Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
§ 111. Перехід прикметників в іменники (субстантивація)
Із класу прикметників виділяється значна група слів, які зберегли зовнішній вигляд прикметників, але втратили їх основне значення — значення ознаки, вираженої безпосередньо або через відношення до іншого предмета. Ці прикметники в результаті опущення пояснюваних іменників набули предметного значення, субстантивувались і, таким чином, перейшли в розряд іменників.
Для субстантивованих прикметників характерне звуження і конкретизація їх загального лексичного значення: будучи прикметниками, слова називають ознаку саму по собі, тобто таку ознаку, яка може відноситись до багатьох предметів або понять. Наприклад, прикметник білий може вказувати ознаку різних предметів і понять і мати різні відтінки значень: білий сніг, білий день, білий хліб, біле вино, біла раса, білі вірші і т. д. Перейшовши в розряд іменників, слово білий зберігає лише одне конкретне значення: «людина, яка належить до білої армії», «білогвардієць», «кон грреволюціонер».
У словосполученнях старий будинок, стара книга, стара людина, старий друг, старий активіст відтінки значення прикметника різні. Перейшовши в розряд іменників, слово старий починає виражати не загальне поняття ознаки, а лише конкретний предмет, що має дану ознаку, тільки одне певне і вузьке поняття: «стара людина»; напр.: Бувалі і старі навчали молодих. Вслід за старими йдуть і малі.
Прикметник сміливий теж може відноситись до самих різноманітних предметів і понять і має різні відтінки значень: сміливий крок, смілива відповідь, сміливий подвиг. Перейшовши в клас іменників, слово сміливий зберігає лише одне окреме конкретне значення: «смілива людина», напр.: Сміливого куля боїться, сміливого штик не бере.
Виступаючи, таким чином, назвою предметів (а не назвою властивостей, ознак), субстантивовані іменники втрачають здатність відмінюватись за родами: кожний з них закріплюється за одним з трьох родів, напр.: за чоловічим родом — днювальний, домовий; за жіночим родом — мостова, набережна; за середнім родом — придане. Лише деякі слова мають і чоловічий, і жіночий рід, напр.: вожатий і вожата; старий і стара (подружжя).
292^ Незначна частина субстантивованих прикметників має тільки форму множини, напр.: добові, командировочні (гроші), комахоїдні.
Примітка. Випадки вживання в мові співвідносних форм різних родів (типу черговий і чергова, молодий і молода— рос. «жених» і «невеста», старий і стара, передова і передове і т. п.) не можна пов'язувати з відмінюванням їх за родами. Закінчення -ий, -а в субстантивованих словах цього типу виступають в такій самій функції, як і суфікси -ик, -иц(я), -ець, -к(а) в іменниках фронтовик — фронтовичка, комсомолець — комсомолка.
Зміна граматичних ознак слів в результаті їх субстантивації відбивається і на синтаксичних функціях цих слів: вони виконують у реченні ті самі синтаксичні функції, що й іменник, тобто можуть виступати в ролі 1) підмета, напр.: Для нас усе звірине— ненависне і все людське — близьке для нас навік (С.); 2) додатка: Нас у борні за зоряне майбутнє ідеї Маркса й Леніна ведуть (С.); 3) обставини: Міномети стояли на вогневій (Гонч.); звертання: Знайшовся голос, що на цілий світ промовив: чорні! білі! жовтолиці! Гуртуйтеся під прапором OdnuMf (P.).
Субстантивований прикметник може мати при собі узгоджене означення, виражене прикметником: Лікаря викликали до тиф о з-ного хворого. На вулиці я зустрів твого знайомого. Як і інші прикметники, субстантивований прикметник може означуватись прислівником: Лікар підійшов до тяжко хворого.
Субстантивовані прикметники в формі середнього роду можуть утворювати складні форми найвищого ступеня, напр.: Розкажіть нам про найцікавіше.
Як уже було зазначено раніше, перехід прикметників в іменники не зв'язаний із зміною лексичного значення, він зв'язаний лише із звуженням і конкретизацією цього значення.
Тільки декілька прикметників, субстантивуючись, набувають нового лексичного значення; наприклад, прикметник покійний набув значення «померлий»; прикметники молода, молоді набули значення «люди, які вступають у шлюб».
Субстантивація прикметників не завжди пояснюється зникненням іменника. Деякі слова ніколи не виступали в означальній функції. Наприклад, такі слова, як ланкова, їздовий, зразу ввійшли в українську мову як іменники — назви осіб за характером виконуваної ними роботи. При такому слові, як пальне, не можна уявити іменника, який би воно пояснювало. Це слово утворилося ца підставі поширеного вживання форм середнього роду, як і інші субстантивовані прикметники типу майбутнє, сучасне, минуле.
Ступінь віддалення прикметника від розряду слів з відносно-якісним значенням і переходу їх у клас слів з предметним значенням може бути різний. В зв'язку з цим розрізняють субстантивацію повну або неповну.
До прикметників, що п о в н і с т ю субстантивувались, належать:
293^ а) Прикметники, що цілком перейшли в розряд іменників і вже не вживаються як прикметники, напр.: днювальний, накладна, лісничий, мостова, набережна, придане, уповноважений, яро-вожатий.
