Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Від давньоруської мови, на основі якої сформувалися всі сучасні братні східнослов янєькі мови — російська, українська і білоруська, разом з спільнослов'янською лексикою українська мова успадкувала й багато спільносхіднослов'янських слів, тобто таких, виникнення яких належить до періоду існування східнослов'янської мовної єдності, напр.: сім'я, ківш, коромисло, білка, собака, хороший, сизий, сорок, дев'яносто і ін. Лексичні елементи східнослов'янського походження існують в українській, російській і білоруській мовах, але в інших слов'янських звичайно відсутні. Так, наприклад, українським словам ківш, коромисло, сизий, сорок у російській мові закономірно відповідають ковш, коромысло, си-зый, сорок і в білоруській — коуш, каромысел,шызы, сорак, але в польській такі ж поняття називаються зовсім іншими словами — czer-pak, nosidla, szaroniebieski, czterdziesci.
Словниковий склад української мови розвивався й збагачувався, поповнюючись новими лексичними елементами і тоді, коли українська мова на основі давньоруської вже сформувалася, а тому в ній можна виділити й такий лексичний шар, який виник у період її самостійного існування. ІІим пояснюється те, що в українській мові існує ряд слів, відсутніх у російській та білоруській мовах, як багаття, лелека, цап, смуга, гарний, загальний, взагалі, баритися, очолити, міркувати, мріяти, мрія, мереживо, січень, жовтень, мить, хист, вибагливий, кремезний, огрядний, линути, гая-
41 тися, торкатися, заздалегідь, либонь і ін. Багато нових слів у цей період творилося в ній від коренів, спільних для всіх східнослов'янських мов, але іншими словотворчими засобами, ніж у російській та білоруській мовах. Наприклад, від спільного кореня роб- в сучасній українській мові вживаються такі, лише їй властиві, слова, як робити, робітничий, виробляти, виробництво,
виробничий, виробник, виріб; від вас--височина, височінь, в«со-
кість; від руд:--рушійний, рухомість; від дея--щоденний,
цілоденний, щоденник (рос. дневник, білор. дз'еннік), в'т друг— дружній, дружина, одружуватися, одружитися, одруження, подружжя і т. д. Порівн., наприклад, ще такі слова: укр. сіяч, носій, освітянин, весняний, діяти; рос. сеятель, носитель, просвещенец, весенний, действовать; білор. сейбіт, носьбіт, асветнік, веснавы, дзейнічаць; укр. гризота, набрід, зразок, гордовитий, рос. угр&/-ЗЄ/-ШЄ, сброд, образец, горделивый та под.
Окремі слова, успадковані від давньоруської мови, набрали в українській мові відмінного значення, ніж вони мають в інших східнослов'янських. Так, українське с^ово чоловік за значенням стало відповідати російському і білоруському жуж, а російське человек і білоруське чалавек — українському людина; давньоруське слово вълна засвоїлося в українській мові (вовна), як і в білоруській (воуна), із значенням «овеча шерсть», а в російській (волна) воно дорівнює своїм значенням українському хвиля, білоруському хваля; слово лист, зберігши спільність основного значення (укр. лист дуба, рос. лист дуба, білор. л/с//г дуба), в українській мові стало вживатися ще й у тому значенні, що російське слово письмо, а в російській — у значенні, що відповідає українському аркуш, і т. д.
Словниковий склад української мови поповнювався великою кількістю нових слів, специфічних лише для неї. Але споконвічна спільність лексики східнослов'янських мов не була втрачена, тому що ці мови без істотних змін зберегли успадкований від давньоруської мови стійкий словниковий фонд, на базі якого вони збагачувалися і розвивалися. Українська мова дуже активно поповнювалася також новими лексичними елементами, які засвоювали всі східнослов'янські мови, що ніколи не втрачали між собою зв'язків, обумовлених спільною історичною долею українського, російського і білоруського народів.
§ 14. Старослов'янізми в складі української лексики
Старослов'янізми — це такі слова, які до лексичного складу східнослов'янських мов успадковані від мови старослов'янської, що сформувалася в IX столітті на основі живих македонських говорів давньоболгарської мови. Майже всі слов'яни певний
42 час використовували старослов'янську писемну мову в функції літературної, яка мала для них міжнародне значення.
У X столітті в зв'язку з хрещенням Київської Русі старослов'янська мова була запозичена й східними слов'янами. В деяких жанрах, головним чином у церковно-релігійній літературі, вона вживалася протягом ряду століть, а тому цілком природно, що давньоруська мова засвоїла від неї ряд лексичних елементів, які збагатили її словниковий склад і потім в тій чи іншій мірі були успадковані всіма сучасними східнослов'янськими мовами, в тому числі й українською. Старослов'янською мовою, якій була властива певна літературна організованість, складалися самобутні твори, ще більше нею перекладалися книги різноманітного змісту з грецьких оригіналів. В старослов'янській мові були поширені слова для назв багатьох понять, насамперед абстрактних, для яких ще не існувало відповідників у живих давньоруських говорах. Такі слова й запозичалися в давньоруську мову з старослов'янської в першу чергу. Проте серед старослов'янізмів, засвоєних східними слов'янами, могли бути й інші назви, зокрема побутові, що поширилися внаслідок занесення до них від південних слов'ян нових, раніше невідомих речей побуту. Східнослов'янські мови засвоювали з книжних джерел деякі лексичні елементи старослов'янського походження і пізніше, тобто тоді, коли давньоруська мова вже не існувала.
