Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Третя особа означає, що зміст дієслова пов'язується з дійовою особою, яка сама не бере участі в мові, а про неї розповідає той, хто говорить: Бачить хлопчик, як людська робота
23 5-1476
353 сходить ще не виданим зерном (P.). Коло сіл стоять тополі, розмовляють з вітром в полі (Л. Укр.).
Граматична категорія особи в українській мові виражається за допомогою закінчень або особових форм, а саме:
Однина
1-а особа--у (-ю): веду, роблю\
2-а особа--еиі (-єш), -иш(-іш), -и: ведеш, знаєш, робиш,
стоїш, веди, роби;
3-я особа--е(-є), -ить(-їть): веде, зяае, робить, стоїть.
Множина
1-а особа--емо(-ємо), -имо(-їмо), -імо(-ім): ведемо,
знаємо, робимо, стоїмо, ведімо, робімо, робім;
2-а особа—ете(-єте), -ите(-їте), -іть, -те: ведете, знаєте, робите, стоїте, ведіть, робіть, стійте;
3-я особа —уть (-ють), -ать (-ять): ведуть, співають, кричать, роблять.
У вживанні категорії особи є деякі особливості:
1. Форма першої особи множини може виражати граматичне значення першої особи однини, напр.: Ми подивимось, що ти будеш робити далі. У наведеному реченні дієслово подивимось вжите в формі першої особи множини, але воно може означати першу особу однини. Таке вживання часто має місце в наукових творах, доповідях, лекціях, щоб надати дієслову більш загального значення, щоб не висувати особи автора чи доповідача на перше місце, а включити до висловлюваної думки також читачів або слухачів: подивимося, що пише автор цієї статті; як ми вже говорили в попередньому розділі; як ми згадували перед цим; тут ми зішлемося на думку нашого опонента і т. д.
2. Форма першої особи множини іноді вживається в значенні другої особи однини і множини. Це буває тоді, коли той, хто говорить, ніби уявляє себе співучасником дії чи стану, що приписується ним співбесідникові або співбесідникам." Найчастіше таке вживання поширене при звертанні і здебільшого має відтінок доброзичливої іронії: Ой, чому ж це ми так довго спимо, сину мій? Так може звертатися мати до своєї дитини, і тут дієслово спимо вжито в значенні другої особи однини. З аналогічним значенням виступає дієслово почуваємо у реченні Як ми себе почуваємо?, з яким звичайно звертається лікар до хворої людини. У реченні Що, товариші, можемо ми виконати це завдання? дієслово можемо вжите в значенні другої особи множини, якщо таке речення належить тому, хто дає завдання якійсь групі людей, і т. д.
3. Форма другої особи множини при звертанні до людей може вживатися в граматичному значенні другої особи однини
354^ (це так звана пошанна множина): Скажіть> товаришу, куди веде цей шлях? Не плачте, мамо: не треба (Мал.).
Пошанна множина в третій особі вживається дуже рідко і є ознакою народно-розмовної мови: Мати кажуть: бога бійся! Я кажу: чого це ви? (Т.).
4. Форма першої особи можлива в дієслові лише тоді, коли воно означає дію, яка стосується людей; форма ж другої особи — також і тоді, коли дія стосується не тільки людей, а й інших істот або неживих предметів, до яких звернена мова. Форма третьої особи можлива в будь-якому дієслові. Форми дієслів першої і другої особи в теперішньому і майбутньому часі звичайно вживаються у поєднанні з особовими займенниками: я працюю, ми працюємо, ти працюєш, ви працюєте. Проте особові займенники можуть бути й відсутніми, значення ж особових форм від цього не змінюється. Напр.: Стою біля дверей ... і дихає сосною квиління вітрове про весни юних днів (C.). Брате мій, пам'ятаєш дні весни на світанні волі? (Т.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку з дверима у сіни (Коцюб.).
У мові схвильованій, патетичній вживання особових форм дієслова без займенників надає вислову більшої напруженості. Напр.: За всіх скажу, за всіх переболію. Я кожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не етану, не змілію, верхів'ями розкрилено росту (Т.).
Повторювання особового займенника при кожному однорідному особовому дієслові надає дії більшої виразності: Ми славимо, ми хвалимо, ми дійдем до мети (Т.).
5. Друга особа однини і множини без поєднання з особовим займенником часто вживається з узагальненим значенням, тобто відноситься не до якогось одного, а до будь-якого суб'єкта дії. Напр.: Коли лежиш у полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній є щось не земне, а небесне (Коцюб.). Найчастіше дієслово другої особи набуває узагальненого значення при висловлюванні інтимних переживань, а також у прислів'ях для передачі якоїсь загальної дії, що стосується кожного, хто перебуває в однакових умовах. Напр.: Без науки не обійдешся. Без клинка не розколеш пенька. Волом зайця не доженеш. Сійте поле чистим зерном, вродить хліб, як море.
В узагальненому значенні іноді може виступати також і перша особа дієслова теперішнього або майбутнього часу, хоч і рідше, ніж друга. Здебільшого це буває в прислів'ях і приказках: Сім синів годую, всім і щастя готую. За Радянську Батьківщину будем битись до загину.
6. Дієслова третьої особи на відміну від дієслів першої і другої особи означають не лише дію людей і інших істот, а 23*
