Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
5. В невеликій групі дієслів сучасної української мови доконаний і недоконаний вид розрізняються лексично, за допомогою суплетивних форм : брати — взяти, ловити — піймати.
В сучасній українській мові є ряд дієслів, що сполучають в собі значення як недоконаного, так і доконаного виду без будь-якої диференціації їх морфемного складу чи наголосу. До цього типу належать дієслова з суфіксом -ува- переважно іншомовного походження: атакувати, арештувати, гарантувати, електрифікувати, інтенсифікувати, конфіскувати, організувати, телеграфувати; обслідувати, наслідувати, воєнізувати, яровизувати, а також веліти, женити.
Від таких дієслів вживаються форми теперішнього, майбутнього і минулого часу. їх видове, а разом з тим і часове граматичне значення розпізнається лише в контексті. Напр.: Ми наслідуємо кращі традиції класичної літератури; тут дієслово наслідуємо має значення недоконаного виду теперішнього часу; Ми наслідуємо їх приклад тоді, коли переконаємось у його доцільності; в цьому реченні дієслово наслідуємо має значення .доконаного виду майбутнього часу.
§ 133. Дієслова перехідні і неперехідні
За своїм значенням і відношенням у реченні до інших частин мови дієслова поділяються на дві групи: дієслова перехідні і неперехідні.
Перехідні дієслова означають таку дію, яка переходить на інший предмет, напр.: Три явори посадила сестра при долині (Шевч.). Боєць залізо гнув, бетон щодня місив (Мал.). У наведених реченнях дієслова посадила, гнув, місив — перехідні, бо кожне з них означає дію, яка переходить на інший предмет, виражений іменником (явори, залізо, бетон)
346^ Лексичне значення перехідних дієслів неоднакове. Вони можуть виражати:
а) конкретну дію, спрямовану на якийсь предмет, що зазнає певних змін внаслідок такої дії або є її результатом: зрубати дерево, виорати поле, заасфальтувати вулицю, написати оповідання, відлити бюст, збудувати електростанцію;
б) дію в прямому або переносному значенні, від якої предмет, що на нього вона спрямована, не зазнає будь-яких змін: вивчити вірш, обміркувати питання, розв'язати проблему;
в) дію, що означає сприймання, відчування і подібне: Ви ловіте сигнали, приймайте, — голос миру в них чути з Кремля/ (Т.).
Перехідні дієслова вимагають, щоб залежний від них іменник, що називає предмет, на який спрямована дія, або інше слово, вжите в значенні іменника, мали форму знахідного відмінка без прийменника, тобто виконували в реченні функцію прямого додатка. Напр.: Ми нашу мрію здійснили в боях, проклали шлях в своє любиме місто (Криж.). Хоч будьте за третіми горами в полі — він знайде і там за роботою вас (Олійн.). Іменник, залежний від перехідного дієслова, іноді може вживатися і не в знахідному, а в родовому відмінку. Це буває : а) коли перед дієсловом є заперечна частка не: виконав роботу (знах. відм.) — не виконав роботи (род. відм.); б) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину: придбав паперу, принеси води, купила солі; в) іноді, коли форма знахідного відмінка іменників чоловічого роду другої відміни (назв неживих предметів) спільна з родовим відмінком: застругав олівця, написав листа.
Крім прямо-перех ідних, або власне перехідних, дієслів, в українській мові існують і непрям о- пер е-хідні дієслова (їх називають ще невласне перехідни-м и). Непрямо-перехідні дієслова означають таку дію, що також переходить на інший предмет, назва якого виконує в реченні функцію непрямого додатка і має форму будь-якого непрямого відмінка (крім знахідного без прийменника чи родового в названому вище значенні): досягти мети, наполягати на забезпеченні потрібних умов праці, пишатися досягненнями нашого колгоспу, турбуватися про нас, заздрити нам, напасти на ворога і т. д.
Неперехідні дієслова означають стан або таку дію, яка на інший предмет не переходить: Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють (Шевч.). Легко й радісно зітхнув густий парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хатці (Вас.).
Межа між перехідними й неперехідними дієсловами в живій мові може змінюватися. Деякі перехідні дієслова іноді набувають у реченні значення неперехідності; наприклад, у словосполучен-
347^ нях читає газету, пише вірш, малює портрет, вишиває сорочку всі дієслова перехідні, а в реченнях Павлик з п'яти років уже читає й пише; Він добре малює; Дівчина дуже гарно вишиває ці ж дієслова вжиті в неперехідному значенні.
Якщо до перехідного дієслова додати частку -ся (-сь), то воно стане неперехідним або непрямо-перехідним, напр.: зустрічати—зустрічатись (Матері зустрічали своїх дітей. Вони зустрічались на роботі), вітати — вітатись (Учні щоранку вітали свого вчителя. При зустрічі ми з ним завжди віта-лися). Дієслова зустрічати, вітати — перехідні, а зустрічатись, вітатись — неперехідні. Дієслово турбували — прямо-перехідне (Останні події нас дуже турбували), а турбуватись — непря-мо-перехідне (Батьки турбувались про своїх дітей).
Перехідні й неперехідні дієслова дуже часто розрізняються між собою також суфіксами. Так, наприклад, суфікс -и- надає дієслову перехідного значення (білити, зеленити, синити), а суфікс -/--неперехідного (біліти, зеленіти, синіти): білити
