Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
— Хто? Я питаю! — грізно й голосно, і наголос на «я» (Гол.).
Наголос, за допомогою якого підкреслюється в реченні не смислове, а емоціональне значення слова, тобто важливість слова з погляду вираження почуттів, називається емфатичним (від грецького слова emphatikos — виразний). В українській мові найчастіше емфатичний наголос передається подовженням голосних, а іноді й приголосних звуків: Роз-зійдись! Ви молоти, чи на мітинг зібралися? (Гол.). Я не можу цього стерпіти, не
114 м-о-о-жу! Вій може виражатися і підкресленням у вимові кожного складу слова, що на письмі передаеться поділом слова на склади: Ulo на них розраховувати? Вони ж провалять усе. BOHU Ж He СПРОМОЖНІ. Не СПрО'МОЖ'НІІ (Ряб.).
§ 36. Класифікація голосних звуків (фонем)
Всі голосні звуки утворюються музикальними тонами, або голосом, що є наслідком періодичних коливань голосових зв'язок під впливом натиску струменя видихуваного повітря. Якісна різниця між голосними обумовлюється об'ємом та формою ротової порожнини, які легко змінюються в залежності від різних рухів язика і губ.
Голосні звуки української мови розрізняються за участю губ та за положенням язика у процесі їх творення.
За участю губ у творенні голосних вони діляться на лабіалізовані (від латинського слова iabialis — губний, labium — губа) і нелабіалізовані. При вимові лабіалізованих голосних губи беруть активну участь, вони витягуються вперед і заокруглюються. Від цього об'єм і форма ротової порожнини змінюються, що викликає зміну якості голосного звука. В українській мові до лабіалізованих голосних належать у та о, а до нелабіалі-зованих — а, е, Uf і.
Ступінь лабіалізації звуків у та о неоднаковий: перший з них лабіалізований значно більше, ніж другий.
Положення язика в ротовій порожнині при творенні голосних може змінюватися в горизонтальному напрямку і у вертикальному, тобто щодо ступеня підняття його до піднебіння.
Під зміною положення язика в горизонтальному напрямку розуміється просування його вперед або відсування назад. В залежності від таких рухів язика змінюється глибина артикуляції голосних у ротовій порожнині. За цією ознакою голосні діляться на три групи: а) голосні переднього ряду, б) голосні середнього ряду і в) голосні заднього ряду. При вимові голосних переднього ряду все тіло язика просувається наперед, кінчик язика впирається в нижні зуби, а середня частина спинки язика піднімається до твердого (переднього) піднебіння; при вимові голосних заднього ряду тіло язика відсувається назад, кінчик язика не дістає зубів, а задня частина спинки язика піднімається до м'якого (заднього) піднебіння; при вимові голосних середнього ряду язик займає проміжне положення й спинка його піднімається в напрямку до середини піднебіння.
В українській мові до голосних переднього ряду належать /, и тав, до голосних заднього ряду — у, о та а. Голосних середнього ряду українська мова не має.
8*
115 Класифікацію голосних у залежності від положення язика в горизонтальному напрямку часто називають поділом їх на групи за місцем творення1. Проте потрібно розрізняти вживання цього терміна у відношенні до голосних і приголосних звуків. Артикуляція приголосних локалізується у тому місці, в якому мовні органи утворюють ту чи іншу перепону для струменя видихуваного повітря; при артикуляції ж голосних струмінь видихуваного повітря не зустрічає таких перепон, але язик, рухаючись по горизонталі, піднімається до різних частин верхнього піднебіння і утворює різної величини й форми резонатор, який і впливає на якість та глибину їх артикуляції в ротовій порожнині. При вимові голосних переднього ряду утворюється невеликий резонатор у передній частині ротової порожнини, при вимові ж голосних заднього ряду в ротовій порожнині утворюється значно більший і глибший резонатор.
За ступенем підняття спинки язика до піднебіння, або, як ще називають, за способом творення, голосні діляться на звуки в и-сокого, середнього і низького піднесення. В українській мові до голосних високого піднесення належать /, и та у, середнього — е та о і низького — а.
Розподіл голосних за положенням язика при творенні їх можна показати в такій таблиці:
Піднесення Ряди
передній середній задній
високе и У
середнє е O
низьке а
Розрізняється сильна і слабка позиція голосних фонем. Сильною для них є позиція під наголосом, а слабкою — без наголосу. У сильній позиції найповніше виявляються самостійні риси голосного звука як окремої фонеми, тобто в положенні під наголо-
1 Див. Курс сучасної української літературної мови, за редакцією Jl. А. Бу-лаховського, т. І, 1951, стор. 139; Р. И. А в а н е с о в, Фонетика современного русского литературного языка, 1956, стор. 91; Е. М. Галкина-Федору к, К. В. Горшкова, Н. М. Шанский, Современный русский язык, 1957, стор. 133; Jl. АнДрейчин, Грамматика болгарского языка, 1949, стор. 22 та ін.
116 сом він вимовляється чітко, ясно і відмежовується від усіх інших голосних звуків. У слабкій позиції всі голосні характеризуються меншою часокількістю (довготою), тобто вони в ненаголошеному положенні коротші від наголошених, а деякі з них змінюються і якісно, вимовляючись з окремими додатковими рисами, невластивими основному варіантові даної фонеми. Однак коротких зредукованих голосних в українській мові немає, особливістю її фонетики є те, що в ній всі ненаголошені голосні, як і наголошені, є звуками повного творення.
