подовжені пом'якшені ж', ч99 Hi99 що означають по дві самостійні фонеми, передаються подвоєнням_відповідних букв (підніжжя, узбіччя, розкішшю, фонет. пЧднЧж'а, узб'іч'а, рдзкЧШ'у).
Буква щ завжди означає сполучення двох приголосних фонем— фрикативної иі і африкати ч: щока, пущу, що, фонет. шчока, пушчу, шчо. Вживається вона перед голосними та на кінці слова (щавель, щука, щириця, дощ). ^ ^
Для позначення на письмі приголосних фонем дж і дз в українському алфавіті спеціальндх букв^немае, кожна з них передається сполученням двох букв дж і дз: джерело (шість звуків, а сім букв), дзеркало (сім звуків, а вісім букв).
4. Парні тверді й м'які приголосні фонеми (д — д\ 3 —з'> л — A99 н — H99 р — P99 C-C99TtI- TtI99 ц — Ui9) в українській мові позначаються однією буквою, напр.: стан — стань, сина — синя.
Пом'якшення приголосних передається на письмі так:
а) вживанням м'якого знака: радість, радянський, комсомолець (фонет. радЧс'т', рад'ан'с'киЧ, комсомоле" ц');
б) вживанням я, ю9 є після букви на означення приголосної фонеми: людина, воля, хатнє (фонет. л'удйна, вол'а, хйт'н'е);
