Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
8) -ичок (утворився з -я/с + -оас) — вживається в іменниках чоловічого роду: пйльчичок, дощичок (від дощик) (наголос на корені);
9) -ичк(а) (утворився від сполучення + -я>) — вживається в іменниках жіночого роду: сестричка, лисйчка, травичка, водичка (наголос на суфіксі);
10) -OHbK^9 -еньк-j -иноньк— в іменниках жіночого роду: рибонька, річенька, рученька, ніженька (наголос на корені); д/в-чйнонька, стеблйнонька, ялинонька, калинонька (наголос на першому складі суфікса);
11) -ен(я), -енят(а) — переважно у назвах молодих тварин: козеня — козенята, горобеня — горобенята, галченя — галченята, а також у назвах частин тіла людини, органів: рученя — рученята, ноженя — ноженята, очеяя — оченята (наголос на суфіксі).
Для вираження пестливості в назвах маленьких істот до основ з суфіксом -ат-(-ят-) додається суфікс -к(о): телятко, лошатко, курчатко, дитятко, немовлятко або суфікс -очк(о): теляточко, курчаточко, дитяточко, немовляточко (наголос на суфіксі).
Тільки із значенням пестливості вживаються при назвах осіб такі суфікси, як -ус(я), -усь(о), -ас(я), -ась(о): дідусь,
татусь, бабуся, тітуся, Івйсь; -нь> -унь, -ун(я)у -унь(о), -аньу -ан(я), -ань(о): дідунь, бабуня, Петруньо, татуньо, мамуня (наголос на суфіксі).
Різні суфікси, вживані в тому ж самому слові на означення
260^ зменшеності чи пестливості, показують різні ступені міри цієї зменшеності чи пестливості. Так, наприклад, в ряді слів — коза — кізка — кізочка — кізонька — бачимо, що в кожному наступному слові наростає виразність пестливості: в слові кізочка пестливість виявляється виразніше, ніж в слові кізка, а в кізонька ще виразніше, ніж в слові кізочка.
Значення суфіксів з часом може стиратись. Так, у багатьох словах з цими суфіксами (наприклад, у словах рядок, стрічкау стілець, кілок, куток, волошки) не відчувається тих значень зменшеності й пестливості, які виражалися колись. У таких випадках потрібні нові засоби для вираження утрачених значень (напр., суфікси -Huk1 -OHOK9 -енк(а): рядочок, стрічечка, стільчик, кілочок, куточок).
Значення зневаги виражається в іменниках за допомогою суфіксів, вжитих для означення згрубілості (збільшеності) або здрібнілості (зменшеності). Такі відтінки розпізнаються за інтонацією і змістом речення. Так, суфікси -ищ(е), -иськ(о), виражаючи збільшеність, одночасно можуть виражати зневагу, напр.: Таке хлопнище! Таке дівнисько! Іноді для підсилення зневаги займенники при них ставляться у формі середнього роду. В словах типу п'янюга, злодюга передається зневага, де суфікси -уг(а)у -юг(а), виражаючи збільшеність, разом з тим підсилюють, збільшують зневажливе ставлення до осіб — носіїв цих ознак.
§ 90. Творення іменників за допомогою префіксів
Здебільшого префікси виступають в іменниках, утворених від тих дієслів, що мають префіксальні основи. Наприклад, іменники надпис, підпис, запис, розпис утворені від дієслівних основ надписати, підписати, записати, розписати. У цих іменниках префікси мають ті самі значення, що й у дієсловах. Префікси у віддієслівних іменниках в такій же мірі різноманітні, як і в дієсловах,, від яких вони утворені1.
У префіксальних безсуфіксних іменниках чоловічого роду,, утворених від дієслів, наголос несталий: розглядач, розчин, розлив; перегляд, перетин, перегін, перехід; прйкуп, прихід; поклик, поклін; задум, зазйв; накип, нарив. Але в дієсловах аналогічної структури з префіксом ви- наголос завжди на префіксі: вйзиску витвір, вихід, вйкуп.
Паралельно з безсуфіксним творенням іменників може бути творення іменників від того ж самого дієслова за допомогою суфікса, напр.: розподілити — розподіл і розподілення; висловити —
1 Значення цих префіксів будемо розглядати в темі «Творення дієслів» (§ НІ), оскільки за їх допомогою твориться дієслова; до іменників ці префікс» переходять лише у складі дієслівних основ при віддієслівному творенні іменників.
261^ ейслів і висловлення — значення різні: іменник без суфікса означає наслідок процесу; з суфіксом — процес.
Деякі слова вживаються з обома наголосами (з диференціацією значення): переїзд (місце) і переїзд (дія); вигода (користь) і вигода (зручність).
У безсуфіксних префіксальних іменниках жіночого роду на -а(-я) наголос майже завжди на корені: розтрйта, пригода, загроза, прищепа, перемога, надбудова, промова, допомога.
Наголос на префіксі буває в іменниках жіночого роду, в коренях яких (мъст, зъв та ін.) випали колишні зредуковані ъ або &, напр.: помста, прірва, відозва. В іменниках з префіксом ви- наголос найчастіше на префіксі: виснага, випад; в деяких випадках можливі обидва наголоси: вимога і вимога, вимова і вимова.
З іменникових префіксів, за допомогою яких творяться нові іменники, можна назвати такі:
1) яра--на означення давності, старовини: прабаба, прадіду
пращур, праліс (первісний ліс), прабйтьківщина (первісна батьківщина) — наголос в іменниках II відміни завжди на префіксі. В слові правнук пра- означає наймолодше покоління. Для підсилення цього значення префікс повторюється: прапрадід, пра-правнук;
