Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Старослов'янізми використовувалися в дожовтневій українській літературній мові, поширені вони і в сучасній, напр.: Господь послав тебе нам, кроткого пророка і обличителя жестоких людей неситих (Шевч.). Не златоглавий нам потрібен, не кволотемпний, не чупрун (Т.).
Старослов'янізми характеризуються деякими фонетичними і граматичними особливостями південнослов'янського походження. Найголовніші з них такі:
1. Неповноголосні звукосполучення pa, ла, ре, ле відповідно до східнослов'янських повноголосних оро, оло, ере: здравству-вати, здрастуй, здравниця, мракобісся, храм, прах, враг, вражий, гражданський (шрифт), Лісоград; область, глава, гласність, благословити, облачати, златоверхий, сладострасний, властолюбивий; древко, древесина, древесний, представити; Млечна путь.
Однак окремі слова з неповноголосними звукосполученнями, вживані в сучасній українській мові, можуть бути й не старослов'янського, а західнослов'янського походження, як влада, владар, що зайшли до нас з чеської мови (порівн. чеське ulada, vladar).
2. Сполучення ра на початку слова відповідно до давньоруського ро (із давнього ор перед приголосним): раб.
3. Приголосні жд відповідно до східнослов'янського ж (із давнього dj): вождь, утверждати.
43 4. Голосний є на початку слова відповідно до східнослов'янського о: єдиний, єдність, єднання.
5. Іменникові суфікси -знь, -тель, -ств(о), -тай, -ин(я),
дієприкметниковий -щ(ий): приязнь, учитель, багатство, братство, глашатай, гординя; трудящий, невмирущий, болящий.
6. Префікси воз-, пред-, со-: воздвигнути, предтеча, соратник і ін.
Проте треба мати на увазі, що не всі слова з старослов'янськими фонетичними та граматичними особливостями, вживані в сучасній українській літературній мові, запозичені безпосередньо з старослов'янської мови. Є в ній і такі слова з цими ознаками, що виникли значно пізніше в процесі словотворення, яке відбувалося вже в українській мові. Це пояснюється тим, що українська мова для творення нових слів іноді використовує давні старослов'янські основи й старослов'янські словотворчі морфеми. Наприклад, від старослов'янської основи благ- утворилося сучасне українське слово благоустрій, від основи власт--іменник властолюбець, за допомогою старослов'янського суфікса -тель утворилися сучасні слова вихователь, визволитель, за допомогою префіксів пред-, пре-, воз--представник, предовгий, предобрий,.
прегарний, возз'єднати, возвеличити тощо.
З старослов'янської мови успадковані й деякі такі слова, вживані в сучасній українській мові, які не мають будь-яких фонетичних чи морфологічних ознак, що свідчили б про їх південнослов'янське походження, напр.: буква, істина, небо, палата, плащ, юність і ін.
Українська літературна мова, в якій традиції старокнижної мови збереглися менше, ніж в російській, засвоїла і меншу кількість старослов'янізмів до свого лексичного складу. Проте все ж вони посідають у ній певне місце і активно використовуються в органічній єдності із споконвічною українською лексикою.
Деякі слова старослов'янського походження зовсім не характеризуються якимись специфічними стилістичними ознаками і по-ширені в усіх жанрах сучасної української літературної мови без будь-яких паралелізмів до них, як область, плащ, багатство, єдиний. Окремі ж старослов'янізми вносять диференціацію в значення слів, паралельно вживаючись з їх українськими варіантами. Наприклад, в українській мові здавна поширений прикметник голосний (голосний звук, голосна розмова); вживається в ній і слово> гласний, утворене від того ж кореня, що й голосний, але в старослов'янському звуковому оформленні. Проте це слово має інше значення : воно означає назву члена деяких дореволюційних буржуазно-поміщицьких органів самоврядування (гласний міської думи, гласний повітового земства). В сучасній українській мові прикметник гласний вживається також із значенням «публічний», «відкритий», тобто доступний для громадського ознайомлення й обговорення;
44 Вся наша робота повинна бути гласною, щоб ми могли вчасно запобігти помилок і одержати потрібну допомогу від колективу працівників фабрики (3 газ.). Від цього прикметника утворився і часто вживаний тепер іменник гласність. Паралельно з словом голова зрідка використовується в українській мові також старослов'янізм глава, що означає назву розділу в творі або якусь головну особу.
Здебільшого ж старослов'янізми виконують у сучасній українській літературній мові стилістичну функцію. Іноді їх уживання обумовлене темою твору, як наприклад, у поемі «Марія» Т. Г. Шевченка:
Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю.
Вони використовуються й для соціальної характеристики відповідних персонажів художніх творів. Прикладом такого їх уживання можуть бути старослов'янізми, введені у власну мову дрібного чиновника Возного з п'єси І. Котляревського «Наталка Полтавка»: Що ти тут, старосто мій,— теє-то, як його — розглагольствуєш з пришельцем?
Досить часто за допомогою старослов'янізмів створюється високий або урочистий стиль мови. Напр.: Благословенна ти в віках, як сонце наше благовісне (Р.). Я кров свою проливав, і ворог біг, тікав мій враг передо мною (Довж.). Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (Т.). Соціалістична власність священна й недоторканна. Крим — здравниця всесоюзного значення.
