Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Старослов'янізми виступають й у функції стилістичного засобу, який надає висловлюваній думці зниженого, іронічного або сатиричного забарвлення. Це досягається поєднанням старослов'янізмів із звичайними побутовими словами, а особливо словами зниженими, із значенням згрубілості: Хотілося б зігнать оскому на коронованих главах, на тих помазаниках божих (Шевч.). Я його трійчаком як блисну! — так воно тільки — івеї — та в ярок, як вихор! І чувала забув. #, правду казавши, і не помітив, кого я поблагословив (О. В.).
І за це ви нас, панове,
Утопить готові в ложці.
Та, як кажуть наші люди:
— Не від вас сіє залежить.
Як ми хочем — так і буде,
Бо майбутнє нам належить! (Д. Білоус).
45 § 15. Лексичні запозичення з російської, білоруської та інших слов'янських мов
Словник української мови на протязі всієї історії її існування поповнювався за рахунок лексики найбільш споріднених з нею слов'янських мов, особливо російської. Спільне походження української, російської і білоруської мов, велика їх структурна близькість та постійні економічні, політичні й культурні взаємозв'язки українського, російського й білоруського народів сприяли тому, що й мови східних слов'ян впливали одна на одну.
Російська мова, як найбагатша з них усіх, була, звичайно, і найактивнішим джерелом лексичного збагачення української мови. Новою українською літературною мовою, що сформувалась на основі розмовної мови кінця XVIII — першої половини XIX століття, довгий час писались лише художні твори, в яких всебічно використовувалась лексика народної мови. Проте в народно-розмовній мові багатьох слів, що означають поняття з галузі культури, чауки, політики, не було.
Українським письменникам такі слова потрібно було брати з інших мов. І вони їх запозичали з російської мови чи творили за її зразком. Уже І. Котляревський, Т. Шевченко, М. Вовчок широко користувалися словами цієї семантичної групи, засвоєними з російської мови. Наприклад, у поемах Т. Г. Шевченка «Неофіти» та «Юродивий» зустрічаємо: муза, грація, катакомби, легіон, сенатор, патрицій, гладіатор, сцена, оригінал, фарисей, драма, кіот. Українська літературна мова продовжує збагачуватися такою лексикою і пізніше, особливо коли в ній стали формуватися нові жанри — публіцистичний, науковий, діловий.
Отже, більшість науково-технічної, виробничої й політичної лексики, зокрема іншомовної, засвоєно українською мовою через посередництво російської мови. Так, в різні часи запозичені з російської мови такі слова, як аналіз, атом, анатомія, система, синтез, завод, указ, артіль, декабрист, декабристський, мислитель, удостоєний, республіка, самоцвіт, самокритика, комсомол, ударник, новатор, суботник, міномет, вертоліт, атомохід, цілинник, прораб, хлібозавод, керогаз, хімізація, механізація, автоматизація, ракетодром і багато інших. Звичайно, російська мова була джерелом збагачення української лексики й деякими словами, що належали до інших сфер життя (ляц, нагідки тощо).
Однак українська мова весь час збагачує свій словниковий склад за рахунок лексики російської мови не лише шляхом прямих запозичень з неї.
Ще частіше, особливо в радянський період, український словник поповнюється шляхом точного перекладу складових елементів нових слів, які виникають на російському мовному грунті й потім поширюються в усіх мовах нашої країни, а часто й поза її межами.
46 Шляхом такого перекладу, або калькування, українська мова засвоїла з російської багато нових слів, зокрема з виробничого та загальнокультурного життя, а також слів політичного й соціально-економічного змісту, що характерні для пожовтневого періоду її розвитку, напр.: підприємство (рос. предприятие), передбачити (рос. предвидеть), видавець (рос. издатель), видавництво (рос. издательство), виборець (рос. избиратель), нарисист (рос. очеркист), гучномовець (рос. громкоговоритель), телебачення (рос. телевидение), вогнегасник (рос. огнетушитель), напівпровідник (рос. полупроводник), радіовипромінювання (рос. радиоизлучение), крокуючий екскаватор (рос. шагающий экскаватор), примісячення (рос. прилучение), вантажообіг (рос. грузооборот), винищувач (рос. истребитель), лічильник (рос. счетчик), обліковець (рос. учетчик), зерносховище (рос. зернохранилище), сучасний (рос. современный), визволитель (рос. освободитель), червоноармієць (рос. красноармеец), колгосп (рос. колхоз), п'ятирічка (рос. пятилетка), висуванець (рос. ш-движенец), партосередок (рос. партячейка) і т. д. Дуже часто цим же шляхом засвоюються з російської мови не тільки окремі слова, а й різні сталі словосполучення та фразеологічні вирази, як Жовтнева революція, Радянська влада, класова боротьба, суспільний лад і ін.
З білоруської мови засвоєні такі слова, як бадьорий, дьоготь, жлукто тощо.
Є в українській мові й слова, запозичені з західнослов'янських мов. Найбільшого впливу вона зазнала з боку польської мови, внаслідок того, що між українським і польським народами на протязі всієї історії існують тісні взаємозв'язки. Не могло, звичайно, не позначитися на українській лексиці і те, що український народ довгий час перебував під гнітом польсько-шляхетської держави. Польські запозичення належать переважно до побутової лексики, деякі слова означають адміністративні й господарські назви і т. д.: бурмистер, гонт, гайдук, гарцювати, дишло, жупан, кий, краков'як, мазурка, містечко, стьожка, урядник, цимбали, шулер, білизна, материзна, кепський, повидло, ковадло.
