Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
355^ й дію будь-якого предмета. Напр.: Сидить батько кінець стола, на руки схилився (Шевч.). Безтрепетні руки тримають штурвал (Б.). У книзі славних літ, надій і дат священних рядки історії бринять, немов метал (Б.). Плоти ідуть ... Плоти пливуть по синій поверхні річки (Ющ.). Форма третьої особи, як правило, вживається при наявності суб'єкта тієї дії, про яку повідомляється, але може вживатися і тоді, коли суб'єкт не названий, проте його можна визначити з контексту:—Чи члени бригади про це знають? — Звичайно, знають.
Якщо суб'єкт при дієслові в третій особі не названий і його не можна визначити з контексту, дієслово набирає неозначено-узагальненого значення: Його питали — як? що? Що чути про землю, що по світах говорять (Коцюб.). На Донеччині вже сіють. На нашому заводі починають працювати о 7-й годині ранку.
7. У формі минулого часу і умовного способу дієслова категорії особи не мають. Значення особи при таких дієслівних формах передається лексично, вживанням відповідних особових займенників: я знав, ти знав, він знав, ми знали, ви знали, вони знали; я зробив би, ти зробив би, він зробив би і т. д.
§ 136. Безособові дієслова
Дієслова, які мають особові форми, але означають дію без стосунку її до будь-якої особи, називаються безособовими, напр.: вечоріє, світає. Безособові дієслова називають дію, яка мислиться як процес, що відбувається сам по собі, без дійової особи. При безособових дієсловах ніколи не буває підмета. У теперішньому і майбутньому часі вони мають форму третьої особй однини (щастить, нудить, смеркає, розвидняється, розвидниться), а в минулому часі — форму середнього роду (світало, смеркало), проте за особами ці дієслова ніколи не змінюються. Безособові дієслова становлять окрему групу дієслівних форм, своїм значенням вони зовсім не тотожні з будь-якою групою особових дієслів, хоч закінчення їх і спільні з ними. Деякі дієслова в однаковій формі вживаються в особовому й безособовому значенні. Напр.: Поїзд везе мене до міста і Мені сьогодні не везе. Голка коле мене в палець і У мене в боку коле. Такі дієслівні форми є звичайними граматичними омонімами.
Деякі дієслова в сучасній українській мові вживаються лише в безособовому значенні, як вечоріє, світає, щастить і под. Безособові дієслова можуть творитися від особових зворотною часткою -ся, напр.: спить — спиться, їсть — їсться, живе —живеться, оре — ореться, сіє — сіється і под. (порівн. Наш колгосп добре живе і Там добре живеться, де гуртом сіється й ореться (Н. тв.).
356^ За своїм значенням безособові дієслова поділяються на окремі групи. Найголовніші з них такі:
1) дієслова, які означають явища природи: вечоріє, смеркаєг розвидняється, світає, похолодало, морозить, дощить;
2) дієслова, які означають стихійні явища: замело (снігом), занесло, висушило (землю), залило (водою), вигоріло, вибило (градом);
3) дієслова, які означають фізичний стан людини або її відчуття: нудить, трусить, ле^е, /соле, свербить, запахло (квітами), тхне (гниллю);
4) дієслова, які означають психічні переживання людини: гнітить, хочеться, тягяе (порівн. у T Г. Шевченка: Хочеться дивитись, як сонечко сяє, хочеться послухать, я/с жоре заграє ...);
5) дієслова, які означають психічний стан людини: віриться, не ві риться, не лежиться, спиться, не спиться, не сидиться, не читається, не їсться, яе п'ється і под. (порівн. у В. Сосюри:
яв ві риться, що знов побачу я село, давяо покинуте, та/се до болAO миле);
6) дієслова, які означають буття, існування, стан або заперечують їх: минулося, «е стало і под. (порівн. у Т. Г. Шевченка: Минулося, розійшлося, і сліду не стало);
7) дієслова, які означають випадковість явища, незалежність його від особи: щастить, везе, пощастило і под.
§ 137. Дві основи дієслова
Дієслівні форми творяться від двох основ: а) основи інфінітива і б) основи теперішнього часу.
Інфінітивна основа виділяється шляхом відокремлення в дієслові інфінітивного суфікса -ти: нес-ти, біг-ти,да-ти, жити, зва-ти, сіда-ти, чита-ти, хоті-ти, нагрі-ти, вивчи-ти, почу-ти.
Від інфінітивної основи творяться форми:
а) дієслів минулого часу: ніс, біг, жив, хотів, нагрів, чув;
б) дієслів умовного способу: ніс би, жив би, хотів би, чув би;
в) дієприкметників минулого часу: несений, прочитаний, вивчений, нагрітий;
г) дієприслівників доконаного виду: нагрівши, прочитавши, почувши.
Основа теперішнього часу виділяється шляхом відокремлення в дієслівній формі третьої особи множини особового закінчення -уть або -ать: нес-уть, жив-уть, біж-ать, крич-ать, спіш-ать. Якщо орфографічно особове закінчення передається через -ють або -ять, то після м'яких приголосних воно звучить як ут', am' (ллють, люблять — фонет. л'ут\ л'убл'ат') і при виділенні основи теперішнього часу повністю відокремлюється від особової дієслівної форми: лл-ють, любл-ять. Після голосних і твер-
357^ дих приголосних ці закінчення звучать як jym', jam' (читають, п'ють, стоять — фонет. 4umajym\ njym\ cmojamзвук у в них, що стоїть перед у і а, належить не до закінчення, а до основи: 4umaj-ym\ nj-ym\ cmoj-йпї.
