Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
1 В деяких мовах (наприклад, сербохорватській, литовській, китайській) наголошений склад виділяється не посиленням наголосу, а підвищенням тону. Такий наголос називається тонічним, або музикальним.
112 Наголос в українській мові вільний, бо він не закріплений за якимось постійним місцем для всіх слів. У деяких^ словах наголошується перший склад (море, батько, ластівка, велетень, добрийв інших — другий (дорога, учитель, колгоспник, робйти), останній (автомобіль, mpaea, дорогйй, молодий), передостанній {Україна, пролетарський, комуністйчний) і т. д. Крім того, наголос в українській мові не тільки вільний, ай рухомий; дуже часто він змінює своє місце в різних формах одного й того ж слова: учитель — учителі, голова — голови, дорогйй — дорожче, б})/?ш — було і ін.
В українській мові наголос може змінювати лексичне значення слова, тобто він може бути семантизованим. Наприклад, слова дорога і дорогй, які з фонетичного погляду розрізняються лише наголосом, означають різні поняття: перше — певний предмет, а друге — якість. Наголос відіграє в українській мові" й граматичну роль, він може виражати граматичне значення слів, напр.: голови, руки, сестрй, села (род. відм. однини) — голови, ру/ш, сестри, села (наз. відм. множини), виношу (недоконаний вид теперішнього часу) — виношу (доконаний вид майбутнього часу).
На письмі наголос слова здебільшого нічим не позначається, бо значення слів, однакових звуковим складом, але різних наголосом, можна зрозуміти з словесного оточення, з речення (напр.: Простяглася широка дорога. Пам'ять про нього мені дорога). Коли ж словесне оточення в реченні точного значення слів не розкриває, тоді наголошений склад обов'язково позначається спеціальним значком що називається акутом (напр.: Я винбшу зайві речі з кімнати. Я виношу зайві речі з кімнати).
В різних діалектах української мови спостерігаються деякі особливості щодо вживання наголосу окремих слів. Наприклад, у говорах південно-західного наріччя вимовляють буде, було, принести, донька, батько, а в говорах південно-східного — буде, було, принестй, донька, бйтько і т. д. Наголос української літературної мови в основному сформувався на південно-східній діалектній основі, хоч певний вплив на нього мали й південно-західні говори. Система наголосу в сучасній українській літературній мові уже усталилася, і лише деякі окремі слова, кількість яких дуже невелика, ще можуть вживатися з двома наголосами,
1 Є мови, що мають постійний і нерухомий наголос, наприклад, англійська,
чеська, в яких завжди наголошується перший склад. У деяких мовах наголос
постійний, вживається тільки на певному складі, як наприклад, у французькій
мові—на останньому, в польській—на передостанньому, але рухомий, бо
в зв'язку з тим, що в слові кількість складів може збільшуватися й скорочува-
тися, наголос пересувається з одного складу на інший (порівн. у польській мові
czXowiek — czlowieka, czerwony — czerwonego).
8 6-1476
113 як беззахисний і беззахйсний, волошковий і волошковий, картко-еай і картковйй тощо.
З подвійним наголосом, хоч і дуже рідко, вживаються і окремі іншомовні слова (апостроф — апостроф, апартйменти — апартаменти). Правильне наголошення слів має велике значення, воно сприяє кращому використанню мови як загальнонаціонального засобу спілкування, а тому в літературній мові й виробилась єдина і стала система наголосу. В усіх сумнівних випадках щодо місця наголосу в слові потрібно звертатися до орфографічного словника, в якому наголос кількаскладових слів завжди позначається, або до спеціального словника наголосів.
У багатоскладових словах, особливо кількакореневих, може бути один основний наголос, а другий — додатковий, побічний. Побічний наголос позначається лише в спеціальнихг лінгвістичних працях значком * (гравіс): ремілітаризований, сільськогоспо-дарський, сйтценабивнйй сймоповага і ін.
Крім словесного, розрізняють ще ,л о г і ч н и й, або смисловий, і емфатичний наголос.
За допомогою логічного наголосу виділяється в реченні слово, важливе з смислового погляду: Студенти третього курсу їздили на екскурсію в Канів. Студенти третього курсу їздили на екскурсію в Канів. Студенти третього курсу їздили на екскурсію в Канів. Студенти третього курсу їздили на екскурсію в Канів. У першому з наведених прикладів логічним наголосом виділяємо слово третього, підкреслюючи цим, що на екскурсію в Канів їздили студенти не першого, другого чи якогось іншого курсу, а саме третього; в другому прикладі логічним наголосом виділяємо слово їздили, підкреслюючи цим спосіб пересування студентів (їздили, а не ходили); логічний наголос у третьому прикладі підкреслює мету, з якою студенти їздили в Канів (на екскурсію, а не на роботу чи з якоюсь іншою метою), і, нарешті, в четвертому прикладі за його допомогою виділяється слово Kanier щоб підкреслити, що саме туди, а не в якесь інше місце їздили студенти на екскурсію.
Логічний наголос має велике значення для правильного розуміння висловлюваної думки. Порівн., напр.:
— Хто йде? — одхилився раптом один до тину. Голос незнайомий. Давид мовчки пройшов біля них.
