Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Вимова відповідно до наголошеного а, що є літературною нормою, голосного, близького до середньорядного е (тйехо, хатйеу ходйела), який властивий багатьом говорам південно-західного наріччя, становить різке відхилення від орфоепічних правил української мови.
4. Звук і вимовляється виразно, чітко як у наголошеній, так і в ненаголошеній позиції, він звичайно відповідає орфографічним і та ї: AyImoy луітаУ jIcmuey Jicmyіунйі.
На початку слова і також вимовляється чітко, не наближаючись до інших голосних, зокрема й після прийменників на приголосний: Iedny iMjay імлау IcmueHay з Іваном. Однак у словах інший, іноді, інколи, їндеу інйкше початковий звук і трохи ширший від і в інших позиціях і наближається до голосного и: іин-шиеіу іинодуі, IuHKOAUe. Проте під впливом орфографії і в перелічених словах останнім часом засвоюється вимова передньорядного голосного і: іншиеіу інодуі.
Звук і з наближенням до и вимовляється ще в суфіксі -ин-Після приголосного j (KpajiuHay eue66jiuHue). Але під впливом орфографії й тут також поширюється вимова звичайного голосного і: Kpajinay збд]іниеу виебOjinue.
т 5. Звук о під наголосом вимовляється виразно: мова, еблуб, гомущ, колос, лозU9 ноги9 роси. Ненаголошений о якісно здебільшого також не змінюється,, зокрема він не заступається звуком а, як це спостерігається & деяких північних говорах української мови: коса, роса, лоза, корова, дорога, молоді Moja, meoja. Лише перед складом з наголошеним у в основі слова звук о вимовляється з незначним наближенням до у: коУжух, гоулубка> зо^зул'а. Але перед складом з наголошеним у, що належить до закінчення, ненаголошений а якісно не змінюється: чому, Mojyy meojyy козуУ росу. Вимова /улп/, meyjy, кузу і под., яка відома багатьом південно-західним говорам, не відповідає орфоепічним нормам української літературної мови.
Відхиленням від літературної вимови є також вживання давнього голосного е після шиплячих і н відповідно до сучасного а у позиції під наголосом перед твердим приголосним, що теж спостерігається в деяких говорах південно-західного наріччя: UiecmUeI1 учёрау до него (орфоепічно шостиеіу учора, до н'дго).
6. Звук у і в наголошеній, і в ненаголошеній позиції у вимові якісно не змінюється, він послідовно відповідає орфографічним у та ю: дуб, дубйу л'убл'у (орфогр. люблю).
Нескладовий у, незалежно від його походження, вимовляється як голосний, а не як приголосний в або ф: упершеиу учора, л'уббу, гнЧуу прауда, глиеукйї, бууу сказау (орфогр. вперше, вчорау любов, гніву правда, гливкий, буву сказав).
Приголосні звуки
1. Африката дж вимовляється як один неподільний звук:
ходжу, воджу, саджу, суджу, догоджа\уу нагороджеиниеіу джеиреи-
ло, джм'іл'. У випадку, коли д і ж належать до різних значущих частин слова, сполучення їх вимовляється як два окремих звуки: віджеинйу віджиематие.
2. Африката дз у вимові також не розпадається на два звуки:
f /-V у—S f /—S /-S ^ . ^
кукурудза, дзеркало, Ґудзиеку дзйґау дзвЧнкйі, дзвонйтиеу але в словах типу надзвиечайно, надзеилеин' приголосні д і з вимовляються як два окремі звуки, бо вони належать до різних значущих частин слова.
3. Дзвінкі приголосні в абсолютному кінці слова не втрачають своєї дзвінкості й не змінюються на відповідні глухі: горбУ с'н'іг, народ, дЧду об'іду сторож, р'ое, змерзу загруз, в'із.
Вимова на кінці слова глухих приголосних замість дзвінких (горл, нарот, сн'іх), поширена в багатьох південно-західних говорах, належить до діалектної, і додержання її є порушенням орфоепічних норм української літературної мови.
4. Дзвінкі приголосні перед глухими також не втрачають своєї дзвінкості, крім г, який у ряді слів змінюється в цій позиції на х:
162 з$бкие, кладка, книжка, р'іжтев'ізка, могтй, але K1Ixm9I9 н іхтЧ, леихкйї (орфогр. кіг/ш, ш'г/ш, легкий).
5. Прийменник (і префікс) з перед глухими приголосними вимовляється як с: с mobojy, с Пиелйпом, с Федором, с CiWy9 с цеху, сховати6 (орфогр. з тобою, з Пилипом, з Федором, з гіллю, з цеху, сховати).
У префіксі роз- і в прийменнику-префіксі без- у позиції перед глухим приголосним поширена паралельна вимова з і с (докладніше про цедив. § 50, п. 1, б).
6. Глухі приголосні перед шумними дзвінкими в середині слова звичайно вимовляються дзвінко: бород'ба, молод'ба, проз'ба9воґзал (орфогр. боротьба, молотьба, просьба, вокзал).
7. Губні приголосні на кінці слова та перед голосними a, Of у9 е9 и вимовляються лише твердо: голуб, степ, сип, с'ім, в'іс'ім9 верф, голуба, пиво, у сте?пу. Але перед і в літературній мові вони напівпом'якшені: б'ір, п'ісдк, в'іра, м'істо, ф'ізиека. Також пом'якшуються губні приголосні у словах типу с'в'ато, ц'в'ах і под.
8. Всі шиплячі на кінці слова і складу в українській літературній вимові послідовно тверді: рЧж, ходиеш, пЧч, позйчте11, розрЧжте". Але в позиції перед / шиплячі вимовляються як напівпом'якшені, а подовжені — як пом'якшені, напр.: нож'і, у д'іж'і, гр'уиіЧ, ндчЧ, дошч'і, клдч'а, зб'їж'а, п'ідаш'а, п'їч'у.
Неподовжені шиплячі перед голосними а, O9 у, е, и в літературній вимові також послідовно тверді: леижат\ б'іжат\ спЧиійт'9 лоша, курча, чого, чес'т\ б'іжйт\
