Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
5) -а^- (-ЯЧ-), -ин- у залежності від іменника, з яким узгоджується прикметник, можуть означати приналежність, матеріал, сорт, напр.: тхоряча шуба, зйячий комір (означають матеріал); заяча лапа, рйб'яча голова (означають приналежність
1 Див. Л. А. Булаховський, Український літературний наголос, K., 1947, стор. 24—25.
287^ або подібність); тварйнні жири, рослинні жири, риб'ячий жир (означають сорт).
3. На означення прикмети за відношенням до предмета та інших прикмет, а також на означення якостей, властивостей предмета, його призначення, походження тощо:
1) -ов-, -ев-: цеховий (комітет), балансовий, шляховий, розумова (праця) — означають відношення; овочевий (склад), службовий (хід) — означають призначення; степовйй (степові рослини), лісовйй, луговий (метелик), польовий, гайовий — означають прикмету за місцем походження предмета;
2) -альн- (-яльн-): а) при іменникових основах (переважно іншомовного походження) означає відношення: театральний, журнальний, експериментальний; б) при дієслівних основах означає мету або призначення предмета: в'язальний, стругальний; таке саме значення має суфікс -ильн-: свердлильний (для свердління), точйльний, гострйльний (для точіння, гостріння); суфікс -альн- іноді означає призначення: привітйльні (телеграми) (наголос на суфіксі);
3) -арн- (-ярн-) буває переважно в словах іншомовного походження: гуманітарний, популярний, вульгйрний (наголос на суфіксі);
4) -ельн- означає відношення: торговельний, будівельний, корабельний; вживається і з вужчим значенням — на означення спеціальності, напр.: будівельний інститут, корабельний майстер (наголос на суфіксі);
5) -«-: модний, каскадний, карантйнний, карний, інфузорний; -ичн-\ криничний (від кринйця), столичний (від столйця) (зберігає наголос іменника, від якого утворено прикметник);
6) -ивн-: ілюстратйвний, оперативний, інструктйвний, /го-зитйвний, негативний (вживається переважно в прикметниках, утворених від слів іншомовного походження) (наголос на суфіксі);
7) -шн--на означення відношення; прикметники з цим суфіксом творяться переважно від іменників іншомовного походження: інформаційний, авіаційний, атестаційний (наголос на суфіксі);
8) -?--з цим суфіксом творяться прикметники від іменникових і дієслівних основ також на означення відношення: творчий, виборчий, споживчий, господарчий, виробнйчий, будівничий (наголос несталий);
9) -ичн- (-ічн-) — на означення відношення до суспільного устрою, науки, наукових положень, вчень: комуністйчний, со^ш-лістйчний, політйчний, істойрчний, арифметйчний, географічний, ботанічний (наголос на суфіксі).
4. На означення простору, місця, часу.
Ці прикметники творяться за допомогою суфіксів:
288^ 1) -н--від іменників, що означають час: вечірній, денний,
осінній, літній, обідній; від прислівників часу: давній, пізній, рйнній; на означення простору і місця від іменників: безодній, всесвітній, задній, передній, крййній, сусідній, хйтній (зберігається наголос того слова, від якого утворено прикметник);
2) -шя--від прислівників: завтрашній, сьогоднішній, в^о-
рйшній, околишній, долішній, горішній, домашній (наголос несталий);
3) -CbK-, -цьк-, -зьк--від географічних назв на означення
місця і відношення: ленінградський, московський, донецький, t^ep-нівецький, криворізький, паризький (наголос несталий).
108. Творення присвійних прикметників
Присвійні прикметники утворюються від основ іменників, що означають назви ісют.
1. Від основ іменників першої відміни присвійні прикметники утворюються за допомогою суфіксів -ия-, -їй-; Микита — Микитин, Микйтина, Микйтине; Надія — Надіїн, Надіїна, Надігне; також від іменника третьої відміни: лш/7ш — материн.
Якщо основа іменника першої відміни закінчується на г, /е, л:, то перед суфіксом -ая- г змінюється на ж: іволга — іволжин; к — на Лука — Лучин, до«ш2 — доччйн, Параска — Парасчин, Васька — Вйсьчин; х — наш: мачуха — мачушин; шк — на 1?; Мелйшка — Мелащин.
2. Від основ іменників другої відміни присвійні прикметники утворюються:
1) за допомогою суфіксів -/в, -ов(а), -ов(е) від іменників твердої групи незалежно від місця наголосу: командир — ко-мандйрів, командирова, командйрове; дядько — дядьків, дядькова, дядькове; Стецькд — Стецьків, Стецькова, Стецькове; Максим — Максимів, Максимова, Максймове; муляр — мулярів, мулярова, жулярове;
2) за допомогою суфіксів -ів(-їв), -ев(а), -ев(е) від іменників м'я к о ї і мішаної груп незалежно від місця наголосу: лікар — лікарів, лікарева, лікареве; косйр — косарів, Косареве; Кость — Kocmie1 Kocmeeai Костеве; прйятель — приятелів, пра-ятелева, приятелеве; Васйль — Василів, Василева, Василеве; Матвій — Матвіїв, Матвіева, Матвіеве; Гайдай — ГайдаІв, Гай-oaeea, Гайдаєве; Кайдаш — Кайдашів, Кайдашёва, Кайдаиіеве; товариш — товйришів, товаришева, товйришеве.
3. Від основ іменників, що означають назви тварин, творяться присвійні прикметники за допомогою суфіксів -ин(ий),
-їн(ий), -ач(ий), -яч(ий): ведмежий, вовчий, орлиний, солов'їний, кошачий, лисячий (лисичий).
